Справа №197/1171/24
провадження №2/197/182/25
(заочне)
06 березня 2025 року
приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Гері О.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Слобідської Л.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою представниці позивачки Запєвалової Тетяни Володимирівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товарна біржа «Українська товарна біржа» про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, та
встановив:
06 грудня 2024 року до Широківського районного суду Дніпропетровської області звернулась представниця позивачки Запєвалова Тетяна Володимирівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Товарна біржа «Українська товарна біржа» про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. В обґрунтування позову зазначає, що 09 січня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна №191385, а саме: житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав продавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Широківської державної нотаріальної контори Горбаченко О.В. 29.05.2000 року, зареєстрований в Криворізькому бюро технічної інвентаризації за №12-56-3661. Покупець та продавець цілком виконали умови договору купівлі-продажу відповідно до норм установлених цивільним законодавством. Позивачка користувалась вказаним житлом протягом 22 років. На час укладення спірного договору купівлі-продажу позивачка не знала про необхідність нотаріального посвідчення цього договору, оскільки на той час діяв Закон України "Про товарну біржу". На теперішній час виникла необхідність визнати цей договір дійсним, з метою повної реалізації позивачкою свого права власності на житло, розташоване за вказаною вище адресою. А тому позивачка змушена була звернутись з дійсним позовом до суду.
Провадження у справі відкрито 24.12.2024.
10.01.2025 підготовче провадження у справі закрито та призначений розгляд справи по суті.
Представниця позивачки та позивачка в судове засідання не з'явилися, надавши до суду письмову заяву, в якій просили розглянути справу за їх відсутності, заявлені вимоги підтримують повністю, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідачка в судове засідання не прибула, заяву про причини неявки або про розгляд справи у її відсутності суду не надавала, була повідомлена належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Представник третьої особи в судове засідання також не прибув, заяву про причини неявки або про розгляд справи у його відсутності суду не надавав, був повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Приймаючи до уваги думку представниці позивачки, яка не заперечувала проти заочного вирішення справи, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до положень ст.ст.280-283 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Дослідив матеріали справи, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з таких підстав.
09 січня 2002 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу нерухомості №191385, укладений на Криворізькій філії ТБ «Українська», позивачка придбала у приватну власність у ОСОБА_2 житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за 1000 грн.
Сторони домовилися про всі істотні умови договору, що відображено в підписаному договорі купівлі-продажу. При цьому були виконані всі умови угоди, крім нотаріального посвідчення договору: відповідачка отримала грошові кошти і передала всі документи від житлового будинку.
Вказаний договір було зареєстровано в КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» на підставі Договору купівлі-продажу, зареєстрований на Криворізькій філії ТБ «Українська» від 09 січня 2002 року №191385, і записаний в реєстровій книзі №12 сторінка №56 запис №3661.
За загальним правилом нормативно-правовий акт не має зворотної дії у часі, а це свідчить про те, що до кожних події, факту чи відносин має застосовуватись той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказані подія, факт чи відносини мали місце. Принцип незворотності дії нормативно-правового акту в часі закріплений в статті 58 Конституції України, у якій зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Таким чином заявлені вимоги підлягають оцінці за нормами ЦК УРСР від 18 липня 1963 року та Закону України «Про товарну біржу» у відповідних редакціях, що діяли на момент укладення договору.
Як регламентували статті 8, 9, 15 Закону України «Про товарну біржу», членами товарної біржі є прийняті до її складу згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи. Член товарної біржі має право здійснювати біржові операції на біржі. Водночас біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж товарів, допущених до обігу на товарній біржі.
Відповідно до статті 242 ЦК УРСР до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.
Згідно зі статтею 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Тобто ЦК УРСР від 18 липня 1963 року не встановлював вимог щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу квартир.
Відповідно до статті 47 ЦК УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Згідно з п.2 ст.220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне, або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.1978 року, зі змінами №15 від 15.05.1998 року «Про судову практику по справам про визнання угод недійсними, з підстав недодержання нотаріальної форми», визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі - продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч.2 ст.47 ЦК, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною.
Суд вважає, що сторони домовилися про усі істотні умови договору купівлі- продажу нерухомого майна, виконання договору відбулося.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.334 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає з моменту посвідчення договору, або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору дійсним, якщо договір відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.
З матеріалів справи вбачається, що дана угода була виконана сторонами повністю.
За таких обставин, суд вважає доводи позивачки про визнання біржового договору купівлі-продажу дійсним, обґрунтованими, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак вимог щодо розподілу судових витрат позивачкою не заявлялось, а тому витрати, пов'язані з судовим розглядом цивільної справи, покладаються на позивачку.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов представниці позивачки ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), третя особа: Товарна біржа «Українська товарна біржа» (місцезнаходження: ЄДРПОУ 31403407, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 17) про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна - задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №191385 від 09 січня 2002 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ,на Криворізькій філії Товарна Біржа «Українська» та зареєстрований у Комунальному підприємстві «Криворізькому бюро технічної інвентаризації» від 09 січня 2002 року в реєстровій книзі №12, сторінка №56, запис №3661.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач може оскаржити рішення суду до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст рішення складений 06.03.2025.
С у д д я: О.Г. Геря