Справа № 350/1836/24
Номер провадження 2/350/74/2025
03 березня 2025 року селище Рожнятів
Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі головуючого судді Пулика М.В.,
секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав -
установив:
Позивач звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідачки, у якій просив суд ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В основу своїх позовних вимог позивач зіслався на те, що він перебував з відповідачкою в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано в 2019 році. Від шлюбу в них народилося троє дітей. Фактично шлюбні відносини між ним припинилися в 2015 році, проте заради дітей він прагнув зберегти сім'ю. У 2019 році відповідачка покинула сім'ю та стала проживати окремо в АДРЕСА_1 , хоча більшість свого часу остання перебуває за кордоном. Вона забрала із собою свої речі і просто залишила дітей, сім'ю без будь-яких пояснень. Діти залишились проживати з ним та перебувають з того часу на його повному утриманні. Мати не цікавиться життям дітей взагалі, не бере жодної участі у їх вихованні, не бачиться з ними. Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2019 року по справі № 350/1703/19, яке набрало законної сили 03.01.2020 року, шлюб між ними було розірвано, а також вирішено судом питання про місце проживання сина ОСОБА_3 з ним, при цьому станом на момент розірвання шлюбу дитині було лише 10 років. Відповідачка не з'явилася на жодне судове засідання, а їх було чимало, не подала відзиву, їй була байдужа доля шлюбу та дітей. Вихованням дітей, зокрема сина ОСОБА_3 , займається тільки він один. Мати не бере участі у вихованні, не цікавиться життям сина.
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 31.08.2020 року по справі № 350/875/20 (з врахуванням ухвали про виправлення описки від 17.09.2020 року) зобов'язано відповідачку сплачувати аліменти на його користь на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час вже повнолітній, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Однак, рішення суду про стягнення аліментів відповідачка не виконує, всіляко ухиляється навіть від обов'язку мінімального матеріального забезпечення дитини, що є додатковим підтвердженням свідомого нехтування своїми батьківськими обов'язками. Фактично за останні десять років відповідачка повністю втратила інтерес до сім'ї та до дітей. Щодо сина ОСОБА_3 , то відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, його забезпечення, не цікавиться його навчанням, не піклується про його фізичний та духовний розвиток. Мати взагалі не спілкується із сином. Він забезпечує харчування, медичний догляд, лікування, виховання, культурний та духовний розвиток.
Його старший син ОСОБА_7 вже абсолютно самостійний дорослий чоловік, він став на захист України, служить в ЗСУ, і хоч як не важко мені, проте я поважаю його вибір. ОСОБА_5 уже теж повнолітній та планує своє майбутнє самостійне життя, хоча поки все ж проживає з ним. ОСОБА_3 ще неповнолітній та найбільше потребує батьківської уваги. Оскільки старші сини вже повнолітні, то він звертається із даним позовом про позбавлення батьківських прав лише щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Відношення відповідачки до моральних засад сім'ї, до духовного розвитку дітей, їх виховання є негативним. Так, остання у 2020 році, перебуваючи на території Республіки Польща народила дочку від іншого чоловіка, при цьому вказала в свідоцтві про народження його відомості, як про батька. Після з'ясування цих обставин, він звертався із позовом до суду про виключення відомостей про нього, як батька ОСОБА_9 . Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 15.09.2021 року по справі № 350/1386/21 позов задоволено та встановлено, що він не є батьком дочки відповідачки, запис про нього як про батька було виключено.
Вважає, що є достатньо підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав.
Сторони у судове засідання не прибули.
Позивач та його представник адвокат Озарків М.Д. подав суду заяву в якій просив розгляд справи здійснювати у їхній з позивачем відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.
У підготовчому судовому засіданні представник позивача адвокат Озарків М.Д. позов підтримав з викладених в заяві підстав.
Відповідачка в судове засідання також не прибула про час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, а тому суд вважає за можливе справу розглянути у її відсутності.
Представниця служби у справах дітей Рожнятівської селищної ради подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні письмові докази в їх сукупності, встановивши таким чином фактичні обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Відповідно до змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Відповідно до ст.ст.1-4 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як передбачено ч. 1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі шляхом
Відповідно до вимог ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ч. 1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Даючи оцінку вимозі позивача про позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітньої дитини та доказам, які він наводить на обґрунтування заявлених вимог, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 СК України, сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Частиною 3 статті 4 СК України передбачено, що кожна особа має право на проживання в сім'ї.
Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до вимог ст. ст. 150, 157 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст.155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише з підстав, передбачених статтею 164 СК України.
Так, відповідно до ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Копією свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 (а.с.15) та копіями рішень Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 03.12.2019 та від 31.08.2020 (а.с.6-19) підтверджено, що позивач та відповідачка є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з відповідачки на утримання дитини стягнуто аліменти.
Довідкою №102 від 15.10.2024, виданої Сваричівським ліцеєм Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області (а.с.23) підтверджено, що ОСОБА_1 , цікавиться навчанням сина ОСОБА_3 , постійно відвідував класні та загальношкільні батьківські збори, підтримував постійно зв'язок з класним керівником і вчителями-предметниками, які навчали сина.
Копією акту про фактичне проживання особи (а.с.24) підтверджено, що відповідачка ОСОБА_2 фактично проживає в АДРЕСА_1 .
Згідно довідки Долинського ВДВС у Калуському районі Івано-Франківської області №61831 від 29.10.2024 сума коштів, яка підлягала стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 станом на 01.10.2024 становить 116000 гривень (а.с.33-35)
Згідно із ч. 4 ст.19 СК України, при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).
З висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с.45), який затверджений рішенням виконавчого комітету Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області №204/2024 від 17.12.2024 (а.с.44) вбачається, що виконавчий комітет вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В обґрунтування зазначеного висновку уповноважений орган зазначив, що згідно з довідкою Брошнів-Осадської селищної ради від 27.11.2024 р. №129, відповідачка в с. Брошнів не зареєстрована та не проживає. В телефонному режимі з'ясовано, що ОСОБА_2 проживає з новою сім'єю у Львівській області та виховує малолітню дитину. Відповідачка висловилася, що заперечує щодо позбавлення її батьківських прав, зобов'язувалася надати письмові пояснення, однак напередодні комісії повідомила, що не приїде та пояснень ніяких надавати не буде, наступні спроби з нею зв'язатися, ОСОБА_2 ігнорувала. При спілкуванні з неповнолітнім ОСОБА_3 виявилося, що в хлопця навіть немає номеру телефону матері, що підтверджує відсутність спілкування між ними. Хлопець пояснює, що мати не проживає з ними більше 5 років, давно не цікавиться ним та старшими братами, жодного разу до них не приїжджала, не цікавилася їхнім станом здоров'я, не підтримувала їх морально та матеріально.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 не з'явилася на засідання комісії з питань захисту прав дитини, в телефонному режимі вона заперечувала проти позбавлення її материнських прав. Засідання комісії відбулося один раз 12.12.2024, при цьому обставин неявки ОСОБА_2 , яка ймовірно проживає у Львівській області на засідання не встановлювалось.
Наведені вище письмові докази дають суду підстави вважати, що відповідачка ОСОБА_2 не в достатній мірі бере участі у вихованні своєї дитини ОСОБА_3 .
Однак, суд звертає увагу, що позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Однак, проаналізувавши наявні у матеріалах цивільної справи докази в сукупності із наданими в судовому засіданні усними поясненнями сторін цивільної справи, суд прийшов до переконання, що поведінку відповідачки можна змінити у кращу сторону в питанні виховання своєї малолітньої дитини та належному виконанні її материнських обов'язків. До такого висновку суд прийшов з урахуванням того, що відповідачка заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав.
Суд переконаний, що позбавлення батьківських прав відповідачки стосовно своєї неповнолітньої дитини не буде сприяти захисту інтересів останньої, як і не буде стимулювати відповідачку до належного виконання своїх обов'язків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суд зважує на те, що позбавлення батьківських прав стосовно дитини вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, тому за наведених вище доказів такий захід як позбавлення батьківських прав не може бути застосований.
Отже, оскільки суду не представлено доказів винної поведінки відповідачки, беручи до уваги те, що відповідачка не втратила інтересу до участі у вихованні дитини, має намір на відновлення відносин з нею, з метою як найкращого забезпечення інтересів малолітньої дитини, суд вважає, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 є передчасним та недоцільним.
Суд критично ставиться до вказаних в позові висновків позивача щодо негативної характеристики відповідачки, оскільки до матеріалів справи не надано належних доказів, що відповідачка веде аморальний спосіб життя та не цікавиться вихованням та розвитком дитини.
Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Наданий в якості доказу висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, суд вважає недостатньо обґрунтованим таким, що не відповідає інтересам дитини, який має право на підтримання особистих контактів із обома батьками, а у випадку позбавлення відповідачки батьківських прав, дитина буде остаточно позбавлена материнської опіки. Вказаний висновок не містить в собі відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про злісне ухилення відповідачки від виховання дитини, її протиправну чи винну поведінку, негативний вплив на виховання та свідомість дитини, які були б законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення його батьківських прав.
При цьому, органом опіки та піклування не проводилося обстеження умов проживання відповідачки, не досліджувалися інші дані, які ймовірно мали б значення для більш ширшого висвітлення у висновку проблеми виховання дитини батьками. Цей документ не містить мотивів відносно того, яким чином таке втручання в сімейне життя неповнолітнього сина буде відповідати його інтересам, і яким саме інтересам дитини, чи позитивно вплине на дитину розлучення з матір'ю та відсутність з її боку піклування про дитину в майбутньому.
Судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.
Крім того, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення у справі Мамчур проти України, № 10383/09, §100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 (зі змінами) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Як зазначив суд вище, відповідачка дійсно не в повній мірі виконувала свої батьківські обов'язки відносно неповнолітнього сина, однак враховуючи, що позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено, суд приходить до висновку про недоцільність позбавляючи відповідачку батьківських прав, однак слід попередити її про необхідність зміни свого ставлення до обов'язку по вихованню дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та покласти на орган опіки та піклування Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських прав відносно дитини.
Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, враховуючи якнайкращі інтереси дитини, яка на час розгляду справи у суді є неповнолітньою, проходжу до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.
Покласти на орган опіки та піклування Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області контроль за виконанням відповідачкою своїх батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Керуючись ст.ст.1-4, 19, 89, 258, 259, 264, 265, 268, 282 - 284, 289 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Рожнятівської селищної ради Калуського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , жителька с.Брошнів, Калуського району, Івано-Франківської області.
Третя особа: Орган опіки і піклування Рожнятівської селищної ради Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 44199136, місце реєстрації: сел. Рожнятів, вул. Шкілька,1 Калуського району Івано-Франківської області.
Повний текст рішення складено 07.03.2025.
Суддя: