Справа № 216/1154/25
провадження 1-кс/216/460/25
іменем України
21 лютого 2025 року місто Кривий Ріг
Слідчий суддя Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
володільця майна ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області клопотання прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041230000473 від 17.02.2025 за ч. 4 ст.186 КК України, про арешт майна,-
19 лютого 2025 року до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу надійшло клопотання прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_4 , в якому сторона обвинувачення просить накласти арешт майно, яке належить на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на мобільний телефон ОРРО А3х Іmеі НОМЕР_1 , Іmеі 2: НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 , та заборонити власнику, уповноваженим ним особам, а також іншим особам, відчужувати, розпорядження та/або користування майном.
Узагальнені доводи особи, яка подала клопотання.
На обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що слідчим відділом Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області розслідується кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041230000473 від 17.02.2025 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України.
На даному етапі досудового розслідування встановлено, що 16.02.2025 приблизно о 17.00 год. невстановлена особа, діючи в умовах військового стану, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Центрально-Міський ринок» по проспекту Центральному в м. Кривий Ріг, діючи із корисних намірів, шляхом вільного доступу, відкрито з рук потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 викрала мобільний телефон ОРРО А3х Іmеі НОМЕР_1 , Іmеі 2: НОМЕР_2 вартістю 4999 гри з сім карткою НОМЕР_3 . Після чого з місця вчинення злочину з викрадення майном зникла, скориставшись викраденим на власний розсуд, чим завдала потерпілому ОСОБА_3 майнову шкоду.
Крім цього, під час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, проведеними слідчими (розшуковими) заходами, встановлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Мелітополь Запорізької області, громадянин України, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
17.02.2025 в період часу з 18:14 год. по 18:19 год. ОСОБА_5 у присутності двох понятих, добровільно видав співробітникам поліції мобільний телефон ОРРО А3х Іmеі НОМЕР_1 , Іmеі 2: НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 . При цьому ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_3 продав йому зазначений мобільний телефон.
Вищевказані речі, визнано речовими доказами постановою слідчого від 18 лютого 2025 року.
У зв'язку з цим у кримінальному провадженні виникла необхідність накладення арешту на вищевказане майно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторона обвинувачення посилаючись на вимоги ст.ст. 98, 170 КПК України, з метою збереження речових доказів просить накласти арешт на тимчасово вилучене 17.02.2025 майно.
1.Позиції учасників.
У судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, надав суду заяву з проханням розглядати клопотання за його відсутністю.
За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Отже, слідчий суддя, приймаючі рішення про розгляд справи за відсутності заявника, приймає до уваги положення частини 6 статті 9 КПК України, згідно з якою, у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 7 КПК України до таких засад, зокрема, відносяться доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень, а доступ до правосуддя іншим шляхом, окрім ухвалення відповідних судових рішень неможливий.
Таким чином, з метою недопущення обмеження доступу до правосуддя, на думку слідчого судді, клопотання можливо розглянути по суті і у відсутності сторони кримінального провадження, яка подала клопотання.
При цьому, слідчий суддя керується положеннями ч. 1 та ч. 2 ст. 22 КПК України, згідно яких, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт - ОСОБА_3 проти задоволення клопотання не заперечував, зазначив, що телефон йому потрібен для повсякденного спілкування.
2.Обставини, що були встановлені під час розгляду клопотання.
В ході розгляду клопотання встановлено, що провадженні СВ Криворізького РУП ГУНП у Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041230000473 від 17.02.2025 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України.
17.02.2025 в період часу з 18:14 год. по 18:19 год. ОСОБА_5 у присутності двох понятих, добровільно видав співробітникам поліції мобільний телефон ОРРО А3х Іmеі НОМЕР_1 , Іmеі 2: НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 . При цьому ОСОБА_5 пояснив, що ОСОБА_3 продав йому зазначений мобільний телефон, який був предметом кримінального правопорушення.
Зазначені у клопотанні речі 17.02.2025 постановою слідчого долучені в якості речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.
Тимчасово вилучені речі належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3.Мотиви прийняття рішення слідчим суддею.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
3.1 Щодо строку звернення з клопотанням.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Відповідно до вимог ст. 116 КПК України, строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту або передано особі, уповноваженій їх прийняти.
Оскільки, зазначені у клопотанні речі було вилучено 17.02.2025 р., а клопотання про арешт майна подано до відділення поштового зв'язку 18.02.2025 р., сторона обвинувачення звернулась з вказаним клопотанням у строк передбачений ч. 5 ст. 171 КПК України.
3.2 Щодо правової підстави для арешту майна та можливості використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим відділом Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування у даному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12025041230000473 від 17.02.2025 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України.
Слід звернути увагу, що зазначені у клопотанні речі, мають на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Окрім того, враховуючи те, що шкода, завдана потерпілому під час вчинення майнового злочину, визнається з врахуванням матеріального становища потерпілого та суми спричинених матеріальних збитків, згідно з вимогами п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК України 18.02.2025 постановою слідчого призначено судову товарознавчу експертизу об'єктом дослідження якої є мобільний телефон ОРРО А3х Іmеі НОМЕР_1 , Іmеі 2: НОМЕР_2 , тому на теперішній час він перебуває у експертній установі з метою визначення розміру матеріальних збитків.
Отже, стороною обвинувачення доведено, що вищевказане майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди.
З огляду на викладене, на переконання слідчого судді доведено, що підстава передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України (арешт з метою збереження речових доказів) підлягає застосуванню.
3.3 Щодо наявності ризиків приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження майна.
Під час проведення огляду вдалось зафіксувати дані з вилучених речей. Однак необхідним є збереження первинних параметрів таких речей, поряд з цим, наразі на початковій стадії досудового розслідування складно визначити весь об'єм необхідних слідчих дій та даних, які можливо буде встановити із відомостей, що зафіксовані у відповідних речах.
Таким чином, є достатні підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення кримінального провадження майно, на яке прокурор просить накласти арешт може бути приховано або знищено.
3.4 Щодо розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та виправданості потреб досудового розслідування у втручанні у права і свободи особи
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
На переконання слідчої судді, на даному етапі досудового розслідування, накладення арешту на вилучене майно, з метою збереження речових доказів, є необхідним для виконання вищенаведених завдань кримінального провадження щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення.
Такий арешт пов'язаний з втручанням у право особи на власність, що є складовою права на мирне володіння своїм майном (передбачене у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Водночас, на переконання слідчої судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права особи, оскільки є необхідним і пропорційним до законної мети, що переслідується - нагальної суспільної потреби у розслідуванні корупційних кримінальних правопорушень.
Слідча суддя вважає, що вказаний суспільний інтерес при врівноважуванні повинен отримати більшу вагу, тоді як інтерес осіб, що полягає у можливості володіти своїм майном, має порівняно меншу вагу.
Окрім того, таке втручання стосуватиметься виключно конкретного майна, яке має важливе значення для досудового розслідування, що вказує на співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
3.5 Щодо наслідків арешту майна
На переконання слідчого судді, з огляду на викладені у цій ухвалі обставини та початкову стадію досудового розслідування та обраний спосіб арешту, такий арешт не є надмірно обтяжливим.
Поряд з цим, наразі слідчому судді не надано будь-яких даних, які б вказували на суттєве позначення арешту майна, застосованого у вищезазначений спосіб, на інтересах володільця.
Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.
Слідчий суддя також враховує, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
У подальшому, за наявністю певних процесуальних підстав та фактичних обставин, що можуть бути встановлені під час досудового розслідування, власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому може бути повернуто, згідно положень ст. 174 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 98, 107, 132, 167, 170-173, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання прокурора - задовольнити.
Накласти арешт на мобільний телефон ОРРО А3х Іmеі НОМЕР_1 , Іmеі 2: НОМЕР_2 з сім карткою НОМЕР_3 ,, що належать ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони власнику, уповноваженим ним особам, а також іншим особам в відчуження, розпорядження та користування вищезазначеним майном.
Визначити місцем зберігання майна, на яке накладено арешт згідно з «Порядком зберігання та передачі речових доказів стороною обвинувачення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1104 від 19.11.2012 - в камері зберігання речових доказів Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Роз'яснити, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено в залі судових засідань Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області о 16-50 год. 25 лютого 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_6