Справа № 626/160/25
Провадження № 1-кп/626/107/2025
Красноградський районний суд Харківської області
05 березня 2025 року м.Берестин
Красноградський районний суд Харківської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025226080000008 від 07.01.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Луганська Луганської області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, не працюючий, фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , судимого
- 27 липня 2017 року Біловодським районним судом Луганської області за ч.1 ст.309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 рік із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України з іспитовим строком на 1 рік,
-24 жовтня 2017 року Біловодським районним судом Луганської області за ч.3 ст.297 КК України із застосуванням ч.4 ст.70, ст.75 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,
- 14 листопада 2018 року Біловодським районним судом Луганської області за ч.2 ст.310 КК України до покарання у вигляді позбавленні волі строком на 3 роки 6 місяців, на підставі ст.71 КК України частково приєднане невідбуте покарання за вироком Біловодського районного суду Луганської області від 24 жовтня 2017 року з призначенням остаточного покарання у вигляді 4 років 2 місяців позбавлення волі;
- ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 19 липня 2021 року вирок Біловодського районного суду Луганської області від 27 липня 2017 року приведено у відповідність до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року, вважається засудженим за ст.309 ч.1 КК України до покарання у вигляді 1 року обмеження волі; в інішій частині вирок залишений без змін;звільнився за відбуттям строку призначеного покарання 26 серпня 2024 року,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України,-
22.11.2024 року у вечірній час доби, точного часу не встановлено, ОСОБА_5 перебував поблизу будинку АДРЕСА_2 , де у нього раптово виник умисел на порушення недоторканності житла, шляхом незаконного проникнення до вказаного будинку, який перебуває у користуванні, розпорядженні та володінні ОСОБА_4 .
Реалізуючи свій злочинний умисел на порушення недоторканності житла, а саме на незаконне проникнення до житла ОСОБА_5 , всупереч волі власниці ОСОБА_4 та без її дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, за відсутності будь-яких причин для порушення недоторканності житла, діючи умисно, незаконно, протиправно, підійшов до домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , після чого встановивши, що двері вказаного домоволодіння зачинені та власниця житла відсутня, послідовно продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла особи, усвідомлюючи до порушує його недоторканність, витягнув із дверної рами цвях, на якому висів замок та незаконно проник до приміщення вищевказаного будинку, чим грубо порушив ст.30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи.
В судовому засіданні ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку та пояснив, що після звільнення з місць позбавлення волі в серпні 2024 року зі згоди ОСОБА_4 до листопада 2024 року мешкав в належному їй будинку АДРЕСА_2 , після чого пішов мешкати до іншої жінки. 22.11.2024 року у вечірній час прийшов до вказаного будинку і побачивши, що двері зачинені на замок і власниця ОСОБА_4 відсутня, не запитавши згоди останньої, витягнув із дверної рами цвях, на якому висів замок та незаконно проник до приміщення будинку АДРЕСА_2 під приводом забрати належний йому одяг. Зазначив, що щиро розкаюється у вчиненому, просить суворо його не карати.
Крім показань обвинуваченого ОСОБА_5 , його вина у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується дослідженими судом доказами.
Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що в період часу з серпня по кінець листопада 2024 року ОСОБА_5 мешкав в належному їй будинку АДРЕСА_2 , після чого пішов мешкати за іншою адресою, куди вона віднесла його речі. Повернувшись додому з роботи 22.11.2024 року, побачила, що двері будинку відчинені, при цьому замок був зірваний, речі в будинку були не на своїх місцях. Припустила, що проникнути до її будинку міг ОСОБА_5 , у зв'язку з чим звернулась до поліції, оскільки не надавала обвинуваченому згоди та дозволу заходити до належного їй будинку. Станом на час розгляду справи судом претензій до обвинуваченого не має.
ОСОБА_4 є власницею будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03 грудня 2013 року (а.с.22-23).
В ході проведеного працівниками поліції в установленому законом порядку огляду будинку АДРЕСА_2 встановлено пошкодження вхідних дверей, що підтверджується протоколом огляду від 08 січня 2025 року та фототаблицею до нього (а.с.25-30).
Оцінивши дослідженні у судовому засіданні докази з точки зори належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв*язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 мала місце, вина обвинуваченого у його скоєнні доведена повністю і його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.162 КК України як незаконне проникнення до житла.
При призначенні обвинуваченму певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкції ч.1 ст. 162 Особливої частини КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд відповідно до принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання; будучи працездатним, не працює; на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставину що пом*якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Як обставину, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 суд враховує щире каяття у вчиненому.
Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому за ч.1 ст.162 КК України покарання у вигляді обмеження волі, оскільки зазначене покарання, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, обставину, що пом*якшує покарання - щире каяття, особу обвинуваченого, його критичне ставлення до скоєного, яке свідчить про намір стати на шлях виправлення та перевиховання, що у сукупності дає підстави вважати, що можливість соціальної реабілітації не втрачена і виправлення ОСОБА_5 можливе без реального відбуття покарання, суд приходить до висновку про можливість застосування до обвинуваченого ст.75 КК України, звільнивши його від відбуття покарання з іспитовим строком.
Речові докази, процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому у даному кримінальному провадженні не обирався.
Керуючись ст.ст.368, 370,371 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_5 : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Роз'яснити учасникам судового провадження право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1