Справа № 569/14133/24
06 березня 2025 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі головуючого судді Бучко Т.М.
секретар судового засідання Дем'янчук Н.В.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обгрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що перебувала у шлюбі з відповідачем, від якого мають дочку ОСОБА_4 . Рішенням Рівненського міського суду від 12 червня 2012 року шлюб було розірвано та стягнуто з відповідача аліменти на дитину у розмірі 500 грн щомісячно. Надалі було змінено спосіб стягнення аліментів на 1/4 всіх доходів боржника. Станом на 01 червня 2024 року заборгованість зі сплати аліментів становить 104516,14 грн. Заборгованість зі сплати пені за несплату аліментів становить 78697,69 грн. Відповідач ухиляється від свого обов'язку щодо сплати аліментів на дитину. У період з 01 вересня 2012 року по 01 червня 2023 року дочка навчалася у Рівненському ліцеї №1 Рівненської міської ради, за період навчання її батько не цікавився успішністю своєї дочки, на батьківських зборах не був, з вчителями не спілкувався. Відповідач не знає, яким чином проводить своє дозвілля дитина, з дитиною не спілкується, , не цікавиться її вподобаннями та намірами на майбутнє, не цікавиться станом її здоров'я, не вітає її з днем народженн, на святі останнього дзвоника не був, не привітав дитину з набуттям повної середньої освіти. У зв'язку з небажанням батька брати участь у вихованні та забезпечені матеріального благополуччя своєї дитини, створились умови, які школять інтересам дитини. Будь-яких перешкод відповідачу у спілкуванні з дитиною ніхто не чинив та не чинить, він взагалі самоусунувся від виконання своїх батьківських обов?язків.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_5 просить у задоволенні позовної заяви відмовити. Заперечення проти позову мотивує тим, що зі ОСОБА_2 щомісячно стягуються аліменти на користь позивачки в межах виконавчого провадження № 59016457. Заборгованість щодо стягнення аліментів виникла через вкрай скрутне матеріальне становище відповідача, а не через ухилення його від виконання батьківських обов?язків. Фактичний щомісячний дохід відповідача становить 3018,75 грн. Крім того, на утриманні відповідача перебуває ще двоє неповнолітніх дітей. Доказів, які свідчать про умисне ухилення відповідача від виконання своїх обов?язків щодо виховання дитини, не надано. Постійні суперечки, конфлікти між колишнім подружжям, неприязні стосунки та образи, з боку позивача, стали причиною того, що відповідач був фактично усунутий з життя доньки. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років. Позивач, зловживаючи своїм правом, звернулася до суду з позовом, маючи нелегітимні сподівання на вирішення спору по суті за 7 днів до досягнення дочкою повноліття.
У відповіді на відзив позивач зазначила, що той розмір аліментів, що був сплачений відповідачем, лише в незначній частині може забезпечити потреби дитини. Відповідач протягом життя своєї дитини не вживав заходів щодо покращення свого матеріального становища чи рівня доходу. Його не хвилювало те, що майже все своє життя дитина прожила в гуртожитку і лише відмовляючи собі у своїх потребах вона змогла оплатити позику на квартиру, щоб дитина мала простір для розвитку своїх здібностей. У відповідача наявне нерухоме майно (земельні ділянки та житловий будинок), проте він не вживав заходів щодо отримання ккоштів за майно для оплати аліментів. Відповідач, коли дитині виповнилося 17 років, повідомив її, що коли вона стане повнолітньою, то буде зобов'язана утримувати його. Вичерпані всі можливості щодо виконання батьком дитини свого батьківського обов'язку, тому нею вибраний саме такий спосіб захисту прав та інтересів дитини.
Ухвалою від 13 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.
Ухвалою від 06 грудня 2024 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснила, що відповідач ніяк себе не проявляє як батько дитини, не цікавиться нею - ні навчанням, ні здоров'ям, ні безпекою, відносин з донькою не підтримує, не вітається при зустрічі. Донька сама ініціювала зустрічі з батьком, але він робив всіх винними. Веде себе агресивно і щодо неї, і щодо дочки. Мала надію, що з роками він змінить ставлення до дитини, але цього не сталося. З 2012 року віповідач взагалі не бере участі у житті дитини, не телефонує і не допомагає Якщо зверталася до нього з фінансовими питаннями, то потішався наявністю у неї з дочкою проблем. В 2012 році у відповідача з'явилася нова сім'я і про ОСОБА_4 він забувся, викреслив її зі свого життя зовсім. Кожного року влітку донька мешкала в с.Шубків, де проживає і відповідач, але він жодного разу не виявив бажання зустрітися з дитиною. З моменту її звернення до суду ніяких дій щодо примирення з дочкою відповідач не робив, стосунки налагоджувати не хоче, сказав, що нічим перед ними не зобов'язаний і буде претендувати на аліменти від дитини. Перед 18-річчям доньки обіцяв, що оформить на неї земельну ділянку, але так цього і не зробив. Аліменти з відповідача стягуються примусово, а він навмисне влаштувався на 0,5 ставки і неофіційні доходи приховує.
ОСОБА_6 пояснила, що з власної ініціативи хоче позбавити батьківських прав свого батька, хоча завжди бажала з ним бачитися. В дитинстві батько її ображав, міг вдарити, сміявся з того, що їй боляче, що вона плаче, що плачуть її мама та дідусь. Налаштовував її проти матері і дідуся. Казав, що її мама погана людина, бо подала його на аліменти і він не може виїхати на заробітки. Після розлучення батьків відповідача не цікавило де і як вона буде жити. Були вимушені з мамою 9 років жити в гуртожитку. Після початку війни жодного разу не поцікавився її безпекою. Єдиним подарунком, який батько їй подарував за все життя, були акварельні фарби на Новий рік, коли їй було 4 роки. І то ті фарби від імені батька передав його нетверезий друг. Попри все, хотіла спілкуватися з батьком, шукала його номер телефону, зв'язувалася з його дітьми та новою дружиною. Але їй казали, що то він зайнятий, то хворий, то не має часу. Ініціатором всіх зустрічей була саме вона. Кожного разу після зустрічей батько змінював номер телефону і вона знову була змушена його вишукувати. Коли була в селі, то декілька разів спілкувалася з батьком біля паркану його будинку, але він навіть не запрошував її у будинок. Знає, що батько підпрацьовує на будівництві, а з матері сміється, що в суді вона нічого не зможе довести. Мама з дідусем хотіли обробляти частину земельної ділянки, яка належить матері після поділу майна, але батько їм погрожував і заборонив це робити. Перед 18-річчям знайшла знову його номер телефону і попросила про зустріч, хотіла поговорити щодо його частини земельної ділянки, яку він обіцяв переписати на неї. Але батько сказав, що в нього є свої діти, яким він хоче залишити цю земельну ділянку, а вона вже доросла і сама має за себе дбати. У всьоу звинувачує її маму, яка вибрала піти від нього та має нести за це наслідки. Сказав, що його не хвилює де вона навчається і як живе, бо в нього своє життя, а в неї - своє. Запрошувала батька на весілля, яке відбулося 02 листопада 2024 року, але він сказав, що не прийде, бо він їм не родич. Після звернення з позовом до суду погрожував, що вона пошкодує, якщо спробує щось зробити проти нього. Не вважає відповідача батьком, виховали її дідусь та мама. Враховуючи таку поведінку батька щодо неї не бажає мати з ним нічого спільного.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача у заяві від 06 грудня 2024 року просить провести розгляд справи без участі відповідача та його представника.
Представник третьої особи ОСОБА_7 у заяві від 09 грудня 2024 року просить судові засідання проводити без її участі, висновок органу опіки та піклування підтримує та просить прийняти рішення, враховуючи найкращі інтереси ОСОБА_3 .
Суд, заслухавши пояснення позивача, показання свідка, думку дитини, з'ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 28 серпня 2006 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Рівненського міського суду від 12 червня 2012 року у справі № 2-6308/11.
Рішенням Рівненського міського суду від 12 червня 2012 року у справі №2-6308/11 року дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено з матір'ю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі по 500 грн щомісячно, починаючи з 07 грудня 2011 року і до повноліття дитини.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 березня 2019 року у справі № 569/20973/18 змінено спосіб стягнення аліментів з 500 грн щомісячно на стягнення в розмірі 1/4 частки всіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
За розрахунком заборгованості по аліментах по ВП 59016457, здійсненим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заборгованість відповідача по аліментах станом на 01 червня 2024 року становить 104516,14 грн. Згідно з інформацією відділу ДВС у місті Рівному № 174302 від 21 червня 2024 року, на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 58733632 з примусового виконання виконавчого листа № 569/1025/15-ц виданого 16 липня 2015 року Рівненським міським судом Рівненської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення сплати аліментів в сумі 83766,72 грн. Залишок заборгованості на користь стягувача по виконавчому провадженню № 58733632 становить 78697,69 грн.
ОСОБА_3 навчалася в Рівненському ліцеї № 1 Рівненської міської ради в період з 01 вересня 2012 року по 01 черввня 2023 рік. За весь період навчання батько ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , не цікавився успішністю своєї дочки, на батьківських зборах не був присутнім жодного разу, з вчителями не спілкувався, контакту з ліцеєм не підтримував, про що свідчить довідка Рівненського ліцею № 1 Рівненської міської ради № 234/01-17/24 від 29 липня 2024 року.
Відповідно до довідки № 272 від 25 липня 2024 року, ОСОБА_3 навчається на 1 курсі в навчально-науковому інституті агроекології та землеустрою Національного університету водного господарства та природокористування.
Згідно з довідкою КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Центральний» № 01/01-625 від 03 жовтня 2024 року, ОСОБА_3 є декларантом закладу з 2012 року. Зі слів сімейного лікаря ОСОБА_9 за період медичного спостереження за дитиною батько ОСОБА_2 на прийом зі своєю дитиною не приходив, станом її здоров?я не цікавився.
Відповідач має у власності земельні ділянки та житловий будинок на АДРЕСА_1 , про що свідчать державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 297027, серії ЯЗ № 297026 та договір купівлі-продажу від 05 червня 2008 року.
Свідок ОСОБА_10 показала, що є подругою позивача близько 10 років. Батька ОСОБА_4 ніколи в родині позивача та її доньки не бачила. Зі слів ОСОБА_11 та ОСОБА_4 згає, що батько про дочку не піклується, не цікавиться нею, навіть на її весілля не прийшов.
За змістом висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради № 08-01-2044/24 від 06 грудня 2024 року, ОСОБА_3 з матір?ю проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За цією адресою створені належні умови для проживання, виховання і розвитку ОСОБА_4 . ОСОБА_3 надала Службі у справах дітей письмове пояснення, в якому вказала, що батько не приймає ніякої участі у її житті. ОСОБА_4 завжди хотіла підтримувати стосунки зі своїм батьком, але цього не хотів він. Дівчина до останнього сподівалась, що батько змінить своє ставлення до неї, але під час останньої зустрічі напередодні дня народження він повідомив, що має двох дітей і життя ОСОБА_4 його не цікавить. Тому ОСОБА_4 бажає позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неї. Питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно доньки ОСОБА_4 розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради 21 листопада 2024 року. На засіданні були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . У зв?язку з тим, що ОСОБА_2 не з?явився на засідання комісії, рішення по справі не приймалося. Повторно дане питання розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 05 грудня 2024 року за участю обох батьків. Членам комісії ОСОБА_2 пояснив, що спілкувався з донькою ОСОБА_4 до досягнення нею 16 років та сплачує аліменти на її утримання. Кошти вираховуються з його заробітної плати. Заборгованість по аліментах утворилась тоді, коли він не мав роботи. Вважає, що колишня дружина налаштовує доньку проти нього, однак він бажає брати участь у житті дитини. Комісія, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, прийняла рішення рекомендувати органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради надати висновок до Рівненського міського суду про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно доньки ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у ст.7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої жінка та чоловік мають рівні права й обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (ч.4 ст.15 СК України).
Пунктами першим, другим статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Нормами ст.150 СК України та ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлені обов'язки батьків виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч.4 ст.155 СК України).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У постанові від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 Верховний Суд зазначив, що тлумачення змісту п.2 ч.1 ст.164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
У постанові від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 Верховний Суд виснував, що факт досягнення дитиною повноліття під час розгялду справи та ухвалення відповідного судового рішення не може впливати на правовій результат вирішення справи судом, оскільки суд має оцінювати у сукупності факти виконання/невиконання батьками своїх обов'язків щодо дитини за період до її повноліття, які й стали підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч.4 ст.19 СК України, при розгляді судом спорів щодо, зокрема позбавлення та поновлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч.6 ст.19 СК України).
Відповідно до ч.2, 3 ст.171 СК України, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
За правилами ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд встановив, що з 2012 року відповідач не бере участі у вихованні, навчанні дочки ОСОБА_4 , не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, що підтверджується дослідженими доказами. Доказів на спростування вказаних обставин відповідач суду не надав.
Доводи відповідача, що він був усунутий з життя доньки через конфлікти та неприязні стосунки між ним та позивачем, спростовуються поясненнями його дочки, яка в судовому засіданні вказала, що жодних перешкод для її спілкування з батьком матір не чинила.
Відповідач знав адресу проживання дочки, але жодного разу її не відвідав, не цікавився умовами її життя, не відвідував заклад освіти, де навчалася ОСОБА_4 , не надавав добровільно матеріальної чи будь-якої іншої допомоги. Нечисельні зустрічі відповідача з донько вібувалися виключно з ініціативи дитини, яка намагалася встановити емоційний зв'язок з батьком.
Посилання відповідача на виконання ним обов'язку щодо сплати аліментів суд до уваги не бере, оскільки відповідальність за п.2 ч.1 ст.164 СК України настає за ухилення від виконання батьками обов'язків саме з виховання дитини. Обов'язок щодо сплати аліментів батьки виконують і у разі позбавлення їх батьківських прав щодо дитини. Свого обов'язку по вихованню дочки ОСОБА_4 відповідач не виконує.
Жодних обставин, які перешкоджали відповідачу виконувати свої батьківські обов'язки з виховання дочки, суд не встановив, що свідчить про винну поведінку батька. Відповідач, який протягом тривалого часу не піклується про фізичний та духовний стан дитини, не спілкується з нею з власної ініціативи, не цікавиться її життям, навчанням та здоров'ям, не створює умов для отримання нею освіти, свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками щодо дочки ОСОБА_4 , що суд розцінює як ухилення відповідача від виховання дитини.
Суд також звертає увагу, що, заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві на позовну заяву не покликається на бажання брати участь у житті дочки та намір налагодити з нею стосунки, а лише зазначив норми права, що регулюють спірні правовідносини та судову практику. Жодного доказу на спростування доводів позивача відповідач суду не надав.
Під час засідання комісії з питань захисту прав дитини відповідач зазначив про своє бажання брати участь у житті дитини, що і було враховано членами комісії та стало підставою для надання висновку про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
Однак, сам факт заперечення відповідачем позову про позбавлення його батьківських прав не може бут підставою для відмови в задоволенні позову за відсутності доказів, що інтерес відповідача до дитини є реальним та підтвердженим.
Справа перебуває у провадженні суду з 31 липня 2024 року, але, як встановлено з пояснень ОСОБА_4 , відповідач за цей період не намагався налагодити стосунки з дочкою. Право надати свої пояснення безпосередньо суду відповідач не скористався, а тому у суду відсутнє переконання у дійсності його намірів брати участь у житті дочки.
Враховуючи підтверджений доказами факт ухилення відповідача від виконання обов'язку по вихованню дочки, її усвідомлене бажання розірвати сімейні зв'язки з батьком, який не забезпечив її зростання до повноліття в атмосфері любові, розуміння, духовного і матеріального забезпечення, суд дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо дочки ОСОБА_4 , а тому позов належить задовольнити.
За правилами ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені нею документально підтверджені витрати на оплату судового збору в сумі 1211,20 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 141, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про позбавлення батьківських прав задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп у відшкодування судових витрат.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі :
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ;
третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: 33000, м.Рівне, вул.Соборна, буд.12А2; код ЄДРПОУ 25675397.
Суддя