Справа №712/2559/25
Провадження №1-кс/712/1091/25
04.03.2025 м. Черкаси
Слідчий суддя Соснівського районного суду м. Черкаси - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду у м. Черкаси клопотання слідчого слідчого відділу Черкаського районного управляння поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025250310000715 від 02.03.2025 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Балаклія Харківської області, українця, громадянина України, освітня середня, не одружений, офіційно не працює, має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особою з інвалідністю будь-якої групи, депутатом будь-якого рівня, військовослужбовцем, учасником АТО (ООС) не є, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України
про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
До Соснівського районного суду м. Черкаси надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Черкаського районного управляння поліції Головного управління національної поліції в Черкаській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12025250310000715, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом Черкаського РУП Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025250310000715 від 02.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він 02.03.2025, близько 03 години 30 хвилин, перебував зі своїм товаришем ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на парковці готелю «Апельсин», що розташований за адресою: м. Черкаси, вул. Верхня Горова, 145, де між останніми виник конфлікт на ґрунті особистих раптово виниклих неприязних відносин, після чого ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи з умислом направленим на нанесення тяжких тілесних ушкоджень, взявши до рук розкладний ніж, наніс ОСОБА_8 один удар ножем в область шиї зліва. Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_8 тілесні ушкодження, у вигляді колотої рани шиї зліва розміром 0,3?0,3 см, перфорації верхньої третини стравоходу ускладненої кровотечою, які відповідно до наказу МОЗ № 6 від 17.01.1995 відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок чого потерпілого ОСОБА_8 було госпіталізовано до КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради».
02 березня 2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України підтверджується сукупністю доказів зібраних у ході досудового розслідування, а саме: даними електронного рапорту від 02.03.2025; довідкою з КНП «Черкаська обласна лікарня ЧОР»; даними протоколу огляду місця події за адресою: Черкаська область, Черкаський район, м. Черкаси, по вул. Верхня Горова від 02.03.2025; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 02.03.2025; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_10 від 02.03.2025; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 02.03.2025; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_12 від 02.03.2025; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 02.03.2025; даними протоколу огляду місця події у приміщенні КНП «Черкаська обласна лікарня ЧОР» від 02.03.2025; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 02.03.2025; даними протоколу допиту свідка ОСОБА_15 від 02.03.2025; даними протоколу допиту потерпілого ОСОБА_8 від 02.03.2025; даними протоколу огляду за адресою: АДРЕСА_2 від 02.03.2025; повідомленням про підозру ОСОБА_5 від 02.03.2025; іншими матеріалами кримінального провадження.
Як зазначено у клопотанні, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою до застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується відсутністю стійких соціальних зв'язків в місці проживання підозрюваного. Крім того, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, вчиненого проти життя та здоров'я особи, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, тому під тягарем відповідальності за скоєний злочин, а також можливості бути засудженим до позбавлення волі на певний строк, може залишити місце свого проживання, та таким чином переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Також в обґрунтування цього ризику зазначено, що підозрюваний після вчинення кримінального правопорушення не викликав ШМД, не зателефонував на лінію 102, не намагався надати будь-якої домедичної, медичної допомоги. Крім того ОСОБА_5 відразу покинув місце події, та певний час його місце перебування було не встановлено.
Ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що підозрюваний, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість знищити чи спотворити речові докази, враховуючи також той факт, що наразі усі необхідні слідчі дії не проведені у даному кримінальному провадженні і може виникнути необхідність у повторних проведеннях слідчих дій.
Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваний знайомий та товаришує з потерпілим та з деякими із свідків, тому є достатні підстави вважати, що підозрюваний, розуміючи тяжкість покарання, може впливати на потерпілого та свідків, шляхом вмовлять, погроз чи шантажу з метою зміни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності.
Ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, обґрунтовується наявністю вище зазначеного ризику впливу на свідків, оскільки вплив на свідків може містити самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.386 КК України.
Посилаючись на неможливість застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , більш м'яких запобіжних заходів, які б забезпечили запобіганню зазначених в клопотанні ризиків та належної процесуальної поведінки підозрюваним, слідчий за погодженням з прокурором звернувся з даним клопотанням до суду.
У судовому засіданні прокурор та слідчий на задоволенні клопотання наполягали повністю з підстав, викладених у клопотанні, вказавши, що вік, стан здоров'я, сiмейний стан не перешкоджають перебувати підозрюваному під вартою,
Підозрюваний та його захисник проти задоволення клопотання заперечували, вказавши, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Вивчивши клопотання, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого відділу Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025250310000715 від 02.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
Частиною другою ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одними із заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Відповідно до ст.132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Положеннями ст. 194 КПК України передбачено. що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини визначені п. 1 - п. 3 частини 1 даної статті та відповідно до ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, оцінити дані, що характеризуються особу підозрюваного та визначені у п. 1- п. 11 частини 1 вказаної статті.
Застосування запобіжних заходів з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання будь-яким спробам перешкоджання проведення досудового розслідування та судового провадження (ризики). Крім того, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри вчинення особою кримінального правопорушення (ст.177 КПК України).
Стаття 178 КПК України зобов'язує суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, визначених у статті 177 КПК України, на підставі наданих сторонами матеріалів кримінального провадження оцінити в сукупності всі обставини, що можуть вплинути на прийняття цього рішення, перелік яких, крім іншого, міститься у частині 1 вказаної норми.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують таку ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні слідчого, прокурора. Частина 5 вищевказаної статті передбачає, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосовується виключно у випадках, передбачених частиною 2 статті 183 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 178 КПК України під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, включаючи міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення. Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», п.32, Series A, № 182).
У справі «Кавала проти Туреччини» (заява 28749/18, рішення від 10.12.2019) Європейський Суд з прав людини констатував, що не потрібно, щоб особі, яку затримали, в кінцевому рахунку було пред'явлено обвинувачення або представлено перед судом. Метою затримання є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обґрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.
Зазначене свідчить про те, що на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя не може надавати оцінку «обґрунтованості підозри» в розрізі оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.
При цьому, обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, стверджується зібраними під час досудового розслідування доказами.
Вирішуючи питання про існування ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя зауважує, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується відсутністю у підозрюваного стійких соціальних зв'язків в місці його проживання, оскільки адресою місця реєстрації підозрюваного є м. Балаклія Харківської області, а фактично мешкає останній у м. Черкаси, де винаймає житло, офіційно не працює.
З огляду на наведене вбачається, що у разі не обрання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останній, усвідомлюючи те, що він підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, матиме реальну можливість переховуватися від органу досудового розслідування, суду та/або змінити місце проживання чи виїхати за кордон. Невідворотність покарання за злочини вже саме по собі є підставою та мотивом для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що підозрюваний після скоєного не викликав ШМД, не повідомив про подію на лінію 102, залишивши місце події. Відтак перебуваючи на волі останній матиме реальну можливість знищити чи спотворити речові докази, враховуючи також той факт, що наразі усі необхідні слідчі дії не проведені у даному кримінальному провадженні і може виникнути необхідність у повторних проведеннях слідчих дій.
Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що підозрюваний знайомий та товаришує із потерпілим, а також знайомий із деякими із свідків, тому підозрюваний, фактично проживаючи в одному населеному пункті, де проживають свідки та потерпілий, матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на них шляхом вмовлянь, погроз чи шантажу з метою змiни останніми раніше наданих показань на його користь чи відмови від надання показань з метою уникнення ним кримінальної відповідальності.
Ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, обґрунтовується відсутністю у підозрюваного законних джерел доходу. Крім того, вплив на свідків може містити самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.386 КК України.
Таким чином, у ході розгляду даного клопотання встановлено ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а обґрунтованість підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину стверджується доданими до клопотання матеріалами, які на даному етапі містять достатньо доказів про обґрунтованість підозри.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може вчиняти дії щодо переховування від органу досудового розслідування та/або суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування.
Таким чином, на підставі викладеного вище для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та заявленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, оскільки, на його переконання, саме такий вид запобіжного заходу, забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість органу досудового розслідування досягти завдань, передбачених ст. 2 КПК України.
Слідчий суддя враховує доводи сторони захисту щодо обрання більш м'якого запобіжного заходу, проте вважає, що стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, та не доведено відповідними доказами обставин, на які посилалась сторона захисту при обґрунтуванні необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а тому вважає, що у даному випадку такі доводи про обрання більш м'якого запобіжного заходу не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у справі та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії» від 06.04.2001, «Рохліна проти Російської Федерації» від 07.04.2005, «Летельє проти Франції» від 26.06.1991, «Маріянчук та інші проти України» від 17.01.2019.
Крім того, вивченням даних про особу підозрюваного встановлено, що доказів того, що стан його здоров'я, сімейний стан та вік перешкоджає триманню під вартою слідчому судді стороною захисту не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
Доведеність винуватості підозрюваного у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
За наведених обставин слідчий суддя вважає, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим з урахуванням ризиків та обставин встановлених слідчим суддею, які впливають на суспільний інтерес.
При цьому, беручи до уваги вимоги п.1 ч.4 ст.183 КПК України, оскільки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177,178 КПК України, не визначає розмір застави.
Згідно з ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесят днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Керуючись ст. ст. 177-183, 193, 194, 196, 197, 309, 369 - 372, 376 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, в межах строку досудового розслідування, без визначення застави.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 02.03.2025.
Строк дії ухвали - по 30.04.2025, включно.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти діб.
Повний текст ухвали проголошено о 08 год 10 хв 07.03.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_16