Справа № 344/7441/22
Провадження № 1-кп/344/505/25
05 березня 2025 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
за участі секретаря с/з: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
потерпілої: ОСОБА_4 ,
представника потерпілого: ОСОБА_5 ,
захисника: ОСОБА_6 ,
обвинуваченого: ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, у зв'язку з закінченням строків давності в рамках кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -
У провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 через канцелярію суду подав клопотання про закриття кримінального провадження у зв'язку із закінченням строків давності.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав клопотання та просив суд звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Прокурор не заперечував щодо задоволення заявленого клопотання.
Потерпіла ОСОБА_4 заперечила на задоволенні такого клопотання.
Представник потерпілої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 не заперечував щодо задоволення заявленого клопотання, просив вирішити питання про стягнення із обвинуваченого витрат на правову допомогу.
Заслухавши сторін судового провадження, вивчивши клопотання та дослідивши наявні письмові матеріали, суд вважає, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ст. 49 КК України визначено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.
Відповідно до ч.2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Санкція ч.2 ст.125 КК України передбачає покарання у виді карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до одного року, або пробаційним наглядом на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
Таким чином, кримінальне правопорушення передбачене ч.2 ст.125 КК України відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні 06.01.2022 року кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
У судовому засіданні встановлено, що строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 не зупинявся та не переривався.
Таким чином, 06 січня 2025 року закінчився строк давності для притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за інкриміноване останньому кримінальне правопорушення.
Згідно зі статтями 284¬-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17.06.2020 року у справі №598/1781/17 звернуто увагу, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.
Таким чином, судом встановлені підстави для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строків притягнення його до кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Окрім того, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 повністю розуміє свої права, визначені ч.3 ст.285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави та бажає бути звільненим від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне клопотання захисника про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності задовольнити.
Щодо стягнення на користь потерпілої судових витрат пов'язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правову допомогу, то суд вважає наступне.
За змістом п.1 ч.1 ст.118 КПК України, до процесуальних витрат належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.48 постанови № 10 Пленуму ВССУ від 17 січня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Главою 8 КПК України визначено процесуальні витрати у кримінальному провадженні, ст.120 КПК України до них віднесено витрати на правову допомогу, частиною 2 даної статті передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, відповідач.
Потерпілий від кримінального правопорушення має право заявити клопотання про визначення грошового розміру процесуальних витрат, які повинні бути йому компенсовані. Таке право залишається у потерпілого незалежно від того, чи розгляд кримінального провадження завершено винесенням обвинувального вироку або ж ухвали про закриття кримінального провадження.
У разі ухвалення судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності з обвинуваченого можуть бути стягнуті документально підтверджені витрати, понесені потерпілим у зв'язку із кримінальним провадженням, оскільки потерпілою надано суду належні та допустимі докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, загальна сума вказаних витрат є співмірною з складністю даного кримінального провадження то з обвинуваченого в користь потерпілої підлягають стягненню процесуальні витрати в даному кримінальному провадженні, а саме витрати на професійну правову допомогу в розмірі 20 000 гривень.
Цивільний позов ОСОБА_4 відповідно до ч.3 ст. 129 КПК України - залишити без розгляду, роз'яснивши потерпілій право заявити позов у порядку цивільного судочинства.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 не обирався.
Процесуальні витрати та речові докази у даному кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49 КК України, ст. ст. 284, 285, 369-372 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження внесене 25.01.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022092010000005 про обвинувачення ОСОБА_7 за ч.2 ст.125 КК України - закрити.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_7 РНОКПП: НОМЕР_1 у користь ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 -- 20 000 (двадцять тисяч) гривень витрат на правову допомогу.
Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 06 березня 2025 року о 09 годині 40 хвилин.
Суддя: ОСОБА_1