Справа № 569/17179/19
провадження № 1-в/610/42/2025
07 березня 2025 року Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Балаклія Ізюмського району Харківської області клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку засудженого ОСОБА_3 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та до засудження проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
Засудженого вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 02.12.2021 за ч. 2 ст. 121 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до 9 років позбавлення волі, зміненого ухвалою Рівненського апеляційного суду від 18.03.2024 та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі,
який відбуває покарання у Державній установі "ПОКРОВСЬКА ВИПРАВНА КОЛОНІЯ (№17)",
17 лютого 2025 року до Балаклійського районного суду Харківської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_3 , який відбуває покарання у ДУ "ПВК (№17)" про вирішення питання щодо приведення вироків від 29.11.2021 та від 22.07.2021 у відповідність до вимог Закону України №3886-IX від 18.07.2024 "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів".
Засуджений ОСОБА_4 у судове засідання не доставлений, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, від проведення судового в режимі відеоконференції відмовився.
Представник ДУ "ПВК (№17)" в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
Прокурор подав заяву, в якій зазначив, що проти задоволення клопотання засудженого не заперечує, просив розглядати за його відсутності.
Відповідно до ч. 5 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання, не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 02.12.2021 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено йому покарання із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, у виді 9 років позбавлення волі.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 18.03.2024, вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2021 року стосовно ОСОБА_3 змінено. ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі. Виключено з резолютивної частини вироку посилання про призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК України. Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 29 листопада 2021 року виконувати самостійно. В решті вирок залишено без змін
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 29.11.2021 ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік; за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання визначеного цим вироком більш суворим покаранням визначеним вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.07.2021, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 3 (три) місяці.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання, з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
На підставі ст. 76 КК України покладено обов'язки не виїзджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації..
Вирок набрав законної сили 30.12.2021. Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком за епізодом від 08.07.2019 становить 8098,61 грн., за епізодом від 05.01.2021 становить 236,67 грн.
Вироком Луцький міськрайонний суд Волинської області від 22.07.2021 ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання: за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік; за ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 3 (три) місяці.
На підставі ст.75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки. Покладено обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України:.
Вирок набрав законної сили 26.08.2021. Сума завданої матеріальної шкоди за цим вироком за епізодом від 19.02.2021 становить 4780,31 грн., за епізодом від 30.03.2021 становить 3703 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питання, передбаченого п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України.
Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України від 18 липня 2024 року №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" (далі Закон №3886-IX), яким, зокрема, було внесено зміни до ст.51 КУпАП.
Положеннями ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону №3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку від 29.11.2021 вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 вчинив за епізодом від 08.07.2019, чим завдав збитки у сумі 8098,61 грн., за епізодом від 05.01.2021 - 236,67 грн.
Станом на 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921,00 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 960,50 грн.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270,00 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1135,00 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 1921,00 грн (960,50*2=1921,00), на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 2270,00 грн (1135,00*2=2270,00).
Як убачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, за вироком від 29.11.2025 діями ОСОБА_4 було заподіяно матеріальну шкоду за епізодом від 08.07.2019 у сумі 8098,61 грн., що перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2019 рік, а тому вказане діяння не може бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінально караним, за епізодом від 05.01.2021 - 236,67 грн., що не перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2021 рік.
Зі змісту вироку від 22.07.2021 вбачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ч.ч. 2, 3 ст.185 КК України, ОСОБА_4 вчинив за епізодом від 19.02.2021, чим завдав збитки у сумі 4780,31 грн., за епізодом від 30.03.2021 - 3703,00 грн.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270,00 грн, а 50 відсотків від його розміру становили 1135,00 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становив 2270,00 грн (1135,00*2=2270,00).
Як убачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, за вироком від 22.07.2021 діями ОСОБА_4 було заподіяно матеріальну шкоду за епізодом від 19.02.2021 у сумі 4780,31 грн., за епізодом від 30.03.2021 - 3703,00 грн., що перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2021 рік, а тому вказані діяння не можуть бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінально караним.
Положеннями ч.1 ст.3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (ч. 6 ст. 3 КК України).
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Зазначені норми Основного Закону України також кореспондуються з положеннями ч.1 ст.5 КК України, згідно з якою закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 серпня 2024 року (справа № 567/507/23, провадження № 51-7110 км 23), Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 (справа № 278/1566/21, провадження № 51-2555кмо24).
Ураховуючи те, що вартість викраденого майна за вироком від 29.11.2021 за епізодом від 05.01.2021 становило 236,67 грн., тобто сума завданої шкоди була меншою за розмір з якого відповідно до Закону №3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, а саме у 2021 році 2270,00 грн, то суд вважає, що вчинене обвинуваченим діяння не підпадає під кримінально каране, передбачене Особливою частиною КК України.
Оскільки вартість викраденого майна за вироком від 29.11.2021 за епізодом від 08.07.2019 становило 8098,61 грн., за вироком від 22.07.2021 за епізодом від 19.02.2021 - 4780,31 грн., за епізодом від 30.03.2021 - 3703,00 грн., що перевищує розмір 2-х неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 2019 та 2021 роки, а тому вказані діяння не можуть бути визнано дрібною крадіжкою, а є кримінально караним.
Частиною 2 статті 74 КК України, передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 5, 74 КК України, статтями 537, 539 КПК України, Законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів", ч.5 підрозділом 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, суд,-
Клопотання засудженого ОСОБА_3 про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку задовольнити.
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 02 грудня 2021 року, з урахуванням ухвали Рівненського апеляційного суду від 18.03.2024, залишити без змін.
Звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 29.11.2021 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, за епізодом крадіжки майна ОСОБА_5 від 05.01.2021, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 29.11.2021 на підставі ч. 1 ст.70 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
Вважати засудженим ОСОБА_3 за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 29.11.2021 за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки та відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання визначеного цим вироком більш суворим покаранням визначеним вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.07.2021, остаточно призначити покарання ОСОБА_3 у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки не виїзджати за межі України без погодження уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.07.2021 залишити без змін
Ухвала в частині звільнення засудженого ОСОБА_3 від призначеного покарання підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1