Справа № 757/2754/25-ц
Провадження №: 2-з/752/40/25
про відмову в забезпеченні позову
07.03.2025 Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кирильчук І. А., розглянувши заяву Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_1 про відшкодування упущеної вигоди,
19 січня 2025 року через систему «Електронний суд» Адвокатське об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» звернулося до Печерського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування упущеної вигоди у сумі 3 397 776,39 грн.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24 січня 2025 року цивільну справу № 757/2754/25-ц за позовом Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_1 про відшкодування упущеної вигоди, передано за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 лютого 2025 року цивільну справу № 757/2754/25-ц передано на розгляд головуючому судді Кирильчук І. А.
Відповідно до статті 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва Кирильчук І. А. від 28 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання у даній справі на 20 березня 2025 року. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Одночасно з позовною заявою подано заяву про забезпечення даного позову (яка зареєстрована судом 05 березня 2025 року за вх. № 14537), в якій представник позивача просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 .
Заява мотивована тим, що 17 липня 2020 року між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Гапоненко Роман і партнери» було укладено договір № 03-3 найму (оренди) від 17 липня 2020 року та додаткову угоду № 1 від 30 липня 2020 року до договору № 03-3 найму (оренди) від 17 липня 2020 року. Об'єктом оренди, відповідно до договору найму (оренди) є майно та майнові права на частини квартири, що АДРЕСА_1 .
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 07 серпня 2024 року у справі № 757/18462/21-ц, скасовуючи рішення першої та другої інстанції зробив висновки, що суди зробили помилковий висновок про те, що договір найму (оренди) № 03-3 є неукладеним. Верховний Суд вказує на невиконання обов'язків за договором відповідачем ОСОБА_1 , яка ухиляється від виконання зобов'язань, заявляючи про неукладеність договору. Верховний Суд підтвердив укладеність договору № 03-3 найму (оренди) від 17 липня 2020 року та додаткову угоду № 1 від 30 липня 2020 року до договору та констатував про не виконання обов'язків відповідачем по договору оренди.
Позивач через протиправні дії відповідача з 12 лютого 2021 року по даний час не може користуватися орендованою квартирою та здавати її у суборенду.
Позивачу відомо, що 15 лютого 2021 року між ФОП ОСОБА_2 та третьою особою ОСОБА_3 було укладено договір піднайму житла, за яким ОСОБА_3 (як нібито орендар частини квартири АДРЕСА_1 ), за актом прийому - передачі, передав ОСОБА_2 у тимчасове платне користування частини вказаної квартири.
Відповідач ігноруючи діючий договір найму (оренди) № 03-3 від 17 липня 2020 року, вчиняючи незаконні дії по його не виконанню, укладає новий договір оренди із іншим орендарем ОСОБА_3 і останній здає частини казаної квартири у суборенду ФОП ОСОБА_2 із місячною оплатою у розмірі 30 000 грн.
Тобто щомісячна упущена вигода позивача складає 60 000 грн, а з 13 лютого 2021 року по 31 грудня 2024 року становить 2 790 000 грн, що з урахуванням 3 % річних та інфляційних витрат становить 3 397 776,39 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.
Відтак, зважаючи на вказане вище, а також те, що відповідач завдав позивачу збитки у вигляді упущеної вигоди з 3% річних та інфляційними втратами у розмірі 3 397 776,39 грн, у зв'язку з чим, на думку заявника, є підстави вважати, що існує ризик того, що відповідач може відчужити свою частини квартири АДРЕСА_1 задля подальшого невиконання у майбутньому рішення суду по стягненню з нього збитків у вигляді упущеної вигоди з 3% річних та інфляційними втратами у розмірі 3 397 776,39 грн.
Заявник вважає, що відчуження відповідачем належної їй частини квартири може істотно ускладнити поновлення порушених прав АО «Гапоненко Роман і партнери», за захистом яких останній звернувся до суду та з метою ефективного захисту своїх законних прав, АО «Гапоненко Роман і партнери» змушене звернутися до суду із вказаною заявою про забезпечення позову. Накладення арешту на частини квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , у свою чергу унеможливить здійснити відповідачем відчуження майна до моменту розгляду судом даного позову по суті.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходів забезпечення позову.
Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною першою статті 153 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб.
Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим.
Згідно із пунктом першим частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року
№ 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (постанови Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 361/3399/20, від 14 січня 2021 року провадження № 61-16635св20, від 11 листопада 2020 року у справі № 932/14900/19, від 04 червня 2020 року у № 200/12227/17).
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Разом із тим, заявником не надано достатнього обґрунтування, а судом не встановлено обставин, на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження частини квартири АДРЕСА_1 , накласти арешт на яку просить заявник, чи підготовчі дії до його реалізації чи розпорядження ним, що унеможливить чи утруднить виконання судового рішення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та посилання, як на доказ існування самого ризику та можливих намірів відповідача здійснити продаж вказаного майна, не є правовою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Крім того, як стверджує сам позивач, що через протиправні дії відповідача з 12 лютого 2021 року він не може користуватися орендованою квартирою та здавати її у суборенду. Протягом зазначеного часу та тривалих судових процесів щодо спірної квартири, відповідач належну їй частину квартири не відчужила, що у свою чергу ставить під сумнів посилання позивача на можливість її відчуження відповідачем з метою ухилення від виконання рішення суду.
Оскільки позивачем під час звернення до суду із заявою про забезпечення позову не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на відчуження належної їй частини квартири АДРЕСА_1 , то суд за наведених обставин не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову. Самі по собі припущення заявника про можливі недобросовісні дії з боку відповідача щодо вказаного майна без належного підтвердження не можуть бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Заявником не доведено обґрунтованого підтвердження наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду.
Посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем на даний час певних реальних дій, спрямованих на відчуження чи підготовку до відчуження належного їй майна, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.
Судом враховано, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Керуючись статтями 149, 153 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_1 про відшкодування упущеної вигоди - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала складена 07 березня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук