06 березня 2025 року
м. Київ
справа №320/44956/23
адміністративне провадження № К/990/6536/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Нафтогаз Біоенергія» НАК «Нафтогаз України» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №320/44956/23 за позовом Дочірнього підприємства «Нафтогаз Біоенергія» НАК «Нафтогаз України» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги,
Дочірнє підприємство «Нафтогаз Біоенергія» НАК «Нафтогаз України» звернулось до суду з позовом до Державної аудиторської служби України, в якому просило:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Держаудитслужби за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності ДП «Нафтогаз Біоенергія», яка оформлена листом №000500-14/11156-2023 від 28 вересня 2023 року про усунення порушень.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року апеляційні скарги Дочірнього підприємства «Нафтогаз Біоенергія» НАК «Нафтогаз України» та Акціонерного товариства НАК «Нафтогаз України» залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року - без змін.
17 лютого 2025 року Дочірнє підприємство «Нафтогаз Біоенергія» НАК «Нафтогаз України» через підсистему «Електронний суд» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №320/44956/23. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII.
Частиною першою статті 13 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно ухвали Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року справу №320/44956/23 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в», «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме стосується правового питання щодо розуміння приписів статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» в аспекті критеріїв визначення юридичної особи замовником за Законом. Також скаржник вказує, що є підстави для ґрунтовного дослідження та надання правових висновків застосування приписів статті 22 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах в аспекті критеріїв визначення/не визначення юридичної особи замовником за Законом у разі, якщо така особа не діє на основі державної власності, не використовує в своїй діяльності бюджетні кошті та не має частки держави в статутному капіталі за ознакою, не передбаченою статтею 22 ГК України, опосередкованого впливу держави на її господарську діяльність, що також має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Тобто слово «фундаментальне» несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш істотними для такої практики та формування її однаковості. За змістом підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
Суд касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження скаржник не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Також у касаційній скарзі міститься посилання скаржника на те, що ця справа має виняткове значення для нього з огляду на наявність між сторонами спору про віднесення ДП «Нафтогаз Біоенергія» до суб'єктів господарювання державного сектору економіки, вирішення якого істотно вплине на всю подальшу діяльність підприємства.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Проте, посилання скаржника про те, що справа має виняткове значення для нього, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, доводи скаржника в цій частині зводяться виключно до незгоди з рішеннями судів попередніх інстанцій.
Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом.
Також скаржник у касаційній скарзі вказує, що зі змісту ухвали суду першої інстанції про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі від 12 грудня 2023 року не вбачається віднесення судом цієї справи до категорії справ незначної складності, однак, в порушення частини третьої статті 257 КАС України, суд першої інстанції не аналізував значення справи для сторін, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі та думку сторін щодо необхідності розглядати справу за правилами спрощеного провадження, що призвело до помилкового висновку про можливість розгляду справи у спрощеному проваджені.
Скаржник вказує, що з оскаржуваної позивачем вимоги, відповідач вимагає від позивача забезпечити відшкодування на користь підприємства грошових коштів в сумі 585024,2 грн (п.п.2,3 вимоги) та усунути неефективне використання коштів на суму 14758114,2 грн (п.п.6-9 вимоги), що загалом складає 15343138,4 грн, є сумою, яка перевищує встановлений на час звернення до суду з позовом прожитковий мінімум для працездатних осіб у більш ніж 5700 разів. Виконання вимоги, з огляду на визначені відповідачем шляхи усунення встановлених порушень, передбачає необхідність звернення до суду з вимогами про стягнення коштів, а тому, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України, зазначену справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд зазначає наступне.
Як слідує з ухвали про відкриття провадження у справі суд першої інстанції не визначав цю справу як справу незначної складності, а розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно із частиною п'ятою статті 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
В порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України).
Якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 КАС України).
За відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС України, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 12 та пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах зокрема, щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд звертає увагу скаржника, що в пункті 4 частини четвертої статті 12, пункті 4 частини четвертої статті 257 КАС України мова йде про оскарження конкретного рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним, тобто суб'єктом владних повноважень, може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.
У касаційній скарзі скаржником зазначено, що загальна сума коштів, яка в разі виконання вимоги може призвести до звернення до суду з вимогою про стягнення коштів, перевищує 5700 розмірів прожитковому мінімуму для працездатних осіб, а тому наведене, на думку скаржника, виключає можливість віднесення справи до категорії незначної складності та розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд відхиляє таке посилання скаржника, оскільки воно не відповідає вимогам пункту 4 частини четвертої статті 257 КАС України та умовам пунтку 4 частини четвертої статті 12 КАС України в частині визначення суб'єкта, яким може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпункту «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства «Нафтогаз Біоенергія» НАК «Нафтогаз України» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №320/44956/23 за позовом Дочірнього підприємства «Нафтогаз Біоенергія» НАК «Нафтогаз України» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправною та скасування вимоги.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко