Рішення від 30.12.2024 по справі 160/26588/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 грудня 2024 рокуСправа №160/26588/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кадникової Г.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в особі Гарнізонної військово-лікарської комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся через свого представника до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в особі Гарнізонної військово-лікарської комісії (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач), щодо встановлення позивачу у свідоцтві про хворобу причинно-наслідкового зв'язку за результатами проходження військово-лікарської комісії в частині "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" замість правильного - «Захворювання, Так, пов'язане із захистом Батьківщини»;

- зобов'язати відповідача встановити у свідоцтві про хворобу новий причинно-наслідковий зв'язок захворювання та змінити формулювання в частині «Захворювання, Так, пов'язані з проходженням військової служби» на правильне - «Захворювання, Так, пов'язане із захистом Батьківщини»;

- зобов'язати відповідача видати нове свідоцтво про хворобу із зазначенням правильного причинно-наслідкового зв'язку захворювання стосовно позивача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, через хворобу та загострення хвороби, неодноразово проходив лікування, в тому числі, під час несення служби (участі у бойових діях). 10.01.2024 року позивачу проведено медичний огляд військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_3 та встановлено діагноз: тяжкий гіпотиреоз після тотальної тиреоїдектомії (19.10.2023) з приводу дифузно-токсичного зобу ІІ ступеня. Зазначено: захворювання, ТАК пов'язане з проходженням служби. З чим позивач не згоден, вказуючи, що фактично дане захворювання у нього з'явилось під час виконання службово-бойових завдань в зоні проведення бойових дій пов'язаних із захистом Батьківщини. На підставі графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 було встановлено потребу у стаціонарному обстеженні з подальшим переоглядом у КНП «Міська клінічна лікарня №4» ДМР (довідка військово-лікарської комісії №307 від 10.01.2024 року).

Після цього, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в інших лікарнях. 16.04.2024 року в період перебування на стаціонарному лікуванні у КНП Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім.Академіка Михайла Давидова», гарнізонною військово-лікарською комісією Військової частина НОМЕР_1 , за розпорядженням командира Військової частини НОМЕР_2 №178 від 23.06.2024, було проведено медичний огляд ОСОБА_1 з метою встановлення ступеню придатності до військової служби. За його результатами 20.04.2024 видано свідоцтво про хворобу №3567, відповідно до якого позивача на підставі статті 13 «А» графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. В п.12 цього свідоцтва зазначено: Первинний післяопераційний гіпотереоз важкого ступеня, медикаментозно субкомпенсований, як наслідок оперативного лікування (19.10.2023 - тотальна тиреоїдектомія) дифузно-токсичного зобу другого ступеню. Симптоматична артеріальна гіпертензія першого ступеню. СН0 стадії. Рубцева структура стравоходу. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, ремісія. Рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки незначним порушенням евакуаторної функції. Дисциркуляторна енцефалопатія першої стадії з цефалгічним та вестибулоатактичним синдромами. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.

Позивач не погоджується із таким встановленням причинно-наслідкового зв'язку, стверджуючи, що захворювання було отримане саме під час захисту Батьківщини, оскільки на момент мобілізації у нього не було діагностовано жодних захворювань, пов'язаних із функціонуванням щитовидної залози. Вказує, що під час проходження ВЛК ним було надано довідку від 20.03.2024 року щодо безпосередньої участі у заходах забезпечення оборони України. При цьому, позивач посилається на підпункт «ґ» п.21.5 розділу II Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 (далі - Положення №402).

Позивач, у зв'язку із захворюванням, яке привело до видалення йому щитовидної залози та звільнення на підставі цього з військової служби (з 14.05.2024 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення) звернувся до Міжрайонної Правобережної медико-соціальною експертної комісії №1 для встановлення групи інвалідності. 26.08.2024 року після проведеного лікарями огляду та аналізу наданих позивачем документів, а саме: Свідоцтва про хворобу № 3567, ОСОБА_1 було видано Довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12ААД №078195 про встановлення ІІІ (третьої) групи інвалідності (далі - довідка). Згідно п.9 «Причини інвалідності» довідки встановлено, що захворювання, так, пов'язане із проходженням військової служби.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо встановлення причинного зв'язку захворювання пов'язаного з проходженням військової служби, стверджуючи про його набуття саме під час захисту Батьківщини. Рішення ВЛК не оскаржував до регіональної ВЛК та/або ЦВЛК, а звернувся безпосередньо до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

Представником позивача подана заява про усунення недоліків позову, відповідно до якої третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача визначено Військову частину НОМЕР_2 (далі - В/ч НОМЕР_2 , третя особа).

Ухвалою суду від 06.11.2024 року позов прийнято до розгляду, відкрито спрощене провадження з визначенням зобов'язання позивачу. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву, у третьої особи витребувано документи.

Засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла оновлена редакція позовної заяви, за змістом якої позовні вимоги викладені у наступній редакції:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в особі Гарнізонної військово-лікарської комісії (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), щодо встановлення ОСОБА_1 (адреса взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_5 ) у свідоцтві про хворобу №3567 від 20.04.2024 причинно-наслідкового зв'язку за результатами проходження військово-лікарської комісії в частині "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" замість правильного - «Захворювання, Так, пов'язане із захистом Батьківщини»;

- зобов'язати відповідача встановити у свідоцтві про хворобу №3567 від 20.04.2024 новий причинно-наслідковий зв'язок захворювання та змінити формулювання в частині «Захворювання, Так, пов'язані з проходженням військової служби» на правильне - «Захворювання, Так, пов'язане із захистом Батьківщини»;

- зобов'язати відповідача видати нове свідоцтво про хворобу із зазначенням правильного причинно-наслідкового зв'язку захворювання - «Захворювання, Так, пов'язане із захистом Батьківщини» стосовно позивача.

Засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого, з посиланням, зокрема, на приписи Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Положення №402 вказує на законність дій та обґрунтованість оспорюваних висновків, а тому просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що у разі наявності сумніву щодо правильності висновку позаштатної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 щодо придатності до військової служби, військовослужбовець має право звернутись до регіональної військово-лікарської комісії або Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку. Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Відповідач зазначає, що в Положенні №402 не визначено порядку оскарження довідок позаштатної військово-лікарської комісії (військової частини НОМЕР_1 ). Згідно пункту 22.12 глави 22 Розділу ІІ Положення №402, постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду ВЛК.

З посиланням на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, відповідач зазначає, що у разі погіршення стану здоров'я позивач має право звернутися по команді до вищестоящого командування з рапортом про направлення на обстеження, лікування чи проведення медичного огляду ВЛК для визначення ступеню придатності до військової служби.

Засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» від третьої особи надійшла заява про долучення доказів, до якої, зокрема, долучено довідку № 12617 від 21.10.2024 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України щодо солдата ОСОБА_1 .

Зазначена довідка видана на підставі журналу бойових дій 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 №352 дск від 12.08.2022 та містить інформацію про дійсну участь ОСОБА_1 в період з 20.10.2022 по 24.10.2022 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи в районі н.п. Бахмут, Бахмутський р-н Донецької області.

Засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої з посиланням на норми Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вказує на обізнаність позивача про право звернення із скаргою до ЦВЛК щодо перегляду причинного зв'язку захворювання, про що зазначено безпосередньо у позові. Однак із системного аналізу норм Положення №402 слідує, що звернення до регіональної ВЛК та/або ЦВЛК є правом, а не обов'язком, військовослужбовця, яке реалізується ним на власний розсуд і не впливає на його право на судовий захист, тобто не позбавляє його права на звернення до суду з позовом щодо оскарження рішення ВЛК, яке не оскаржувалося ним до регіональної ВЛК та/або ЦВЛК. При цьому, представник позивача посилається на позицію суду апеляційної інстанції. Таким чином, відсутність звернення до регіональної ВЛК чи ЦВЛК, за твердженням представника позивача, не може обмежувати права позивача, зокрема, його право на звернення до суду, що є важливим аспектом забезпечення правової справедливості та правового захисту військовослужбовців.

На спростування позиції відповідача, з посиланням на правову позицію у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, щодо надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, представник позивача звертає увагу, що позивач не оспорює свій діагноз та ступінь придатності для проходження військової служби, а лише має на меті визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в особі Гарнізонної військово-лікарської комісії та встановити у свідоцтві про хворобу в частині саме причинного зв'язку захворювання пов'язаного із щитовидною залозою, яке отримане під час захисту Батьківщини, а не під час проходження військової служби. Позивачем, в даному випадку, оскаржується лише порушення процедури встановлення, виходячи із поданих до ВЛК документів, причинно-наслідкового зв'язку його захворювання, який визначається ВЛК на підставі п.21.5, п.21.7 Положення №402, що містять чіткі умови встановлення причинного зв'язку поранення та вичерпний перелік документів на підставі яких підтверджуються обставини отримання поранення. Представник позивача вважає, що лікарями позаштатної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 не було проведено повний аналіз документів наданих позивачем.

Разом з тим, представник позивача звертає увагу на інформацію відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №2338 від 20.03.2023, виданої ОСОБА_1 (позивачу по справі) про те, що він дійсно в період з 03.07.2022 по 20.09.2022, з 15.10.2022 по 22.12.2022, з 03.02.2023 по теперішній час, а саме: по 20.03.2023 року на дату отримання довідки, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи поблизу м.Бахмут Донецької області. Підставою для видачі цієї довідки визначені накази командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 02.08.2022 №41 та від 21.08.2022 №53; накази командира ОТУ«Соледар» від 22.08.2022 №70, від 06.10.2022 №113, від 26.10.2022 №133, від 05.12.2022 №203, наказ командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 18.02.2023 №39.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи та надані докази, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстрований у Донецькій області, м.Маріуполь.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи відповідно до довідки від 27.05.2024 року №1201-5003302262.

Позивач зазначив, що до 24.02.2022 року, до початку повномасштабного вторгнення, фактично проживав у м.Маріуполь та брав активну участь у боях за місто, тримав оборону на території маріупольського металургійного комбінату « ІНФОРМАЦІЯ_2 », але був змушений виходити з міста та продовжити службу на інших напрямках.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_6 , позивач 16.05.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022, ІНФОРМАЦІЯ_3 . У період з травня 2022 року по 13.05.2024 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Позивач зазначив, що проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 ( НОМЕР_7 ОМБр, в/ч НОМЕР_2 , пп НОМЕР_8 ), пункт постійної дислокації, якої знаходиться у м.Сєвєродонецьк і АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №2338 від 20.03.2023, виданої ОСОБА_1 (позивачу по справі) про те, що він дійсно в період з 03.07.2022 по 20.09.2022, з 15.10.2022 по 22.12.2022, з 03.02.2023 по теперішній час, а саме: по 20.03.2023 року на дату отримання довідки, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України перебуваючи поблизу м.Бахмут Донецької області. Підставою для видачі цієї довідки визначені накази командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 02.08.2022 №41 та від 21.08.2022 №53; накази командира ОТУ«Соледар» від 22.08.2022 №70, від 06.10.2022 №113, від 26.10.2022 №133, від 05.12.2022 №203, наказ командира ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 18.02.2023 №39.

Згідно тверджень позивача, за період проходження служби, під час виконання службово-бойових завдань в зоні проведення бойових дій, пов'язаних із захистом Батьківщини та у зв'язку із впливом факторів пов'язаних із особливостями несення служби, він отримав захворювання, яке заважало його повноцінній життєдіяльності та через відсутність спеціалізованих лікарських препаратів і неможливість виїзду із зони бойових дій для проведення необхідних обстежень, почало прогресувати.

За аргументами позивача, він неодноразово звертався зі скаргами до вищестоящого командування, але лише коли його стан дійшов рівня критичного, був направлений до медичних установ для проходження відповідних обстежень.

З 09.07.2023 року - 18.07.2023 року позивачу у КНП «КЛШМД» ДМР було встановлено основний діагноз виразкова хвороба 12ти палої кишки, активна фаза, виразка ЦДПК, що рубцюється. Позивач був госпіталізований ургентно до терапевтичного відділення, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №14264.

В подальшому, у зв'язку із захворюваннями:

- 18.07.2023-28.07.2023 року позивач проходив стаціонарне лікування у КНП «Криворізька міська лікарня №3» Криворізької міської ради, де останньому встановили наступний діагноз: енцефалопатія складного (дісциркулярна, дісметаболічна) генезу. Астено-тревожний, вестибуло-атаксичний с-м. F 06.08. Виразкова хвороба ДПК, фаза нестійкої ремісії. Рубцова деформація цибулини ДПК без порушення евакуаторної функції. Хронічний катаральний езофагіт. Фаза нестійкої ремісії. Хронічний ерозивний гастродуоденіт, фаза загострення, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № У-3750 терапевтичне відділення №3;

- 09.08.2023-30.08.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровський обласний спеціалізований реабілітаційний центр «Солоний Лиман» ДОР» (Виписний епікриз №2635/636 від 30.08.2023 року).

17.08.2023 року ОСОБА_1 у Військово-медичному клінічному центрі Східного регіону було встановлено діагноз: вузловий тиреоїдит (УЗД щитоподібної залози №4318 від 17.08.2023 року).

21.08.2023 року Військовою частиною НОМЕР_1 видане направлення на консультацію до ендокринолога/хірурга, адресоване Генеральному директору «Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім.І.І. Мечникова», для встановлення діагнозу та вирішення подальшої тактики ведення.

21.09.2023-04.10.2023 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І.Мечникова» ДОР (виписка із медичної карти № эа 10 403 від 04.10.2023 року). За результатом лікування позивачу надані лікувальні і трудові рекомендації, зокрема, щодо оперативного лікування планово, огляд хірурга-ендокринолога 16.10.2023. Позивача спрямовано до шпиталю ветеранів за згодою адміністрації шпиталя.

04.10.2023-16.10.2023 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» ДОР (виписка із медичної карти №3859 від 16.10.2023 року) Виписаний у стані медикаментозної компенсації. Був переведений для подальшого лікування у КП «ДОГВВ» ДОР», де знаходився у стаціонарі з 16.10.2023 по 27.10.2023 і де йому 19.10.2023 проведено операцію: тотальна тиреоїдектомія дифузно-токсичного зобу другого ступеню, тобто видалення щитоподібної залози (виписка із медичної карти №0/6895/19537 від 27.10.2023року).

В подальшому позивач перебував на стаціонарному лікуванні з 27.10.2023 по 08.11.2023 року у КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» ДОР, згідно виписки з медичної карти № 4155 від 08.11.2023 року. Стан після тиреоїдектомії (19.10.23р) з приводу дифузно-токсичного зобу ІІ ст., в тому числі, наслідки повторних МВТ, ЗЧМТ, СГМ з розсіяною органічною симптоматикою, координаторною недостатністю; астено-невротичний синдром з панічними атаками, дизсомнією, логоневрозом; органічний емоційно-лабільний розладF06.6. Виписаний та згідно рішенню ВЛК № 882/212 від 08.11.2023 отримав відпустку для лікування у зв'язку з хворобою на 30 календарних днів.

24.12.2023-08.01.2024 згідно виписки № 6502 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КНП ХОР «Обласний клінічний спеціалізований диспансер радіаційного захисту населення», куди поступив у загальному стані середньої важкості, стан після тиреоїдектомії (19.10.23р) з приводу дифузно-токсичного зобу ІІ ст. Після проходження лікування виписаний для своєчасного прибуття до військової частини.

10.01.2024 року позивачу проведено медичний огляд військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_3 та встановлено діагноз: Тяжкий гіпотиреоз після тотальної тиреоїдектомії (19.10.2023) з приводу дифузно-токсичного зобу ІІ ступеня. Захворювання, ТАК пов'язане з проходженням військової служби. На підставі графи ІІ Розкладу хвороб ОСОБА_1 встановлено потребу у стаціонарному обстеженні з подальшим переоглядом у КНП «Міська клінічна лікарня №4» ДМР (довідка військово-лікарської комісії №307 від 10.01.2024 року).

Позивач заперечує зв'язок захворювання з проходженням військової служби та наполягає на його появі під час виконання службово-бойових завдань в зоні проведення бойових дій пов'язаних із захистом Батьківщини.

З 20.01.2024 по 30.01.2024 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в відділенні ендокринології та ендокринної хірургії КНП «Міська клінічна лікарня №4» ДМР (виписний епікриз ІХ №2232 від 30.01.2024 року). Заключний діагноз: післяопераційний гіпотиреоз, важка форма, субкомпенсований. Госпіталізований ургентно для стаціонарного обстеження та лікування за скеруванням мед.службою в/ч. Після лікування виписаний з відділення та скерований до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

01.03.2024 року у КП «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» ДОР ОСОБА_1 отримав консультативний висновок спеціаліста про становлення діагнозу: Післяопераційний гіпотиреоз, важка форма, стадія субкомпенсований, стан після тотальної тиреоїдектомії (19.10.2023) з приводу дифузно-токсичного зобу (ІІ) другого ступеню.

05.03.2024 В/ч НОМЕР_1 (відповідач по справі) видана довідка № 2450 командиру В/ч НОМЕР_2 (третя особа по справі) в тому, що ОСОБА_1 (позивач по справі) завершив проходження медичного огляду військово-лікарської комісії В/ч НОМЕР_1 та на час, необхідний для затвердження свідоцтва про хворобу потребує звільнення від виконання службових обов'язків з перебуванням в розташуванні військової частини.

З 15.04.2024 по 26.04.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім.Академіка Михайла Давидова», згідно виписки № 2317. Направлений у стані середньої важкості. Після проведеного лікування з покращенням виписаний з терапевтичного відділення з рекомендаціями щодо продовження лікування амбулаторно. Наведене лікування підтверджується також довідкою №584 від 25.04.2024 року.

Згідно свідоцтва про хворобу №3567 зі вх.№Ц15 від 17.04.2024 та вих.№1607 від 20.04.2024, виданого гарнізонною військово-лікарською комісією В/ч НОМЕР_1 в період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у КНП Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім.Академіка Михайла Давидова», 16.04.2024 року гарнізонною ВЛК НОМЕР_1 , за розпорядженням командира Військової частини НОМЕР_2 №178 від 23.02.2024, проведено медичний огляд ОСОБА_1 (позивачу) з метою визначення ступеня придатності до військової служби. За його наслідками, в пункті 12 свідоцтва про хворобу №3567 зазначено: Первинний післяопераційний гіпотереоз важкого ступеня, медикаментозно субкомпенсований, як наслідок оперативного лікування (19.10.2023 - тотальна тиреоїдектомія) дифузно-токсичного зобу другого ступеню. Симптоматична артеріальна гіпертензія першого ступеню. СН0 стадії. Рубцева структура стравоходу. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, ремісія. Рубцева деформація цибулини дванадцятипалої кишки незначним порушенням евакуаторної функції. Дисциркуляторна енцефалопатія першої стадії з цефалгічним та вестибулоатактичним синдромами. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.

В пункті 13 свідоцтва про хворобу №3567 зазначено: на підставі статті 13 «А» графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до витягу з наказу командира В/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) №137 від 14.05.2024 року солдат ОСОБА_1 , водій господарчого відділення взводу забезпечення батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону В/ч НОМЕР_2 звільнений наказом командира В/ч НОМЕР_2 (по особовому складу) від 09.05.2024 року №90-РС у відставку за підпунктом «Б» (за станом здоров'я) і вважається, що справи та посаду здав та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З 14.05.2024 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. З продовольчого забезпечення виключений з 15.05.2024.

Висновком лікарсько-консультаційної комісії від 21.06.2024 позивачу підтверджені попередньо встановлені діагнози.

Згідно довідки Дніпровської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості №2585 від 26.06.2024, позивач перебуває на обліку як безробітний з 25.06.2024.

У довідці Серії 12ААД №078195 Міжрайонної Правобережної медико-соціальної експертної комісії №1 від 26.08.2024 позивачу встановлено третю групу інвалідності з 10.07.2024 та причиною інвалідності визначено: захворювання, так, пов'язане із проходженням військової служби.

Однак, позивач не згоден із таким встановленням причинно-наслідкового зв'язку у свідоцтві про хворобу №3567 від 20.04.2024 та довідці Серії 12ААД №078195 від 26.08.2024: «захворювання, так, пов'язане із проходженням військової служби», стверджуючи, що захворювання було отримане саме під час захисту Батьківщини.

Позивач посилається на довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України №2338 від 20.03.2023, стверджуючи, що захворювання, яке призвело до встановлення йому третьої групи інвалідності, набуте саме під час виконання службово-бойових завдань в зоні проведення бойових дій, пов'язаних із захистом Батьківщини в період з 03.07.2022 по 20.09.2022, з 15.10.2022 по 22.12.2022, з 03.02.2023 по 20.03.2023 року.

Позивач звертає увагу, що на момент мобілізації у нього не було діагностовано жодних захворювань, пов'язаних із функціонуванням щитовидної залози. Стверджує, що відповідач не врахував всі наявні обставини та докази під час проходження ВЛК. А тому, позивач вважає протиправними дії відповідача щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.

На адвокатський запит представника позивача щодо отримання належим чином завірених копій витягу з послужного списку особової справи ОСОБА_1 ; довідки про його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, згідно з Додатком 6 до Постанови КМУ №413 від 20.08.2014 року; журналів бойових дій (оперативних завдань, ведення оперативної обстановки) щодо участі ОСОБА_1 у забезпеченні, проведенні чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, отримано відповідь В/ч НОМЕР_2 за №15281 від 30.09.2024 про те, що особова справа солдата ОСОБА_1 до військової частини не надходила та не зберігалась, у зв'язку з чим не може бути наданий витяг із послужного списку.

Позивач вважає, що гарнізонна ВЛК В/ч НОМЕР_1 не вчиняла дії з метою встановлення можливості безпосереднього впливу військової служби на виникнення та розвиток у позивача захворювання щитовидної залози, чи вплав на перебіг такого захворювання або відсутність взаємозв'язку захворювання та стану здоров'я позивача з несенням військової служби. Тому вважає, що відповідачем порушено процедуру прийняття висновку.

Отже, звернувся безпосередньо до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року за №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону 2232-ХІІ види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина перша статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі також Закон №2232-XII).

Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-ХІІ від 20.12.1991 року(далі - Закон №2011-ХІІ), відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 12 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із ст.2 Закону №2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до статті 70 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я» №2801-ХІІ від 19.11.1992 року, військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (Положення №402).

Норми положення застосовуються в редакції, чинній на день оформлення свідоцтва про хворобу позивача.

Згідно з пунктом 1.1 Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.2 Положення №402 військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначання ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.

Одним із основних завдань військово-лікарської експертизи, визначених пунктом 1.3. Положення №402, є визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Згідно з п.2.1 Положення для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Відповідно до пункту 2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами.

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів (пункт 2.1 глави 2 розділу І Положення №402).

Пунктом 2.2 глави 2 розділу I Положення №402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать:

- Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

- ВЛК регіону.

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (підпункт 2.4.6. глави 2 розділу I Положення №402).

2.6.2. Гарнізонна ВЛК створюється при поліклініках, поліклінічних відділеннях (усіх найменувань) закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України.

2.6.3. На госпітальну (гарнізонну) ВЛК, зокрема, покладається:

проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення;

проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження;

проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичних служб військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності закладу охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров'я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров'я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК.

Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час (пункт 1.1 розділу ІІ Положення №402) Медичний огляд проводиться ВЛК, зокрема, з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти) Постанови ВЛК приймаються з урахуванням Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я. Пунктом 3.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням військового комісара ВЛК військових комісаріатів.

Обов'язково проводиться медичний огляд госпітальними (гарнізонними) ВЛК військовослужбовців для визначення ступеня придатності до військової служби військовослужбовців, у яких за результатами медичного обстеження діагностовано захворювання (наслідки травми, поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку (абзац сьомий пункту 1.10 глави 1 розділу II Положення № 402).

Медичний огляд військовослужбовців визначений главою 6 розділу II Положення № 402. Так, за пунктами:

6.6. Військовослужбовці оглядаються ВЛК у закладах охорони здоров'я (установах) за територіальним принципом або за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні, за місцем проведення відпустки.

6.8. На осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.

Під час проходження медичного огляду військовослужбовець зобов'язаний надавати медичні документи щодо стану свого здоров'я. Дані, вказані в наданих військовослужбовцем медичних документах, враховуються лікарями під час формування постанов ВЛК.

Голова та члени ВЛК, за потреби, ознайомлюються з медичними записами у відповідному реєстрі ЕСОЗ, що характеризують стан здоров'я військовослужбовця, та вносять до нього відповідні записи.

Огляд вказаними лікарями військовослужбовців, направлених на ВЛК для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або у звільненні від виконання службових обов'язків, проводиться за медичними показаннями.

6.9. При медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров'я.

6.10. Медичний огляд військовослужбовців, які отримали захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії), з метою визначення ступеня придатності до військової служби проводиться при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) захворювання, травми (поранення, каліцтва, контузії).

Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

Глава 20 розділу II Положення № 402 визначає постанови ВЛК.

Постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК не залежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог Положення. Голова або члени ВЛК відповідають за прийняте рішення та видачу документів про встановлення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм або каліцтв). (Пункт 20.1 глави 20 розділу II Положення № 402)

Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються, а за необхідності переглядаються відповідною штатною ВЛК. Постанови штатних ВЛК про ступінь придатності до військової служби можуть прийматися як за результатом проведеного медичного огляду в цих ВЛК, так і на підставі проведеного медичного огляду у позаштатних ВЛК та наданих на розгляд медичних документів. (Пункт 20.2 глави 20 розділу II Положення № 402)

Згідно пункту 20.7 постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв'язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені у главі 21 розділу II цього Положення.

Глава 21 визначає порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та осіб, звільнених з військової служби, зі службою у Збройних Силах України.

Так, відповідно до пункту 21.1 глави 21 розділу II Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних ТЦК та СП на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК (Пункт 21.2 глави 21 розділу II Положення № 402).

Формулювання про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв при прийнятті постанов ВЛК визначені у пункті 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402.

Відповідно до підпункту "ґ" пункту 21.5 глави 21 розділу 2 Положення (чинне на момент виникнення спірних правовідносин) постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються з формулюванням «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входили до складу діючої армії в період громадянської та Другої світової воєн, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції (операції об'єднаних сил) у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.

Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях, зазначених в абзаці першому цього підпункту. (Абзац третій підпункту "ґ" пункту 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402).

Згідно із підпунктом "д" пунктом 21.5 глави 21 розділу 2 Положення (чинне на момент виникнення спірних правовідносин) постанова ВЛК приймається у формулюванні "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту.

Судом встановлено, що у пункті 13 свідоцтва про хворобу позивача зазначений висновок про непридатність його до військової служби з виключенням з військового обліку (стаття 13-а графи ІІ Розкладу хвороб). Вказана стаття включає, серед іншого, усі хвороби щитоподібної залози (за виключенням новоутворень) Е00-Е07; порушення інших ендокринних залоз Е20-Е35 та інші Е40-Е90, зі значними порушеннями функцій.

Комісія з огляду на встановлений позивачу діагноз дійшла висновку, що таке захворювання не пов'язане із захистом Батьківщини.

Суд не бере до уваги посилання відповідача про не визначення в Положенні № 402 порядку оскарження довідок позаштатної військово-лікарської комісії (військової частини НОМЕР_1 ), а у разі наявності сумніву щодо правильності висновку позаштатної військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 щодо придатності до військової служби, право військовослужбовця звернутись до регіональної військово-лікарської комісії або Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідного висновку, оскільки всупереч ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідач не надав жодного доказу виконання всіх норм та умов, передбачених Положенням №402.

Положення №402 не містить прямої заборони оскарження висновку (свідоцтва про хворобу) позаштатної військово-лікарської комісії (військової частини НОМЕР_1 ) у судовому порядку, а лише наводить адміністративний порядок оскарження. Відсутність адміністративного оскарження такого висновку (свідоцтва), не позбавляє позивача права його судового оскарження.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

Пункт 8 частини першої статті 4 КАС України визначає, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Стаття 5 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, позивач правомірно та належно скористався своїм правом.

В той же час, підпунктом "ґ" пункту 21.5 глави 21 розділу 2 Положення №402 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) чітко передбачається виникнення такого захворювання у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, а не безпосередньо під час участі в бойових діях.

Згідно зі свідоцтвом про хворобу №3567, затвердженим 20.04.2024, ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, із зазначенням «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби".

У той же час, вказаним вище Положенням №402, для встановлення вирішення питання про причинний зв'язок поранення «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» необхідно встановити чи справді захворювання позивача виникло у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії та чи воно досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.

Разом з тим судом встановлено, що відповідно до Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №14264 під час перебування ОСОБА_1 в стаціонарі з 09.07.2023 по 18.07.2023 у анамнезі захворювання зазначено: вважає себе хворим близько 6-ти міс., за мед. допомогою не звертався; погіршення стану 1,5-2 міс. коли посилились вищевказані скарги; доставлений за маршрутом евакуації, госпіталізований до терапевтичного відділення. Об'єктивно: загальний стан середнього ступеню важкості, свідомість ясна.

Як зазначено у рішенні вище, згідно військового квитка серії НОМЕР_6 , позивач 16.05.2022 був призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022, ІНФОРМАЦІЯ_3 . Скарг не здоров'я у позивача не було та встановлено діагноз «Здоровий», що не спростовано відповідачем. У період з травня 2022 року по 13.05.2024 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Надана третьою особою на вимогу суду довідка № 12617 від 21.10.2024 про безпосередню участь ОСОБА_1 в період з 20.10.2022 по 24.10.2022 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, не спростовує періоди його участі наведені вище у довідці №2338 від 20.03.2023.

З анамнезу інших, доданих до позовної заяви Виписок із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1 вбачаються, зокрема, наслідки мінно-вибухової травми, забій грудної клітки, акубаротравма.

Однак, наведене не знайшло відображення у свідоцтві про хворобу №3567, затвердженого 20.04.2024. Окремо ці обставини не розглядалися відповідачем.

Пунктом 21.7 глави 21 розділу II Положення № 402 визначено таке.

Постанова ВЛК про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Оригінали або копії Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, надсилаються (передаються) військовою частиною (закладом, установою) до закладу охорони здоров'я в електронній або паперовій формі.

На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється не менше ніж у 2 примірниках. Один із примірників довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) подається у ВЛК з метою встановлення причинного зв'язку травми (поранення, контузії, каліцтва) з військовою службою. Примірник довідки обов'язково зберігається в особовій справі військовослужбовця.

Довідка (копія довідки) про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) або копія Акта про нещасний випадок (зникнення, смерть), Акта проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) зберігається в матеріалах ВЛК, яка прийняла відповідну постанову про причинний зв'язок травми (поранення, контузії, каліцтва).

Пунктом 21.13 глави 21 розділу II Положення № 402 встановлено, що у разі відсутності у свідоцтві про хворобу або інших військово-медичних документах постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань (поранень), неналежного їх оформлення або незгоди з постановою, а також у разі наявності в документах записів про звільнення із Збройних Сил України "через хворобу чи за станом здоров'я" ТЦК та СП направляє документи осіб, звільнених з військової служби, на розгляд до штатної ВЛК за територіальним принципом.

За наявності підстав для зміни (перегляду) постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, зазначених у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), постанова ВЛК при прийнятті нової постанови підлягає скасуванню (відміні). Постанова ВЛК оформляється протоколом засідання штатної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень) (абз.2 п.21.13).

Постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва направляється в органи соціального захисту і до ТЦК та СП за місцем проживання особи, звільненої з військової служби. Якщо питання про причинний зв'язок захворювання (поранення) розглядається за скаргою, заявою особи, звільненої з військової служби, ВЛК повідомляє його про своє рішення, а якщо прийнято постанову, направляє її заявникові або видає на руки. (Пункт 21.14 глави 21 розділу II Положення № 402)

Якщо у свідоцтві про хворобу (довідці ВЛК), складеному на військовослужбовця (осіб, звільнених з військової служби), зазначені хвороби (поранення), одержані (що виникли) за різних обставин, ВЛК приймає постанови про їх причинний зв'язок окремо. (Пункт 21.16 глави 21 розділу II Положення № 402)

ВЛК може приймати постанову про зв'язок наслідків черепно-мозкової травми (контузії) з перебуванням на фронті, виконанням обов'язків військової служби на підставі записів у військових медичних документах, у яких є згадки про поранення голови, шиї або про одночасно одержані множинні осколкові поранення (двома і більше осколками) будь-якої локалізації. (Пункт 21.19 глави 21 розділу II Положення № 402)

Згідно пункту 21.26 глави 21 розділу II Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців, у яких, крім захворювань, є наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва), постанова про їх причинний зв'язок ВЛК приймається роздільно згідно з пунктами 21.5, 21.6 розділу II Положення.

Постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення) поряд з іншими постановами записується в медичну карту стаціонарного хворого, Книгу протоколів засідань військово-лікарської комісії, свідоцтво про хворобу або довідку, медичну книжку військовослужбовця з обов'язковим посиланням на документ, який підтверджує обставини одержання травми (поранення, контузії, каліцтва). (Пункт 21.29 глави 21 розділу II Положення № 402)

Також відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 27 жовтня 2021 року № 332 затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України (далі Інструкція №332) розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов'язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов'язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби. До гострого професійного захворювання належить захворювання, що виникло після одноразового (протягом не більше однієї доби) впливу на військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби шкідливих факторів середовища фізичного, біологічного та хімічного характеру (в тому числі інфекційні, паразитарні, алергійні захворювання). Причинами гострих професійних отруєнь є шкідливі речовини гостроспрямованої дії.

Відповідно до пункту 11 Розділу ІІ Інструкції №332 до обставин, за яких нещасні випадки не визнаються такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби відносяться:

перебування потерпілого військовослужбовця за місцем постійного проживання, крім перебування військовослужбовців строкової служби та курсантів військових навчальних закладів за місцем проживання в казармах та гуртожитках військових частин;

перебування потерпілого військовослужбовця у відпустці або у звільненні з розташування військової частини, окрім випадків травмування військовослужбовця у цей час у разі вчинення ним дій з рятування людського життя чи державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку;

погіршення стану здоров'я внаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов'язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов'язків командиром (начальником);

алкогольне, токсичне чи наркотичне сп'яніння, не зумовлене технологічним процесом, що стало основною причиною нещасного випадку за відсутності технічних та організаційних причин його настання, що підтверджено відповідним медичним висновком та матеріалами розслідування нещасного випадку;

використання в особистих цілях без відома командування транспортних засобів, озброєння, устаткування, інструментів та матеріалів, які належать військовій частині або використовуються нею;

навмисне вчинення кримінального правопорушення, що встановлено обвинувальним вироком суду або постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження;

навмисне заподіяння військовослужбовцем шкоди своєму здоров'ю;

самовільне залишення військовослужбовцем місця служби;

природна смерть внаслідок вроджених вад здоров'я, смерть від загального захворювання, самогубство, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та (або) постановою (ухвалою) про закриття кримінального провадження.

За приписами пункту 18 Розділу ІІ вищезгаданого наказу за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються:

дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок;

військове звання, прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця;

вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я;

коли стався нещасний випадок (під час виконання обов'язків військової служби чи ні);

перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп'яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин;

порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення;

заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.

На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення № 402.

Відповідно до пункту 1 Розділу VI Інструкції №332 усі вперше виявлені хронічні професійні захворювання та отруєння (далі - профзахворювання) військовослужбовців підлягають розслідуванню. Діагноз професійного захворювання встановлюється згідно з Переліком професійних захворювань, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000 року № 1662.

Згідно із пунктом 2 Розділу VI Інструкції №332 до профзахворювання належить захворювання, що виникло внаслідок виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби та зумовлене виключно або переважно впливом шкідливих факторів середовища, де виконувались ці обов'язки, та (або) шкідливим фактором процесу їх виконання. До хронічного профзахворювання належить також захворювання, що виникло після багаторазового та (або) тривалого впливу на військовослужбовця шкідливих факторів процесу виконання обов'язків військової служби.

Причинний зв'язок профзахворювання з проходженням служби військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту визначається штатними військово-лікарськими комісіями (далі - ВЛК) у порядку, визначеному Положенням про військово-лікарську експертизу, на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов служби, що складаються лікарем з гігієни праці регіонального санітарно-епідеміологічного управління за участю командування військової частини та затверджуються головним санітарним лікарем регіону. За потреби до складання санітарно-гігієнічної характеристики можуть залучатися лікарі інших напрямів регіональних санітарно-епідеміологічних управлінь. Санітарно-гігієнічна характеристика видається на запит начальника закладу охорони здоров'я або начальника штатної ВЛК, який подається протягом трьох робочих днів після встановлення підозри на хронічне професійне захворювання (отруєння) начальнику регіонального санітарно-епідеміологічного управління за місцезнаходженням військового підрозділу.

Відповідно до 4 Розділу VI Інструкції №332 обстеження та медичний огляд військовослужбовців у разі підозри на профзахворювання проводяться ВЛК закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України.

У спірних випадках для встановлення остаточного діагнозу і причинного зв'язку профзахворювання з впливом умов служби Центральна ВЛК вирішує питання подальшого обстеження та медичного огляду військовослужбовців згідно з законодавством України.

Командир військової частини, отримавши повідомлення за формою ПЗВ-2, призначає розслідування причин кожного випадку профзахворювання, яке проводиться протягом десяти робочих днів.

За приписами пункту 6 Розділу VІ Інструкції №332 командир військової частини, отримавши повідомлення за формою ПЗВ-2, призначає розслідування причин кожного випадку профзахворювання, яке проводиться протягом десяти робочих днів. Розслідування профзахворювання проводиться комісією з розслідування причин профзахворювання у складі голови комісії - представника регіонального санітарно-епідеміологічного управління (за згодою) та її членів - представників командування військової частини, відповідних служб військової частини (за потреби), військово-медичної служби.

Також суд звертає увагу, що комісія з розслідування причин профзахворювання проводить оцінку відповідності умов служби хворого військовослужбовця вимогам санітарних норм за матеріалами раніше проведених обстежень і досліджень робочих (службових) місць, вивчає приписи регіональних санітарно-епідеміологічних управлінь, отримує письмові пояснення командирів і військовослужбовців з питань, що пов'язані з розслідуванням причин виникнення профзахворювання.

У випадку втрати військовослужбовцем працездатності внаслідок хронічного профзахворювання командир військової частини направляє хворого військовослужбовця для проходження ВЛК щодо розгляду питання про його придатність до подальшого проходження військової служби.

У справі відсутні докази того, що гарнізонна ВЛК під час прийняття висновку, проводила дослідження того, чи захворювання, яке виявили у позивача, виникло до проходження ним військової служби та чи у період такої служби воно не прогресувало і не розвивалось, відтак не досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби.

Інакше кажучи, відповідач не вчиняв дії з метою встановлення того, чи могла військова служба безпосередньо вплинути на виникнення та розвиток у позивача захворювань, чи вплинула вона на перебіг таких захворювань, або того, що наявний у позивача стан навпаки ніяк не пов'язаний з несенням служби у вказаний період.

Більш того, з матеріалів справи встановлено, що з 15.04.2024 по 26.04.2024 року згідно виписки № 2317 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім.Академіка Михайла Давидова» (м.Конотоп Сумської області). Направлений у стані середньої важкості. Після проведеного лікування з покращенням виписаний з терапевтичного відділення з рекомендаціями щодо продовження лікування амбулаторно. Наведене лікування підтверджується також довідкою №584 від 25.04.2024 року.

Згідно свідоцтва про хворобу №3567 зі вх.№Ц15 від 17.04.2024 та вих.№1607 від 20.04.2024, виданого гарнізонною військово-лікарською комісією В/ч НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ) в період перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у КНП Конотопської міської ради «Конотопська центральна районна лікарня ім.Академіка Михайла Давидова», 16.04.2024 року гарнізонною ВЛК НОМЕР_1 , за розпорядженням командира Військової частини НОМЕР_2 №178 від 23.02.2024, проведено медичний огляд ОСОБА_1 (позивачу) з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Отже, у суду виникає об'єктивний сумнів щодо медичного огляду, визначеного главою 6 розділу II Положення № 402, військовослужбовця ОСОБА_1 відповідачем.

Як зазначено у рішенні вище, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що гарнізонна ВЛК В/ч НОМЕР_1 дійсно досліджувала або перевіряла питання встановлення причинного зв'язку захворювань позивача з проходженням ним військової служби. Лише повне дослідження усього масиву документів давало можливість зробити обґрунтований висновок про відсутність причинно-наслідкового зв'язку виявленого у позивача діагнозу з проходженням військової служби, відтак про обґрунтованість рішення комісії.

Натомість, заперечення відповідача базуються лише на посиланні на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, а також те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

З огляду на наведене, суд зауважує таке.

Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 у справі №806/526/16 щодо аналогічних правовідносин зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не повинен надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів - членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК в межах дотримання процедури прийняття такого висновку. Суди не дають оцінку обґрунтованості висновків щодо конкретних діагнозів і інших специфічних понять, а також не повинні самостійно робити висновок про наявність чи відсутність відповідного причинного зв'язку захворювань з певною діяльністю або іншими обставинами.

У той же час, з огляду на наявність у відповідача визначених законом повноважень щодо всебічного дослідження відповідних спірних питань, щодо отримання усіх необхідних документів та відомостей, і враховуючи невчинення ним усіх необхідних дій, суд приходить до висновку про те, що суб'єкт влади не вжив можливих і достатніх заходів з метою об'єктивного вирішення питання і не перевірив належним чином прийняте гарнізонною ВЛК рішення.

Враховуючи те, що до повноважень третьої особи належить проведення службового розслідування за фактом професійного захворювання у військовослужбовців, з огляду на те, що третьою особою таке розслідування не проводилось (доказів протилежного суду не надано), тому суд вважає, що третьою особою допущено протиправну бездіяльність.

Така бездіяльність також стала наслідком неналежного висновку відповідача.

Щодо питання про зобов'язання відповідача встановити у свідоцтві про хворобу №3567 від 20.04.2024 новий причинно-наслідковий зв'язок захворювання та змінити його формулювання, а також зобов'язання відповідача видати нове свідоцтво про хворобу із зазначенням правильного причинно-наслідкового зв'язку захворювання: «Захворювання, Так, пов'язане із захистом Батьківщини» стосовно позивача - ці вимоги є похідними від вимоги про визнання протиправними дій Гарнізонної військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення ОСОБА_1 у свідоцтві про хворобу №3567 від 20.04.2024 причинно-наслідкового зв'язку за результатами проходження військово-лікарської комісії, скасування постанови, оформленої свідоцтвом про хворобу №3567, зобов'язання повторно переглянути причинно-наслідковий зв'язок захворювання ОСОБА_1 , провівши його медичний переогляд з урахуванням висновків суду.

Питання про зобов'язання відповідача встановити у свідоцтві про хворобу №3567 від 20.04.2024 новий причинно-наслідковий зв'язок захворювання позивача та змінити його формулювання, а також зобов'язання відповідача видати нове свідоцтво про хворобу - є виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Також суд повторно звертає свою увагу на постанову Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №802/468/17-а, у якій суд прийшов до висновку, що встановлення причини отриманої травми та обставини, за яких вона настала виключною компетенцією військово-лікарської комісії і обраний позивачем спосіб захисту по суті вимагає від судів втручання у її повноваження, що є недопустимо, отже, суд вважає, що в задоволенні цих позовних вимог потрібно відмовити.

Згідно з частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Аналізуючи спірний висновок (постанову) гарнізонної ВЛК В/ч НОМЕР_1 , оформлену свідоцтвом про хворобу №3567 від 20.04.2024, суд вважає, що хоча він і прийнятий за умови формального дотримання своїх повноважень суб'єктом владних повноважень, однак висновки цього рішення (постанови) ВЛК ґрунтуються на необ'єктивних відомостях та грубо порушують права людини і громадянина, військовослужбовця.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в заявленій редакції не підлягають задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Разом з тим, відповідно до абз.2 ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі частини третьої ст.245 КАС України задля відновлення прав, свобод та інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду, скасувати постанову відповідача, оформлену свідоцтвом про хворобу №3567 від 20.04.2024, зобов'язавши відповідача повторно переглянути причинно-наслідковий зв'язок захворювання ОСОБА_1 , провівши його медичний переогляд з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Щодо вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15' 000грн., суд виходить з наступного.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з пунктами 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Дослідивши клопотання позивача про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд виходить з наступного.

На підтвердження витрат на правову допомогу до суду надано копії: договору №1274 про надання правової допомоги від 06.09.2024р.; специфікації №1 до договору №1274 про надання правової допомоги від 06.09.2024р.; акту надання послуг №235 від 02.10.2024; квитанції до прибуткового касового ордера №01 від 06.09.2024; ордеру про надання правничої допомоги серії АЕ №1322633; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №5715 від 29.02.2024; посвідчення адвоката.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛу справі "East/West Alliance Limited" проти України", оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гічайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду наведену у додатковій постанові від 05.09.2019 по справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Тобто, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Вищевказаного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01.02.2023 року у справі №160/19098/21.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Дослідивши адміністративний позов та додані до нього документи суд враховує, що представником позивача при зверненні до суду з позовом від імені позивача, не надано всіх підтверджуючих витрати на правову допомогу доказів.

Суд бере до уваги, позицію Верховного Суду у справі №922/2604/20, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі 820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, договір №1274 про надання правової допомоги від 06.09.2024р., укладений між позивачем по справі ОСОБА_1 та адвокатським бюро Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС». Згідно предмету договору клієнт доручає, а Адвокатське бюро, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси Клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю Сторін, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги (розділ 1 пункт 1.1).

Розділом 2 зазначеного договору визначені повноваження адвоката (Адвокатського бюро), розділом 3 - гонорар, умови розрахунків.

Специфікація №1 до договору №1274 про надання правової допомоги від 06.09.2024р. також укладена 06.09.2024 між позивачем по справі Цибановим В.В. та адвокатським бюро Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС». Пункт 2 та 3 специфікації визначають вартість послуг та порядок оплати, відповідно.

Згідно третього пункту специфікації 1' 000грн. сплачується Клієнтом в момент підписання специфікації, 7' 000грн. - до 15.09.2024, 7' 000грн. - до 15.11.2024.

При цьому, умовами договору та специфікації не визначено іншого адвоката на представництво інтересів позивача та надання йому правової допомоги.

У квитанції до прибуткового касового ордера №01 від 06.09.2024 зазначено про прийняття від Цибанова В.В. 15' 000грн. Казанцевим С.В. на підставі договору №1274 про надання правової допомоги від 06.09.2024р.

Згідно акту надання послуг №235 від 02.10.2024, укладеним між позивачем по справі ОСОБА_1 та адвокатським бюро Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС», виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): адвокатські послуги про надання правової допомоги на суму 15' 000грн.

Позовна заява, як і її оновлена редакція після залишення позову без руху, підписані Гасановою Мариною Юріївною, сформовані та подані через підсистему «Електронний суд».

До позовної заяви додано копію ордеру про надання правничої допомоги серії АЕ №1322633 від 03.10.2024; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №5715 від 29.02.2024; посвідчення адвоката.

З наданої копії ордеру, виданого адвокатським бюро «Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС», вбачається, що на підставі договору №1274 про надання правової допомоги від 06.09.2024р. ОСОБА_1 надає правничу допомогу адвокат Гасанова Марина Юріївна.

Однак, докази трудових відносин або інших домовленостей між адвокатом Гасановою Мариною Юріївною та адвокатським бюро «Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС» не надані.

Крім того, зі змісту позовної заяви вбачається, що вартість послуг була визначена позивачем та АБ СК «ДЖАСТІС» за наступним розрахунком:

1) первинна консультація з клієнтом та вивчення наданих ним документів та відомостей - сума 2' 000грн.;

2) складання позовної заяви - сума 7' 000грн;

3) підготовка додатків до позовної заяви - сума 4' 000грн;

4) підготовка адвокатського запиту в інтересах Клієнта - сума 2' 000грн.

Проте, доказів домовленостей та оформлення такого розрахунку не надано.

При цьому, суд приймає до уваги, що адвокат Гасанова М.Ю. отримала повноваження за ордером серії АЕ №1322633 від 03.10.2024; за квитанцією до прибуткового касового ордера №01 від 06.09.2024 оплата в сумі 15' 000грн. здійснена за невизначені послуги та всупереч п.3 вищезазначеної специфікації; позов поданий в електронному вигляді, а додатки до нього додані також в електронному вигляді фотокопій, здійснених самим позивачем; адвокатський запит третій особі по справі датований адвокатом Гасановою М.Ю. 20.09.2024, тобто до оформлення ордеру, а відповідь на нього надана 30.09.2024, доказів складання іншого адвокатського запиту не надано.

Суд зауважує, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що додатково вказує на її малозначність.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15' 000грн., оскільки такі витрати не підтверджено та такий розмір витрат на професійну правничу допомогу не доведено. Разом з тим, суд вважає співмірними якості наданих послуг правової допомоги, витрати у розмірі 2' 000грн., які, враховуючи часткове задоволення позову, слід стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72-77, 139, 241-246, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в особі Гарнізонної військово-лікарської комісії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Військова частина НОМЕР_2 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в особі Гарнізонної військово-лікарської комісії щодо встановлення ОСОБА_1 у свідоцтві про хворобу №3567 від 20.04.2024 причинно-наслідкового зв'язку за результатами проходження військово-лікарської комісії в частині "Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби".

Скасувати постанову Військової частини НОМЕР_1 в особі Гарнізонної військово-лікарської комісії, оформлену свідоцтвом про хворобу №3567 від 20.04.2024.

Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 в особі Гарнізонної військово-лікарської комісії повторно переглянути причинно-наслідковий зв'язок захворювання ОСОБА_1 , провівши його медичний переогляд, з урахуванням висновків суду та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 в особі Гарнізонної військово-лікарської комісії (49600, м.Дніпро, вул.Старокозацька, 63; код ЄДРПОУ 08015857) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (адреса фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_5 ) судові витрати з оплати правової допомоги у розмірі 2' 000грн. (дві тисячі грн.) 00коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова

Попередній документ

125656666

Наступний документ

125656668

Інформація про рішення:

№ рішення:	125656667
№ справи:	160/26588/24
Дата рішення:	30.12.2024
Дата публікації:	10.03.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; охорони здоров’я, з них; медико-соціальної експертизи

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відмовлено у відкритті провадження (26.06.2025)
Дата надходження:	16.06.2025

Учасники справи:

головуючий суддя:

ОЛЕФІРЕНКО Н А

СОКОЛОВ В М

суддя-доповідач:

КАДНИКОВА ГАННА ВОЛОДИМИРІВНА

ЛУГОВСЬКА ГАННА ВОЛОДИМИРІВНА

ОЛЕФІРЕНКО Н А

СОКОЛОВ В М

суддя-учасник колегії:

БІЛАК М В

БОЖКО Л А

ДУРАСОВА Ю В

ЄРЕСЬКО Л О