Дата документу 03.03.2025Справа № 554/2545/25
Провадження № 1-кп/554/684/2025
«03» березня 2025 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Полтава кримінальне провадження №12024170000000785 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 ,
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
В провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для закриття провадження та повернення обвинувального акту немає, вказане кримінальне провадження підсудне цьому суду, а тому можливо призначити кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Крім того, прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання обґрунтовано тим, що підставою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є та обставина, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, яке відноситься до тяжких кримінальних правопорушень, за його вчинення передбачено покарання до 10 років позбавлення волі. Під час досудового розслідування до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого спливає 06.03.2025 року. Обґрунтованість подання саме такого клопотання визначається наявністю ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, оскільки перебуваючи на волі, через усвідомлення тяжкості покарання, що йому загрожує, у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, через втрату ним свободи на тривалий строк, може ухилятися від суду, що унеможливлює своєчасне виконання процесуальних рішень та призначення йому кримінального покарання за скоєний злочин. Також ОСОБА_3 може незаконно впливати на потерпілих та свідків, погрозами може змусити їх змінити чи відмовитися від дачі показів. Крім того, перебуваючи на волі, ОСОБА_3 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а тому просить продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.
Потерпілий ОСОБА_5 та представник потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 повністю підтримали позицію прокурора щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду та щодо клопотання про продовження запобіжного заходу у виді триманні під вартою.
Обвинувачений та його захисник не заперечували щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду та щодо клопотання продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім цього, захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 заявила клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 30.12.2024 року на автомобіль VOLKSWAGEN GOLF, д/н НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 . Клопотання обґрунтовано тим, що власником арештованого майна є ОСОБА_10 , яка не є учасником кримінального провадження, на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, відповідно, всі необхідні слідчі діїз арештованим майном проведені, обвинувачений повністю визнав свою провину у скоєному кримінальному правопорушенні, а, оскільки, арештований автомобіль не є власністю обвинуваченого, його не може бути конфісковано в інтересах потерпілих у разі задоволення цивільного позову,тому потреба в арешті майна відпала.
Обвинувачений повністю підтримав клопотання про скасування арешту майна.
Потерпілий ОСОБА_5 та представник потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 просили вирішити клопотання на розсуд суду.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника обвинуваченого, вважав заявлене клопотання передчасним, оскільки арешт накладено з метою забезпечення речового доказу. На сьогодні судовий розгляд по кримінальному провадженню не розпочався, питання щодо визнання чи не визнання вини обвинуваченим не з?ясовувалось.
Суд, вислухавши клопотання прокурора та захисника обвинуваченого, думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків:
Судом встановлено, що під час досудового розслідування угоди у кримінальному провадженні не укладались, тому підстави для повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування, в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України, відсутні.
Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п. 5-8 ч. 1 ст. 284 КПК України або ч. 2 ст. 284 КПК України, немає.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, підстави для його повернення, відсутні.
Кримінальне провадження підсудне Октябрському районному суду м. Полтави згідно правил підсудності, передбачених ст.ст. 32, 33 КПК України.
Підстав для проведення судового розгляду в закритому судовому засіданні немає.
Визначено питання про склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення: призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Таким чином, всі питання, пов'язані з підготовкою кримінального провадження до судового розгляду, передбачені ст. 315 КПК України, вирішені.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України, після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду.
Крім того, відповідно до ч.5 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд у випадках, передбачених цим Кодексом, за власною ініціативою або за клопотанням обвинуваченого, його захисника чи законного представника, чи за клопотанням прокурора і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини вирішує питання щодо складання досудової доповіді, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку підготовки такої доповіді.
Клопотань про складення досудової доповіді від учасників кримінального провадження не надходило, а оскільки її складення передбачається лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, суд не вважає за необхідне з власної ініціативи вирішувати питання щодо складення досудової доповіді.
Також, відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 132 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).
З вимог ч. 2 ст. 177 КПК України вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини, визначені у вказаній статті.
Так, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов?язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, визначених ч.5 ст. 194 КПК України. Обов?язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються (ч. ч. 1, 5, 7 ст. 194 КПК України).
Порядок продовження тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
З вимог ч.ч.4,5 ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України.
Відносно обвинуваченого на досудовому розслідуванні обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого спливає 06.03.2025 року.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з того, що обґрунтованість застосування запобіжного заходу може піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за наявності яких, такий запобіжний захід було застосовано, та внаслідок виникнення інших обставин, які можуть бути підставами зміни запобіжного заходу в сторону його пом'якшення, зміни чи скасування, оскільки тривала дія запобіжного заходу без врахування конкретних обставин справи може призвести до порушення прав, свобод чи інтересів учасників кримінального провадження.
Зміна чи скасування запобіжного заходу обумовлюється тим, що в ході кримінального провадження змінюються підстави застосування чи обставини, що враховувалися при обранні запобіжного заходу, внаслідок чого запобіжний захід може бути скасований або замінений на інший - більш або менш суворий.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, яке відноситься до тяжких кримінальних правопорушень, за його вчинення передбачено покарання до 10 років позбавлення волі, а тому є достатні підстави вважати, що ОСОБА_3 з метою ухилення від кримінального покарання може без перешкод залишити місце свого проживання та переховуватися від суду.
Суд також вважає, що існує ризик того, що обвинувачений може впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, з метою зміни останніми своїх показів, оскільки судовий розгляд кримінального провадження по суті ще не розпочато, вказані особи судом не допитувались.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення може вдатися до відповідних дій.
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись судом у контексті чинників, пов?язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв?язками та усіма видами зв?язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а відсутність постійного та законного джерела доходів може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Тому, суд вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 3 частини 1 ст. 177 КПК України.
Водночас обвинувачений є раніше не судимою особою, офіційно працевлаштований, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, тому суд вважає, що прокурором належним чином не доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України, підстав вважати, що вказаний ризик є ймовірним, у суду підстав немає.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, особу обвинуваченого, фактичні обставини кримінального правопорушення, які інкримінуються обвинуваченому, а саме вчинення правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, яке спричинило смерть потерпілого, що свідчить про їх небезпечність для суспільства, а отже і про наявний у цьому кримінальному провадженні суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризиків передбачених п. п. п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Крім того, існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Також слід зазначити, що зважаючи на ведення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії рф, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах, як то ухилення від суд, значно збільшується, а застосування більш м?якого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе перешкодити обвинуваченому вчинити спроби ухилення від суду.
З урахуванням вимог ст. 315 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, суд вважає необхідним клопотання прокурора про продовження ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, оскільки вважає, що саме такий запобіжний захід є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінують, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, ухиленню обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілих та свідків, ризики чого є реальними та дійсними, з часом не зменшились та не змінились. Обрання більш м?якого запобіжного заходу, не пов?язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого в процесі розгляду кримінального провадження в суді. До того ж обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.
Застосування інших, більш м'яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 його процесуальних прав та обов'язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.
Отже, для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а також запобігання ризикам, визначеним у ч.1 вказаної статті, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 слід продовжити обраний під час досудового розслідування запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
Обвинувачений не заперечує проти продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Також, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п.2 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, враховуючи вимоги п.2 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає необхідним не визначати розмір застави, оскільки вважає, що у цьому разі застава, як запобіжний захід, не зможе достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
З приводу заявленого захисником обвинуваченого клопотання про скасування арешту майна, суд зазначає наступне:
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України.
За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (абзац 2 частина перша статті 174 КПК України).
Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави, з метою забезпечення збереження речового доказу, накладено арешт на автомобіль VOLKSWAGEN GOLF GTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_3 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , належить ОСОБА_10 .
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України, вчиненому під час керування саме ТЗ VOLKSWAGEN GOLF GTI, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Зважаючи на те, що судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 не розпочався, обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, визнання чи невизнання вини обвинуваченим судом не з?ясовувались, в зв'язку із чим стверджувати, що потреби кримінального процесуального характеру, для забезпечення яких накладено арешт на майно, відпали, у суду підстав немає, а отже доводи захисника обвинуваченого щодо відсутності необхідності в арешті майна, є передчасними.
Крім того, суд наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, а отже такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними та співмірними, з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого суд приходить до висновку, що потреби в діях саме такого заходу забезпечення кримінального провадження виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи власника майна з метою виконання завдань кримінального провадження.
Враховуючи викладене, а також розумність і співмірність обмеження права власності з метою виконання завдань кримінального провадження, суд вважає, що особою, яка звернулась із клопотанням, відповідно до вимог ч.1 ст.174 КПК України, не доведено, що арешт майна накладено необґрунтовано, а також, що потреба в подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, відпала, в зв?язку із чим у задоволенні такого клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 131, 132, 174, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 314 - 316, 369-372 КПК України,
Призначити судовий розгляд кримінального провадження №12024170000000785 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України на «12» березня 2025 року о 14 годині 00 хвилин в приміщенні Октябрського районного суду м. Полтави за адресою м. Полтава, вул. Навроцького, 5.
Судовий розгляд кримінального провадження проводити суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.
Клопотання процесуального прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 01 травня 2025 року, включно, без визначення розміру застави.
Визначити строк дії ухвали до 01 травня 2025 року, включно.
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 , про скасування арешту майна - відмовити.
У судове засідання викликати прокурора, потерпілих, представника потерпілих, обвинуваченого, захисника обвинуваченого.
Копію ухвали надіслати учасникам кримінального провадження, до відома, а ДУ «Полтавська установа виконання покарань №23», для виконання.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Октябрського районного суду
м. Полтави: ОСОБА_1