Справа № 548/1525/22
Провадження № 2/548/39/24
(повний текст)
11.09.2024 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі :
головуючого судді - Коновод О. В.
за участю : секретаря судового засідання - Листопад В.Л., Манжос Т.В.
представника позивача - адвоката Винниченко Л.П.
представника відповідача - адвоката Чубенко Ж.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Хорольського районного суду Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом висилення з квартири без надання іншого жилого приміщення,-
Позиції учасників справи, процесуальні дії, вчинені по справі.
19.09.2022 позивач звернувся до Хорольського районного суду із вказаним позовом, в якому просив суд усунути перешкоди для співвласника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер невідомий, без надання іншого жилого приміщення.
В обґрунтування позову зазначено, що вона ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , разом із третіми особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є співвласниками квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що доводиться копією Свідоцтва про право власності на житло, виданого 07.06.1994 року Дослідним господарством « 9 Січня» Хорольського району Полтавської області, довідкою Комунального підприємства « Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 01.09.2021 року №894.
Відповідач ОСОБА_2 тимчасово проживає без реєстрації у належній позивачу на праві спільної сумісної власності квартирі АДРЕСА_1 , чим порушує конституційні права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Таким чином, на даний час, позивачка, ОСОБА_1 , як співвласник майна, у відповідності до вимог ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а право відповідача, яка не є членом моєї сім'ї, а також не відноситься до кола осіб, які постійно проживають разом зі мною і ведуть спільне господарство, на користування чужим майном (квартирою) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна шляхом виселення з приміщення квартири без надання іншого жилого приміщення.
Ухвалою судді Хорольського районного суду Полтавської області від 23.09.2022 позовну заяву прийнято до провадження судді Коновода О.В.., відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження ( а.с. 21-22).
12.10.2022 представником відповідача - адвокатом Чубенко Ж.А. - подано відзив ( а.с. 32-34). У поданому відзиві представник відповідача проти позовних вимог заперечувала в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач, ОСОБА_2 , проживає у АДРЕСА_2 , з 2005 року. Спочатку проживала разом зі своєю родиною: чоловіком, ОСОБА_6 , який є рідним братом Позивачки, та чотирма дітьми. Згодом, близько 5 років назад, чоловік залишив родину та одружився вдруге, діти також стали дорослими та утворили свої сім'ї. Тому наразі Відповідач продовжує проживати у квартирі разом зі своїм малолітнім онуком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підставою для такого тривалого проживання у спірній квартирі стала усна домовленість Відповідачки, її колишнього чоловіка, ОСОБА_6 , із Позивачкою, ОСОБА_1 , та іншими співвласниками квартири, про купівлю-продаж нерухомості. Відповідач заплатила Позивачці по такій угоді 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) готівкою в присутності сина Позивачки ОСОБА_4 та колишнього чоловіка Відповідачки, рідного брата Позивачки, ОСОБА_6 . Правова необізнаність та відсутність коштів не дали можливості оформити угоду в момент її укладання в нотаріальному порядку як того вимагає законодавство. Пізніше, як співвласники, так і Позивачка, звиклися із думкою, що будинок належить ОСОБА_2 та її родині, що знову ж таки відкладали візит до нотаріуса. Окрім того, тісні родинні зв'язки не давали підстав сумніватися у надійності домовленостей. Відповідач зазначає, що у спірній квартирі проживає понад 17 років. Усі свої кошти та сили вона вклала у облаштування цього житла. Станом на сьогодні у неї немає іншого місця проживання, відсутні кошти на придбання житла. Зазначене доводиться копією довідки виконавчого комітету Хорольської міської ради (Ялосовецький старостинський округ) Лубенського району Полтавської області від 10.10.2022 р. № 477/15-07-12. Рідних людей, які б змогли підтримати, матеріально допомогти Відповідач теж немає. Відповідно, в разі виселення Відповідач буде безхатченком. Враховуючи триваючі зв'язки Відповідачки із місцем проживання у АДРЕСА_2 , виселення ОСОБА_2 є невиправданим втручанням у її приватну сферу, порушенням прав на повагу до житла. Позивач звернувся до суду з позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що Відповідач чинить перешкоди Позивачу у користуванні спірним майном. Такі твердження не відповідають дійсності, Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що Відповідач якимось чином перешкоджає Позивачу у користуванні нерухомістю. Відповідач зауважує, що Позивач з 2005 року жодним чином не приймала участі в утриманні житла, при тому, що мала доступ до квартири. Окрім того, як слідує із Свідоцтва про право власності на житло від 07.06.1994 року, спірна квартира належить на праві спільної сумісної власності наступним особам: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 .
В судовому засіданні представник позивача адвокат Винниченко Л.П. позовні вимоги підтримали та прохали їх задовольнити з підстав наведених в позові.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат Чубенко Ж.А., заперечували проти позову та прохали відмовити у його задоволенні з підстав наведених у відзиві.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , показала суду, що ОСОБА_9 її сестра. ОСОБА_10 з чоловіком купили у секрухи квартиру, робили ремонти. У ОСОБА_11 іншого житла не має.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , показала суду, що вона являється донькою ОСОБА_11 . Мати ОСОБА_9 та її чоловік ОСОБА_4 проживали у АДРЕСА_2 , з 2005 року. Спочатку проживала разом зі своєю родиною: чоловіком, ОСОБА_6 , який є рідним братом Позивачки, та чотирма дітьми. Згодом, близько 5 років назад, чоловік залишив родину та одружився вдруге, діти також стали дорослими та утворили свої сім'ї. Тому наразі Відповідач продовжує проживати у квартирі разом зі своїм малолітнім онуком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мати та вітчим проживали безперервно, робили ремонти.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , показав суду, що він син ОСОБА_1 . Мати ОСОБА_14 з її тіткою ОСОБА_5 не знайшли спільного рішення щодо будинку в с. Новоіванівка. Баба говорила, що ніяку квартиру ОСОБА_15 та батькові не продавала. ОСОБА_11 . Мати ОСОБА_9 та її чоловік ОСОБА_4 проживали у АДРЕСА_2 , з 2005 року. Спочатку проживала разом зі своєю родиною: чоловіком, ОСОБА_6 , який є рідним братом Позивачки, та чотирма дітьми. Згодом, близько 5 років назад, чоловік залишив родину та одружився вдруге, діти також стали дорослими та утворили свої сім'ї. Тому наразі Відповідач продовжує проживати у квартирі разом зі своїм малолітнім онуком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 , показала суду, що вона являється сусідкою . Чула, що ОСОБА_17 продала ОСОБА_18 та своєму сину ОСОБА_19 квартиру в с. Новоіванівка. Тур ОСОБА_10 постійно проживає в даній квартирі, робила ремонти та підтримує порядок . ОСОБА_1 бачила два роки тому.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 , показав суду, що вони з ОСОБА_21 сусіди, вона проживає майже 18 років в даному володінні, робила ремонти .
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 , показала суду, що вона мати ОСОБА_11 . У 1985 році донька почала жити у с. Новоіванівка , будинок на дві родини. ОСОБА_14 виїхала в с. Попівка , більше 10 років не проживає. ОСОБА_14 продала ОСОБА_15 та її чоловіку ОСОБА_23 квартиру. ОСОБА_9. Мати ОСОБА_9 та її чоловік ОСОБА_4 проживали у АДРЕСА_2 , з 2005 року. Спочатку проживала разом зі своєю родиною: чоловіком, ОСОБА_6 , який є рідним братом Позивачки, та чотирма дітьми. Згодом, близько 5 років назад, чоловік залишив родину та одружився вдруге, діти також стали дорослими та утворили свої сім'ї. Тому наразі Відповідач продовжує проживати у квартирі разом зі своїм малолітнім онуком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мати та вітчим проживали безперервно, робили ремонти.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Позивачка, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , разом із третіми особами: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , є співвласниками квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що доводиться копією Свідоцтва про право власності на житло, виданого 07.06.1994 року Дослідним господарством « 9 Січня» Хорольського району Полтавської області, довідкою Комунального підприємства « Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 01.09.2021 року №894.
Відповідач ОСОБА_2 тимчасово проживає без реєстрації у належній позивачу на праві спільної сумісної власності квартирі АДРЕСА_1 , чим порушує конституційні права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Таким чином, на даний час, позивачка, ОСОБА_1 , як співвласник майна, у відповідності до вимог ст. 391 ЦК України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а право відповідача, яка не є членом моєї сім'ї, а також не відноситься до кола осіб, які постійно проживають разом зі мною і ведуть спільне господарство, на користування чужим майном (квартирою) підлягає припиненню на вимогу власника цього майна шляхом виселення з приміщення квартири без надання іншого жилого приміщення.
Норми права, застосовані судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно зі ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
На підставі ч.1 ст.383 ЦК України, ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
У ст. 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Частинами 1-3 ст. 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме порушено право та з яких підстав.
Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, алей особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17).
Відповідно до статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані, на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.
Таким чином, для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та має бути факт того, що внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном .
Такого висновку дійшов Верховний суд в постанові від 19.12.2022 р. у справі №330/1569/19.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилаються на те, що відповідач змінив замки на вхідних дверях, ключі не надає, в квартиру не впускає. Відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивачки про вчинення перешкод їй в користуванні квартирою, а відтак суд, зважаючи на предмет та підставу позову, вважає доведеним наявність перешкод у ОСОБА_1 у користуванні спірним житловим приміщенням та дійшов висновку про те, що у відповідності до вимог статті 391 ЦК України позивач має право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпорядження спірною квартирою шляхом вселення.
У постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-1500цс15 зазначено, що стаття 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном. Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв'язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16 (провадження № 61-24395св18), від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18 (провадження № 61-15087св20), від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/19 (провадження № 61-5255св20), від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19 (провадження № 61-10474св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 719/637/20 (провадження № 61-11437св21).
Установивши,що сторони не змогли домовитися про порядок користування спільним майном, за відсутності іншого варіанту користування спірною квартирою,суд дійшов висновку,що запропонований позивачем порядок користування квартирою є найбільш оптимальним для сторін .
Таким чином, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивачки, понесені нею і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 355, 358, 391 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 258, 263, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), представник позивача: адвокат Винниченко Лариса Павлівна ( свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №590 від 24.04.2008 року, видане на підставі рішення Полтавської ОКДК адвокатури №4, місцезнаходження: 37800, Полтавська область, Лубенський район, м.Хорол, вул. Незалежності, 41, Електронна адреса:ІНФОРМАЦІЯ_8 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ), РНОКПП - НОМЕР_2 ), представник відповідача : адвокат Чубенко Жанна Анатоліївна ( свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1414, видане радою адвокатів Полтавської області 25 червня 2014 року, юридична адреса: 37860, Полтавська область, Лубенський район с. Вишняки, вул. Шевченка, 43 а ) за участю третіх осіб: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП - НОМЕР_4 ) про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом висилення з квартири без надання іншого жилого приміщення- задовольнити.
Усунути перешкоди для співвласника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 у володінні та користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер невідомий, без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати у розімірі 992,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 20.09.2024 року.
Суддя : О.В. Коновод