07.03.2025
Справа № 642/999/25
Провадження № 1-кп/642/311/25
07 березня 2025 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025221220000028 від 08.01.2025 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шарівка, Харківської області, українця, громадянина України, із середньою освітою, офіційного не працюючого, розлученого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей або осіб похилого віку, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КПК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочині, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
встановив:
ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що він будучи достеменно обізнаним про введення військового стану, починаючи з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого в подальшому продовжувався та діє на сьогоднішній день, відповідно до Указу Президента №64/2022 від 24.02.2022 та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015, вчинив злочин проти власності на території Холодногірського району м. Харкова за наступних обставин:
Так, 07.01.2025 о 19 години 26 хвилин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходячи повз працюючої кав'ярні «Оптиміст», розташованої за адресою: м. Харків, вул. Волонтерська, № 52, побачив на стільці, який стояв біля кав'ярні, мобільний телефон торгової марки «Samsung», моделі «GalaxyА 24» в корпусі чорного кольору, ємністю 128 GB (Imei 1: НОМЕР_1 , Imei 2: НОМЕР_2 ) з сім - картою з номером НОМЕР_3 , у справному стані, який відвідувачка кав'ярні ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , випадково залишила на вищевказаному стільці.
В цей час у ОСОБА_5 раптово виник умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме вищевказаного мобільного телефону.
Надалі, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння майнової шкоди власнику майна, переконавшись, що за його діями працівник та відвідувачі кав'ярні, в тому числі і ОСОБА_6 , не спостерігають, шляхом вільного доступу, ОСОБА_5 о 19 годині 27 хвилин викрав зі стільця, який стояв на вулиці біля вищевказаної кав'ярні мобільний телефон потерпілої, та поклав до кишені своєї куртки.
При цьому ОСОБА_5 усвідомлював, що мобільний телефон не вийшов з володіння ОСОБА_6 та остання може повернутись за ним, а також, що в телефоні мається сім - картка, яку слід розцінювати як індивідуальну ознаку майна, за якою можна визначити його власника.
Тобто ОСОБА_5 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи можливості повідомити про знайдений мобільний телефон працівникам кав'ярні або заявити про знахідку до Національної поліції України, усвідомлюючи, що існує реальна можливість з'ясувати інформацію про законного власника мобільного телефону, не вжив цих заходів.
Після цього, ОСОБА_5 швидко покинув місце вчинення злочину, не відповідаючи на телефонні дзвінки, які надходили від потерпілої ОСОБА_6 з іншого мобільного телефону на її викрадений телефон, звернув його на свою користь та розпорядився ним у подальшому на власний розсуд, спричинивши згідно висновку судово - товарознавчої експертизи № 355 від 21.01.2025 потерпілій матеріальну шкоду на суму 6 089 (шість тисяч вісімдесят дев'ять) гривень 67 (шістдесят сім) копійок.
Вказані дії ОСОБА_5 , органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
06.03.2025 р. між прокурором Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та підозрюваним у цьому провадженні ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469, 470 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно даної угоди прокурор та підозрюваний ОСОБА_5 дійшли згоди щодо всіх істотних для вказаного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України. Останній під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Сторони угоди домовились щодо призначення обвинуваченому покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, який характеризується посередньо, наявності обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, сторони досягли згоди, що ОСОБА_5 має понести покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, та на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання із встановленням їй іспитового строку та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила кримінального процесуального та кримінального кодексів України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в ній покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 теж просив вказану угоду затвердити і призначити узгоджене у ній покарання. При цьому, беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди.
Обвинувачений ствердив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, своє право на судовий розгляд, наслідки укладення та затвердження угоди, а також вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Також пояснив, що вказана угода укладена ним добровільно та в присутності його захисника.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_4 не заперечувала щодо затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та її підзахисним ОСОБА_5 , оскільки відсутні будь-які застереження щодо нерозуміння обвинуваченим умов чи наслідків укладання такої.
Вислухавши думку учасників підготовчого судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні, зокрема щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, від якого є потерпіла ОСОБА_6 , яка надала свою згоду за затвердження вказаної угоди.
Прокурор та обвинувачений добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України та закону. Підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.
Суд, шляхом проведення опитування сторін судового провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з'ясовано, що ОСОБА_5 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
За таких обставин суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, що виразилось у таємному викраденні чужого майна (крадіжка)Ю вчинена в умовах воєнного стану, а тому його дії вірно кваліфіковано за ч.4 ст. 185 КК України.
Зважаючи на викладені вище обставини, враховуючи особу обвинуваченого, суд вважає, що покарання, яке пропонується в угоді, є таким, що визначене у межах санкції ч.4 ст. 185 КК України та відповідає вимогам кримінального процесуального та кримінального кодексів України.
Відтак, суд вважає за можливе затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, та призначити узгоджений сторонами вид та розмір покарання обвинуваченому.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 373,374,475 КПК України, суд, -
ухвалив:
Затвердити угоду від 06 березня 2025 року про визнання винуватості, укладену між прокурором Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно зі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_5 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи чи навчання.
Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді від 15.01.2025р.
Речовий доказ: мобільний телефон торгової марки «Samsung» моделі «Galaxy A 24» Imei 1: НОМЕР_1 ; Imei 2: НОМЕР_2 , з номером сім карти НОМЕР_3 , в корпусі чорного кольору, який обладнаний захисним склом, на якому наявні пошкодження у вигляді тріщин у кутах та по екрану, та наявний силіконовий чохол чорного кольору, на якому маються подряпини, який переданий на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 - залишити в розпорядженні останньої як їй належний; СД-диск з відеозаписом події - залишити зберігати в матеріалах справи.
Стягнути з ОСОБА_7 в дохід держави витрати на проведення експертизи у справі в розмірі 2650 (дві тисячі шістсот п'ятдесят) гривень.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Головуючий: