Справа № 755/21528/24
"06" березня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, -
08.12.2024 року позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на власне утримання, в розмірі 6000,00 грн., щомісячно, на час навчання, з дня подання позову до суду по 30.06.2026 року, але не більше як до досягнення 23-х років.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що батьки позивачки одружились 17.03.2006 року та від зазначеного шлюбу народилась позивачка - ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20.05.2008 року було зареєстровано розірвання шлюбу між батьками позивачки та мати позивачки повернула собі дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 », а сама позивачка у 2016 році змінила своє прізвище з « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_1 ». Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.07.2013 року відповідач був позбавлений батьківських прав відносно позивачки та з нього були стягнуті аліменти на утримання на той час неповнолітньої позивачки в розмірі частини від всіх видів доходів. Після досягнення позивачкою повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнення аліментів за вказаним рішення суду було припинено. Після початку агресії рф позивачка разом матір'ю та іншими членами родини виїхали з території України. В подальшому позивачка поступила на навчання до Кінематографічної Академії у м. Варшава за напрямком «кінорежисура», не стаціонарна форма навчання. Оплата за навчання становить 8047,50 злотих, крім того учень зобов'язаний здійснювати платежі на страхування від нещасних випадків за кожен рік навчання 50 злотих. Після припинення стягнення аліментів за рішення суду з липня 2024 року всі витрати по утриманню позивачки лягли на її матір, у тому числі і додаткові витрати на проїзд, проживання, матеріали для навчання, інтернет тощо. Позивачці не відомо чи працює відповідача, але він є пенсіонером і останнім часом до досягнення позивачкою повноліття, аліменти з пенсії відповідача становили близько 4000,00 грн. На скільки відомо позивачці, інших утриманців відповідач не має. Мати позивачки не працює, є пенсіонеркою та отримує пенсію в розмірі 13289,12 грн. В Австрії мати позивачки отримує допомогу в розмірі 260 євро та по 145 євро на двох неповнолітніх дітей. За рахунок наведених виплат мати позивачки повинна дбати не лише про навчання самої позивачки, а й утримувати двох неповнолітніх дітей. Позивачка вказує, що потребує матеріальної допомоги від свого батька. За твердженням позивачки відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу у твердій грошовій сумі в розмірі 6000,00 грн. на період навчання, що в певній частині компенсує витрати пов'язані з навчанням.
Ухвалою суду від 17.12.2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання, а також задоволене клопотання позивача про витребування доказів.
Оскільки суд не встановив місця реєстрації відповідача, повідомлення відповідача про наявний на розгляді суду спір було здійснене шляхом розміщення оголошення на офіційному інтернет-сайті судової влади.
Судова кореспонденція надіслана на ім'я відповідача за адресою вказаною у позовній заяві повернулась до суду без вручення адресату.
Станом на час ухвалення рішення у справі відповідач та третя особа своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подання письмових пояснень (відповідно), не скористались.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач жодних заперечень з приводу розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення не викладав.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 17.03.2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб (а.с. 31).
Від указаного шлюбу народилась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 33).
29.05.2008 року зареєстроване розлучення ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с. 32).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05.07.2013 року ОСОБА_2 було позбалено батьківських прав відносно його неповнолітньої дитини ОСОБА_1 та стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини в розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття (а.с. 37-38).
Убачається, що ОСОБА_1 змінила своє прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с. 34).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачкою та ТОВ «Positive Look Media» був укладений договір про навчання в художній школі на оплатній основі. Навчальний рік 2023/2024 - 2024/2025 (а.с. 51-54).
За даними Головного управління пенсійного фонду України у Київській області від 17.02.2025 року, ОСОБА_2 на обліку в управлінні як одержувач пенсії не перебуває (а.с. 81).
Відповідно до положень ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Згідно ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
За змістом положень ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до ст. 201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.
Згідно ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.
Позивачці у справі виповнилось 18 років, але вона ще до досягла 23-го віку.
Позивачка має право на звернення до суду з відповідним позовом, оскільки є повнолітньою донькою відповідача і після досягнення повноліття вона продовжує навчання, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними та достатніми письмовими доказами.
Оскільки позивачка після досягнення повноліття продовжує навчання, зазначене обмежує її у можливості працювати та повністю забезпечувати себе самостійно, адже вона має витрачати свій час на навчання, яке, з огляду на матеріали справи, позивачка проходить успішно.
Суд ураховує, що навчання є оплатним, а також об'єктивно необхідні витрати на навчальне приладдя, харчування, одяг тощо.
Мати позивачки є пенсіонеркою, отримує пенсію в Україні та допомогу на себе і двох неповнолітніх дітей за кордоном. Отже, окрім позивачки, мати останньої має обов'язок утримувати ще двох неповнолітніх дітей.
Все наведене вказує, що позивачка дійсно потребує матеріальної допомоги від свого батька на час навчання.
Згідно ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст.ст. 81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В цьому контексті суд зазначає, що позивачкою не доведено розміру матеріального забезпечення її батька (відповідача у справі). На пенсійному обліку він не перебуває, інших клопотань про витребування доказів на підтвердження матеріального стану відповідача від сторони позивача до суду не надходило, а тому визначаючи розмір аліментів, які мають стягуватись з відповідача на утримання його повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом зменшення заявленого до стягнення розміру
Висуваючи вимогу про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 6000,00 грн. щомісяця, позивачем не доведено наявності у відповідача матеріальної спроможності сплачувати такий розмір коштів на утримання повнолітньої дитини, а витребувані за клопотанням позивача докази свідчать про відсутність відповідач на обліку, як особи яка одержує пенсію.
З будь-якими іншими клопотаннями про витребування доказів (наприклад від податкових органів, банківських установ, з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, даних про зареєстровані на ім'я відповідача транспортні засоби тощо) позивачка до суду не зверталась.
Ураховуючи положення ст. 182 СК України, суд приймає до уваги відсутність будь-яких посилань відповідача на свій незадовільний стан здоров'я, відсутність будь-яких обґрунтувань відповідачем свого незадовільного матеріального стану чи взагалі неможливості надавати матеріальну допомогу, що підтверджувалось би доказами. Відсутні посилання на наявність у відповідача інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, дочки, сина, тож вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання є обґрунтованими.
З метою дотримання вимог закону про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення дитини, яка продовжує навчання, суд визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який має стягуватись з відповідача на утримання його повнолітньої дитини, ураховує всі встановлені обставини, а також рівність обов'язків обох батьків щодо матеріального забезпечення дитини, та приходить до висновку, що розмір аліментів слід в даному випадку визначити у розмірі прожиткового мінімуму для працездатної особи. Такий розмір забезпечить мінімум для в цілому існування дитини, а його подвійний розмір, що має бути забезпечений у рівній половині матір'ю дитини, загалом надасть можливість дотримання принципу достатнього забезпечення дитини.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 182, 191, 192, 194, 199, 200, 201 СК України, ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 247, 263-265, 275, 279, 280, 281, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на її утримання аліменти, у твердій грошовій сумі у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. щомісячно, починаючи з 08.12.2024 року і до досягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 23 (двадцяти трьох) річного віку.
Право на утримання (стягнення аліментів) припиняється у разі припинення навчання.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 06.03.2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Третя особа - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя -