Справа № 939/291/24
Іменем України
05 березня 2025 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 , у режимі відеоконференції з приміщення ДУ «Київський слідчий ізолятор»,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 , дистанційно в режимі відеоконференцзв'язку,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в селищі Бородянка Бучанського району Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111050000850 від 11 березня 2023 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпра Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований і проживає у АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він у порушення вимог ст. 41, 68 Конституції України, ст. 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків, однак, під час проходження військової служби в порушення вимог законодавства вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 10 березня 2023 року, близько 22 години 30 хвилин, ОСОБА_4 перебував у тамбурі вагону № 22088 пасажирського потягу № 91550 сполученням «Сарни-Бородянка», де разом із ОСОБА_7 спілкувалися та палили цигарки. Також, в тамбурі вищевказаного вагону перебував ОСОБА_8 , який стояв осторонь та палив цигарку.
В цей час, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до ОСОБА_8 в ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті останньому.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , 10 березня 2023 року, близько 22 години 30 хвилин, перебуваючи в тамбурі вагону № 22088 пасажирського потягу № 91550 сполученням «Сарни-Бородянка», ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діставши з кишені куртки ніж, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, тобто діючи умисно, наніс ОСОБА_8 один удар ножем у ділянку живота, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаної рани живота, яка проникла в черевну порожнину з множинними ушкодженнями стінок тонкого кишковика, брижі тонкого і товстого кишковика і ускладнилась масивною внутрішньою крововтратою та явищами перитоніту, від яких ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілий ОСОБА_8 помер у приміщенні Бородянської ЦРЛ.
За ухвалою підготовчого судового засідання Бородянського районного суду Київської області від 16 жовтня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 14 грудня 2024 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 11 грудня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 лютого 2025 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 29 січня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 березня 2025 року.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 заявила клопотання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином і за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років, а тому, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його судом винуватим, обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду. ОСОБА_4 вчиняв дії щодо переховування від органів досудового слідства та суду, у зв'язку з чим оголошувався у розшук. Крім того, ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, шляхом прохань, залякування, примусу, погроз або застосування насильства з метою зміни або ненадання ними викривальних показів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Також, ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя особи, що свідчить про схильність обвинуваченого до дій насильницького характеру, зокрема, й до інших учасників кримінального провадження. Крім того, ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової служби за призовом на час мобілізації, на особливий період, що обумовлює ймовірність вчинення ним військового кримінального правопорушення, пов'язаного з ухиленням від виконання обов'язків військової служби, в разі його переховування від суду. Тому, враховуючи вказані обставини, на думку прокурора, застосування менш суворого запобіжного заходу, не зможе запобігти вказаним ризикам і забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, у зв'язку з чим є достатні підстави для продовження дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання прокурора та просили застосувати інший більш м'який запобіжний захід.
Представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 клопотання прокурора підтримав.
Вислухавши думки сторін, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення "Лабіта проти Італії" від 06 квітня 2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
У справі "Ілійков проти Болгарії" від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Оцінюючи викладене, суд вважає, що тяжкість та обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватими, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який переховувався від органів досудового слідства та суду, в зв'язку з чим двічі був оголошений у розшук, свідчать про наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків з метою уникнути кримінальної відповідальності, і застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім, а тому суд вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах двох місяців.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визнавати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Задовольняючи клопотання про обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людини.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" до 03 травня 2025 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копії ухвали негайно після її проголошення вручити сторонам.
Повний текст ухвали оголосити 05 березня 2025 року о 16 годині 30 хвилин у залі судових засідань Бородянського районного суду.
СуддяОСОБА_10