Справа № 524/5844/24
Провадження №2/524/251/25
03.03.2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ТОВ «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У травні 2024 року до суду звернулося ТОВ «Бізнес Позика» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 14 червня 2023 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Бізнес Позика» кредитний договір № 460734-КС-003 в електронній формі, згідно з яким відповідач отримала кредит у розмірі 30 000 грн., строком на 24 тижні - до 29.11.2023 року на умовах сплати процентів за користування кредитом у розмірі 2,0% в день (стандартна фіксована ставка), у розмірі 1,15013259% в день (знижена фіксована ставка), із сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 4500,00 грн., який зобов'язалася повернути, сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів.
Позивач вказав, що відповідач лише частково сплатила заборгованість за кредитним договором і станом на 12.05.2024 року має заборгованість перед позивачем у розмірі 130 090,88 грн., з яких: 29 800,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 95 790,88 грн. заборгованість за процентами та 4500,00 грн. заборгованість за комісією, яку просили стягнути з відповідача на свою користь, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Одночасно позивач просив витребувати в АТ «Універсал Банк» докази.
Ухвалою судді від 01 липня 2024 року відкрито провадження у справі, залучено по справі учасників, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
17 липня 2024 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вказала, що 06.02.2024 року уклала шлюб з ОСОБА_2 та взяла його прізвище. Заявила, що заперечує проти позовних вимог позивача в повному обсязі з огляду на недоведеність факт переказу їй грошових коштів, вказавши, що позивач свої зобов'язання не виконав, наданий позивачем розрахунок боргу, на її думку, не є доказом, оскільки не є первинним бухгалтерським документом. Просила у позові відмовити за безпідставністю.
Ухвалою суду від 19 листопада 2024 року витребувано від АТ «Універсал Банк» письмові докази.
03 грудня 2024 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про витребування доказів у АТ «Універсал Банк».
06 грудня 2024 року до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
У судове засідання представник позивача не прибув. У поданій до суду позовній заяві просили справу розглядати без участі їх представника, заявлений позов підтримали та просили його задовольнити, не заперечували проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула повторно з невідомих суду причин, була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
14 червня 2023 року між позивачем ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_3 було укладено електронний договір № 460734-КС-003 про надання кредиту, за умовами якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник ОСОБА_3 зобов'язувалася повернути кредит, сплатити плату за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів (а.с. 12-16). Даний кредитний договір містить відмітку про підписання його відповідачем електронним підписом ідентифікатором UA-1948.
До укладання кредитного договору відповідач ознайомилася із Паспортом кредиту шляхом його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-3275, надісланим їй у смс-повідомленні на її телефонний номер НОМЕР_1 (а.с. 10-11).
За п. 2 договору про надання кредиту, загальний розмір наданого кредиту становить 30 000,00 грн., строк кредиту - 24 тижні; стандартна процентна ставка в день - 2,0%, фіксована; знижена процентна ставка в день - 1,15013259%; комісія за надання кредиту - 4500,00 грн.; загальний розмір, термін дії договору до 29.11.2023 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 78 000,00 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 9168,16%.
Пунктом 3 договору сторони передбачили, що протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується за ставкою вказаною у п. 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів.
ТОВ «Бізнес Позика» своєчасно та в повному обсязі виконало зобов'язання за договором про надання кредиту перерахувавши грошові кошти у розмірі 30 000 грн. на її картку, що була вказана нею в особистому кабінеті.
Факт перерахування грошових коштів ОСОБА_3 підтверджується випискою про рух коштів по банківській картці № НОМЕР_2 , наданою АТ «Універсал Банк».
Із листа банку за № БТ/7758 від 05.12.2024 року вбачається, що банком на ім'я ОСОБА_4 була емітована банківська платіжна картка № НОМЕР_2 .
Із виписки про рух коштів по картці постає, що 14.06.2023 року о 20:47:46 на банківську картку були перераховані 25 000,00 грн., о 20:48:00 були перераховані ще 5000,00 грн. Доказів зворотного відповідач суду не надала.
Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, що спростовую позицію відповідача про недоведеність позивачем факту перерахування їй грошових коштів.
До матеріалів справи відповідач додала копію свідоцтва шлюб, укладений 06.02.2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно для кого остання взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_5 ».
За розрахунком заборгованості за договором № 460734-КС-003 позичальника, відповідач на виконання умов договору здійснила часткову оплату за договором лише за тілом кредиту у розмірі 200 грн. (а.с. 20-22).
Згідно з наданою позивачем довідкою про стан заборгованості, станом на 12.05.2024 року, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором складає 130 090,88 грн., із яких: 29 800,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 95 790,88 грн. заборгованість за процентами та 4500,00 грн. заборгованість за комісією.
Розрахунок розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, наданий позивачем суду, відповідає умовам договору та вимогам закону.
Відповідач не спростовувала наданий позивачем розрахунок заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов'язань перед позивачем за умовами договору не надала, до позивача із заявою про розірвання кредитного договору не зверталася.
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як визначено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 цього Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 цього ж Закону, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Як вбачається з матеріалів справи, перед заповненням заявки та до укладання договору, відповідач самостійно ознайомилася з інформацією про умови кредитування, розміщеній на сайті позивача за посиланням: www.bizpozyka.com, створила Особистий кабінет, використовуючи номер телефону ідентифікувалася в ІТС та зайшла в нього і подала заявку на отримання кредиту.
Кредитний договір містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором, який направлявся позичальнику для підписання договору на її мобільний номер телефону, який вказувався нею при реєстрації на сайті як фінансовий, у відповідності до норм статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статті ст. 207 ЦК України.
Верховний Суд в постанові від 12.01.2021 року по справі № 524/5556/19 підтвердив, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.
Таким чином, встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.
Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом, нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося позивачем до 29.11.2023 року (строк дії договору), після вказаної дати нарахування відсотків не здійснювалося. Розмір нарахованих, не погашених відсотків становить 95 790,88 грн.
Тобто, позивачем нарахування відсотків здійснювалося відповідно до погоджених умов договору та в обумовлений сторонами строк кредитування, тобто, до 29.11.2023 року.
Суд звертає увагу на те, що відповідач здійснила часткове погашення отриманого кредиту на виконання умов кредитного договору, а звідси вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту від 14.06.2023 року.
Вищезазначене твердження відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у постанові від 23.12.2020 року по справі № 127/23910/14-ц, а саме, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.
Відповідач не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надала власний контррозрахунок боргу.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача комісії, суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 4500,00 грн., а також подальшу вимогу сплати нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Звідси, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» є обґрунтованими та доведеними, а тому позов підлягає задоволенню. Слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 130 090,88 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов судом задоволено у повному обсязі. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений за подачу позову судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Сторони у справі не подавали заяви про стягнення будь-яких інших судових витрат. Даний позов розглянуто в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів.
Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553-559, 625,626, 1046-1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352 - 354 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВ «Бізнес Позика» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту № 460734-КС-003 від 14.06.2023 року, що виникла станом на 12.05.2024 року, у розмірі 130 090,88 грн., з яких: 29 800,00 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 95 790,88 грн. заборгованість за процентами та 4500,00 грн. заборгованість за комісією, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Позивач: ТОВ «Бізнес Позика», код ЄДРПОУ: 41084239, юридична адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 26, офіс № 411.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду виготовлено 07 березня 2025 року.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: