Справа № 194/354/25
Номер провадження 3/194/158/25
07 березня 2025 року Суддя Тернівського міського суду Дніпропетровської області Корягін В.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Тернівка Дніпропетровської області, громадянки України, працюючої продавцем-консультантом, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП, -
ОСОБА_1 , 01.03.2025 року о 11-00 год., знаходячись у торгівельному кіоску за адресою: м. Тернівка вул. Харківська, 26, здійснила продаж тютюнових виробів марки «Козацька Люлька» без марок акцизного податку, чим порушила діюче законодавство, та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату та час судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить її підпис в протоколі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнов проти України" згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також, в рішенні Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Тим більше, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 156 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Враховуючи наведені обставини, оскільки ОСОБА_1 своєчасно сповіщалась про час і місце розгляду справи, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст. ст. 1, 245 КУпАП.
Суд, перевіривши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративна відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
У статті 251 КУпАП перелічені докази, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, настає у разі роздрібної або оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, а також у сфері охорони здоров'я населення.
Зазначені відносини регулюються Законами України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Податковим кодексом України, «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення» та іншими нормативно-правовими актами.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 вищезазначеної статті, полягає у здійсненні роздрібної або оптової торгівлі, зокрема, імпорт або експорт, торгівлі спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібної торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору.
Торгівля зазначеними виробами може бути оптовою або роздрібною. При цьому, оптова торгівля, це діяльність з придбання для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності, а роздрібна торгівля, це діяльність з продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, зокрема на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших підприємствах громадського харчування.
Відповідно до національного закону тютюнові вироби маркуються марками акцизного збору - спеціальними знаками, наявність яких підтверджує сплату акцизного збору, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Аналіз ч. 1 ст. 156 КУпАП дозволяє зробити висновок про те, що суб'єктами відповідальності за вказаною статтею, можуть бути не тільки особи, які займаються господарською діяльністю та працівники підприємств (організацій) торгівлі або громадського харчування, а й фізичні особи, тобто громадяни, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Частиною 1 ст. 55 Господарського кодексу України визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Згідно з ч. 2 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до п. 14.1.4. ст.14 Податкового кодексу України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).
Згідно з п.226.5 ст.226 Податкового кодексу України маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Відповідно до ст. 17 вказаного вище закону, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Отже, необхідною умовою для застосування до порушника відповідальності, передбаченої вищевказаною статтею, є, зокрема, наявність доказів, які б безпосередньо свідчили про порушення викладених вище вимог.
Однак, жодних об'єктивних даних, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, матеріали справи не містять.
Таким чином, винуватість ОСОБА_1 у вчинені нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №214457 від 01.03.2025 року; рапортом працівника поліції від 01.03.2025 року; протоколом вилучення від 01.03.2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 01.03.2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 01.03.2025 року; квитанцією №155374 від 04.03.2025 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 34 КУпАП обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлені.
Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, відповідно до ст. 35 КУпАП, судом не встановлені.
З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника ОСОБА_1 , ступеню її вини, відсутності обставин, які пом'якшують та обставин, які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд дійшов висновку, що на неї необхідно накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі.
Крім того, згідно вимог ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 221, 268, 276, 283, 284 КУпАП,
Визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.
Притягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 3400 грн. з конфіскацією предметів торгівлі.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. на користь держави.
Речові докази, які були вилучені у відповідності з протоколом вилучення до адміністративного протоколу ВАД №214457 від 01.03.2025 року, та які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів ВП №1 Павлоградського РВП ГУНП в Дніпропетровській області (квитанція №155374 від 04.03.2025 року) - конфіскувати.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом, та у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути подвійний розмір штрафу, а саме 6 800 грн.
Постанова підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з дня винесення, а у разі оскарження постанови перебіг строку давності виконання постанови зупиняється до розгляду скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський міський суд Дніпропетровської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя В.О. Корягін