Справа № 756/2024/25
Номер провадження № 1-кп/756/1101/25
04 березня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 6 Оболонського районного суду міста Києва судове провадження в рамках кримінального провадження, яке внесене 14.01.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100050000137, у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Ворзеля Київської області, громадянина України, який має вищу освіту, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.
1.1. 14.01.2025, близько о 10:26 год., ОСОБА_4 , перебуваючи у торгівельній залі магазину «Траш», що розташований за адресою: м. Київ, просп. В. Івасюка, буд. 34, був запрошений працівниками охорони магазину попрямувати до службового приміщення.
Перебуваючи у службовому приміщенні магазину, ОСОБА_4 на столі побачив мультимедійний плеєр та сканер для сканування штрих-кодів, який є службовим пристроєм ТОВ «ТРАШ», унаслідок чого, у останнього виник умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану.
Реалізовуючи наведений умисел, ОСОБА_4 у цей день, час та місці, скориставшись неуважністю працівників магазину «Траш», шляхом вільного доступу, підійшов спиною до краю столу та рукою непомітно для працівника узяв належне ТОВ «Траш» майно, а саме МР3-плеєер, марки «Apple», моделі «iPod touch 32GB, Model A2178» та сканер для штрих-коду (ТЗД) марки «Pro Line 5.0 2D», які таємно сховав до кишені своєї куртки.
У подальшому, ОСОБА_4 , тримаючи при собі наведене майно покинув територію магазину «Траш» та отримав реальну можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд.
Своїми діями ОСОБА_4 завдав матеріальної шкоди ТОВ «Траш» на загальну суму 8242 грн 40 коп.
1.2. Отже, ОСОБА_4 учинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), учинене в умовах воєнного стану.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення.
2.1.1. Прокурор у судовому засіданні зазначила, що у судовому засіданні достеменно було встановлено, що інкримінований злочин вчинено обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватим та призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, але зі звільнення від його відбуття з випробувальним строком на 2 роки відповідно до положень статей 75, 76 КК України. При цьому прокурор просила урахувати, що обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого є щире каяття.
2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердив обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого органом досудового розслідування злочині, викладені в обвинувальному акті, які відповідають дійсності, він їх у повному обсязі підтверджує та надав показання, що 14.01.2025 перебуваючи у службовому приміщенні магазину «Траш», за адресою м. Київ, просп. В. Івасюка, буд. 34 на столі побачив МР-3 плеєр та сканер для штрих-коду які вирішив викрасти. Однак після викрадення майна, був затриманий працівниками поліції, а тому викрадене майно було повернуто власнику.
Крім того ОСОБА_4 пояснив, що свою поведінку засуджує, просить надати шанс виправитися, бо зрозумів помилковість свого поступку, сприяв поверненню майна.
2.1.3. Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що його підзахисний розкаявся, визнав обставини, як і надав викривальні покази відносно себе на стадії досудового розслідування у вчиненні злочину. При цьому, просив урахувати сімейний стан ОСОБА_4 , а також й те, що останній має тяжке захворювання та йому необхідно проходити амбулаторне лікування, у зв'язку з чим, просив призначати мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 4 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ст. 75 КК України.
2.1.3. Представник потерпілого у судові засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду судового провадження був повідомлений належним чином, однак надіслав на адресу суду заяву в якій просить розглянути обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 без його участі. Сторони судового провадження щодо розгляду провадження за відсутності представника потерпілого не заперечували.
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
2.2.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, у тому числі обвинувачений ОСОБА_4 правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні сумніви і в суду щодо добровільності позиції обвинуваченого. При цьому, суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавленим права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
2.2.2. Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що він себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
2.2.3. Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості поза розумним сумнівом ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), учинене в умовах воєнного стану.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку. На думку суду, визнання винуватості обвинуваченим та його щире каяття не пов'язане саме з бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів учинення злочину в справі. Бо саме обвинувачений просив суд не досліджувати докази через повне та беззаперечне визнання винуватості. Аналогічну позицію було висловлено прокурором у судовому засіданні.
3.2. У зв'язку з чим, на думку суду, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття.
3.3. При цьому судом не було встановлено обставин, які би обтяжували покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорій тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України, його вид та суспільна небезпечність. Вид та вартість майна, яким обвинувачений заволодів, а саме МР3-плеєром та сканером для штрих-коду, вартість яких становить 8242 (вісім тисяч двісті сорок дві) гривні 40 коп. Наслідки вчинення, а саме завдана шкода була відшкодована шляхом повернення майна, у зв'язку з чим представник потерпілого не заявляв претензій матеріального характеру, як і не заявляв цивільний позов. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, має вищу освіту, хоча офіційно не працевлаштований.
4.3. У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку передбаченому ст. 69 КК України, не встановлено.
4.4. Ураховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, відомості що характеризують особистість обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшує покарання відповідно до ч. 1 ст. 66, ст. 69-1 КК України, у суду наявні підстави для призначення покарання обвинуваченому в виді позбавлення строком на 5 років, однак зі звільненням від його відбуття на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на 2 роки.
4.5. Відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, суд покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, а також передбачені пунктами 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
4.6. Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, бо призначення покарання є дискрецією суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
5.1 У даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_4 16.01.2025 строком до 14.03.2025 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , кожного дня з 22:00 год. до 06:00 год. наступного дня, із зобов'язанням з'являтися за першою вимогою до суду, а також покладено обов'язки: не відлучатися з місця проживання в межах часу заборони залишати житло, повідомляти слідчого, прокурора про необхідність зміни свого місця проживання, утримуватись від спілкування зі свідками у межах вказаного кримінального провадження.
Ураховуючи ці обставини, указаний запобіжний захід слід залишити без змін до набуття вироком законної сили.
5.2. Цивільний позов у рамках даного кримінального провадження не заявлено.
5.3. Речові докази відповідно до ст. 100 КПК України - цифрові носії інформації - DVD-R диски, розписка, які знаходяться в матеріалах досудового розслідування Оболонської окружної прокуратури міста Києва, слід залишити в матеріалах досудового розслідування протягом всього строку їх зберігання. МР3-плеєр марки «Apple», моделі «iPdo touch 32 GB A2179», сканер штрих-коду марки «Pro Line 5.0 2D», які передані на відповідальне зберігання ТОВ «ТРАШ», слід залишити у володіння останнього.
5.4. Процесуальні витрати, а саме витрати на проведення експертизи № СЕ-19/111-25/4696-ТВ від 23.01.2025 у розмірі 1989 грн 75 коп., відповідно до ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з ОСОБА_6 на користь держави.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 392-395, 615 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання в виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1, пунктів 2, 4 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Запобіжний захід ОСОБА_4 в виді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , кожного дня з 22:00 год. до 06:00 год. наступного дня, із зобов'язанням з'являтися за першою вимогою до суду, а також покладено обов'язки: не відлучатися з місця проживання в межах часу заборони залишати житло, повідомляти слідчого, прокурора про необхідність зміни свого місця проживання, утримуватись від спілкування зі свідками у межах вказаного кримінального провадження - залишити без змін до набуття вироком законної сили.
Речові докази:
- МР3-плеєр марки «Apple», моделі «iPdo touch 32 GB A2179», сканер штрих-коду марки «Pro Line 5.0 2D», які передані на відповідальне зберігання ТОВ «ТРАШ» - залишити у володіння останнього;
- цифрові носії інформації DVD - R диски, які знаходяться в матеріалах досудового розслідування Оболонської окружної прокуратури міста Києва - залишити в матеріалах досудового розслідування протягом всього строку їх зберігання.
Процесуальні витрати на проведення експертизи № СЕ-19/111-25/4696-ТВ від 23.01.2025 у розмірі 1989 грн 75 коп. - стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376, 615 КПК України.
Суддя ОСОБА_1