06 березня 2025 року
м. Київ
справа № 120/12748/23
адміністративне провадження № К/990/46971/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/12748/23
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року (головуючий суддя - Драчук Т.О., судді: Смілянець Е.С., Полотнянко Ю.П.),
І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), Військової частини НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2 , яка полягала у нескладанні та неподанні до В/ч НОМЕР_1 списків, передбачених додатком 2 до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31.03.2022 № 164-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - наказ № 164-АГ), стосовно позивача за період з 07.04.-02.07.2022, з 15-31.07.2022, 01.08.- 30.11.2022 (спірний період);
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (Постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн, пропорційно часу участі в бойових діях або забезпеченні нацбезпеки й оборони в Чернігівській і Сумській областях у спірний період;
- зобов'язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплати позивачу вказану додаткову винагороду за спірний період.
Позивач обґрунтовує свій позов тим, що в спірний період брав участь у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки та оборони в Чернігівській і Сумській областях. Відповідно до Постанови КМУ № 168, він має право на додаткову винагороду до 100 000 грн пропорційно часу участі. Проте відповідач (В/ч НОМЕР_1 ) цю виплату не здійснив. У той самий період позивач перебував у службовому відрядженні у В/ч НОМЕР_2 , яка була зобов'язана повідомити В/ч НОМЕР_1 про його участь у бойових діях, щоб забезпечити нарахування належних виплат. Однак В/ч НОМЕР_2 цього не зробила.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 проходить службу у В/ч НОМЕР_1 .
Наказом від 07.04.2022 № 5-вв його відрядили до оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з метою участі в бойових діях (підстава - бойове розпорядження Адміністрації ДПС України від 02.04.2022 №56-Т).
Відповідно до довідки від 05.08.2022 № 1835 головний сержант ОСОБА_1 (військовослужбовець В/ч НОМЕР_1 ) безпосередньо брав участь у бойових діях та обороні в Чернігівській і Сумській областях:
з 07.04.2022 по 30.04.2022,
з 01.05.2022 по 31.05.2022,
з 01.06.2022 по 30.06.2022,
з 01.07.2022 по 02.07.2022,
з 15.07.2022 по 31.07.2022.
Згідно з довідкою від 06.03.2023 № 4827 головний сержант ОСОБА_1 безпосередньо брав участь у бойових діях та обороні в Чернігівській і Сумській областях:
з 01.08.2022 по 31.08.2022,
з 01.09.2022 по 30.09.2022,
з 01.10.2022 по 31.10.2022,
з 01.11.2022 по 30.11.2022,
з 01.12.2022 по 31.12.2022.
Підстава для видачі цих довідок слугувало: бойове розпорядження Адміністрації ДПС України від 02.04.2022 № 56 гриф.
Листом від 29.08.2022 № 22/2718-22Вих В/ч НОМЕР_2 повідомила В/ч НОМЕР_1 про тих, хто брав участь у бойових діях у травні-червні 2022 року.
З довідки про грошове забезпечення вбачається, що позивачу виплатили підвищену додаткову винагороду лише частково: у травні (26- 31.05.2022)- 13 548,39 грн, у червні (01- 13.06.2022)- 30 333,33 грн і у листопаді (05.11.2022) - 2 333,33 грн.
Представник позивача просив В/ч НОМЕР_1 нарахувати повну суму винагороди, але відповіді не отримав.
Також він звернувся до В/ч НОМЕР_2 щодо виконання наказів № 164-АГ та № 392-АГ (інформування про кількість безпосередньої участі в бойових діях та заходах). В/ч НОМЕР_2 не заперечує, що позивач дійсно брав участь у бойових діях та заходах, про що йому видана відповідна довідка, однак з'ясувалося, що списки за формою додатків № 2 до цих наказів не надсилалися.
Позивач вважає, що має право на виплату додаткової винагороди до 100 000 грн у повному обсязі, згідно з Постановою КМУ № 168, і тому звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_2 щодо нескладення й неподання до В/ч НОМЕР_1 списків (за винятком травня та червня). Також визнано протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 та зобов'язано цю частину нарахувати й виплатити позивачу додаткову винагороду (до 100 000 грн/місяць) пропорційно фактичній участі у бойових діях за відповідні періоди (з 07.04.- 25.05.2022, з 14.06.-02.07.2022, з 15-31.07.2022, з 01.08.-04.11.2022, з 06-30.11.2022), з урахуванням уже виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач дійсно перебував у складі В/ч НОМЕР_2 у спірний період і безпосередньо брав участь у бойових діях. Цей факт підтверджено довідками В/ч НОМЕР_2 , а відповідачем не спростовано. Хоча для виплати винагороди за формою додатка № 2 до Наказу № 164-АГ та № 392-АГ передбачено подання окремих списків (довідка), їх відсутність (через бездіяльність В/ч НОМЕР_2 ) не позбавляє позивача права на отримання додаткової винагороди, адже довідки містять усю необхідну інформацію про участь у бойових діях.
Також цей суд врахував, що частину виплат позивач уже отримав (за травень, червень та один день листопада 2022 року), проте за решту періодів оплата не нараховувалася. Відповідно, неподання списків (довідки) не може бути підставою для відмови у виплаті решти винагороди. Суд першої інстанції визнав дії відповідача щодо невиплати решти суми протиправними, зобов'язавши здійснити нарахування та оплату за спірні періоди пропорційно фактичній участі позивача в бойових діях.
Суд визнав безпідставними твердження відповідача про відсутність конкретних дат, адже довідки чітко охоплюють потрібні періоди і не були спростовані. Також суд наголосив, що позивач не може зазнавати негативних наслідків через недотримання органами Держприкордонслужби вимог законодавства, а практика Верховного Суду (постанови від 23.05.2024 у справі №120/4387/23 та від 24.05.2024 у справі №120/4967/23) підтверджує, що належно оформлені довідки В/ч НОМЕР_2 є достатньою підставою для призначення збільшеної додаткової винагороди.
Сьомий апеляційний адміністративний суд 18 жовтня 2024 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, керувався тим, що, попри наявні у довідках В/ч НОМЕР_1 дані про участь позивача у бойових діях чи заходах у спірні періоди, журнали службово-бойових дій (крім уже облікованих дат) не містять відповідних записів про його безпосередню участь.
Також апеляційний суд визнав, що довідки В/ч НОМЕР_2 не підтверджують безпосередню участь позивача у бойових діях, оскільки посилаються на бойове розпорядження № 56 гриф, яке не вважається належним документом за відповідними наказами.
Суд дійшов висновку, що вони лише інформують про можливість виконання бойових завдань, але не містять даних про конкретні бойові накази, журнали бойових дій чи рапорти, інші підтверджувальні документи.
Крім того цей суд врахував, що у відзиві В/ч НОМЕР_2 зазначено, що підтверджуючих документів (журналів бойових дій тощо) їм не передавали, а бойове розпорядження № 978/гриф неможливо надати через режим таємності.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів участь у бойових діях у спірні періоди (крім дат, за які частково вже здійснені виплати), тож підстав для задоволення решти позовних вимог немає.
IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції.
Позиція інших учасників справи
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, представник позивача подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що позиція суду апеляційної інстанції суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у низці постанов, зокрема від 21.03.2024 у справі № 560/12539/22, від 28.05.2024 у справі № 560/1200/23 та від 06.06.2024 у справі № 200/706/23, якими підтверджено, що довідка командира військової частини, до якої відряджений військовослужбовець, може бути належним доказом його безпосередньої участі у бойових діях. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.
Позивач вважає, що суд апеляційної інстанції проігнорував правові висновки Верховного Суду, зокрема у постановах від 23.05.2024 у справі № 120/4387/23, від 24.05.2024 у справі № 120/4967/23 та інших, де прямо вказано, що обмін інформацією через Списки за формою додатка №2 до Наказу № 164-АГ не є єдиною підставою для нарахування винагороди.
Таким чином, суд не врахував усталену практику, що призвело до порушення права позивача на винагороду.
Отже, скаржник переконаний, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку та не врахував усталену практику ВС, що згідно з п. 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є підставою для касаційного оскарження рішення суду.
Верховний Суд ухвалою від 19 грудня 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Відповідачі не подали відзив на касаційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, і перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені судом першої чи апеляційної інстанції; вирішувати питання щодо достовірності доказів; надавати перевагу одним доказам над іншими; збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти їх (частина друга статті 341 КАС України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, якщо необхідно врахувати висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
У справі, що розглядається, ОСОБА_1 (військовослужбовець Держприкордонслужби), просить виплатити йому збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за фактичну участь у бойових діях та заходах з оборони у спірний період (відрядження).
Згідно з частиною першою статті 6 та частиною першою статті 14 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» №661-IV, Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якого входять військовослужбовці та працівники. За статтею 16 цього Закону, умови грошового забезпечення військовослужбовців визначаються законодавством.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII, до грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення. Воно виплачується у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, і повинно покривати потреби ЗСУ та інших військових формувань. Порядок його виплат визначають Міністр оборони та керівники відповідних органів.
На виконання Указів Президента України про воєнний стан та загальну мобілізацію, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). У пункті 1 цієї постанови Уряд установив виплату додаткової винагороди на період дії воєнного стану військовослужбовцям. Тим із них, хто бере безпосередню участь у бойових діях або забезпечує заходи з національної безпеки та оборони, розмір винагороди збільшується до 100 000 гривень на місяць пропорційно часу участі.
Постановою КМУ № 793 від 07.07.2022 внесено зміни до Постанови № 168, зокрема, замінено формулювання « 30 000 грн щомісячно» на «додаткова винагорода до 30 000 грн пропорційно» та визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди встановлюються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Реалізація приписів Постанови КМУ № 168 вимагала чіткого визначення порядку та умов виплати, а також переліку документів для підтвердження участі у бойових діях.
Протягом періоду, за який позивач просить стягнути підвищену додаткову винагороду діяли:
наказ № 164-АГ, що застосовується з 24.02.2022;
наказ від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» (далі - Наказ № 392-АГ), уведений в дію з 01.08.2022 що діяв до 01.12.2022.
Пункт 1 наказу № 164-АГ передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн, а при безпосередній участі у бойових діях або заходах, її збільшують до 100 000 грн на місяць пропорційно часу участі.
Відповідно до пункту 2 наказу № 164-АГ, «безпосередня участь» означає виконання військовослужбовцем бойових завдань (у т.ч. поза районами бойових дій), зокрема у складі угруповань, при забезпеченні оборони, відбитті збройного нападу тощо.
Пункт 3 наказу № 164-АГ визначає, що документальне підтвердження участі здійснюється на підставі одного з документів: бойового наказу (розпорядження), журналу бойових дій або рапорту начальника (командира).
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах, начальникам регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, які ведуть (вели) бойові дії та до яких відряджені військовослужбовці, надавати останнім довідку про участь у вказаних заходах із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі.
Пунктом 4 наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби, до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа поточного місяця повідомляють органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах (додаток 2).
Пунктом 5 цього наказу визначено, що виплату додаткової винагороди здійснюють на підставі наказу начальника (командира) Держприкордонслужби з обов'язковим зазначенням підстав для його видання.
Надалі наказом № 392-АГ внесено зміни в перелік бойових дій і заходів, але перелік документів для підтвердження участі залишився незмінним.
У пункті 2 наказу № 392-АГ конкретизовано за здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, військовослужбовцям, які проходять службу в органах Держприкордонслужби, додаткова винагорода збільшується до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі:
(1) рух опору на окупованих територіях;
(2) знешкодження ДРГ та незаконних збройних формувань із безпосереднім контактом;
(3) виявлення та знищення повітряних цілей у зоні бойових дій;
(4) бойові польоти, вивід повітряних суден з-під удару;
(5) бойові дії кораблів, катерів, суден із вогневим ураженням противника;
(6) відбиття збройних нападів на об'єкти, їх звільнення у разі захоплення;
(7) участь у бойових діях на лінії зіткнення в складі штабів чи угруповань;
(8) забезпечення бойових підрозділів із вогневим контактом з противником.
Пунктом 4 наказу № 392-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:
(1) бойового наказу (бойового розпорядження);
(2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад;
(3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.
Згідно з пунктом 5 наказу № 392-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).
Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).
У довідках, передбачених цих пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).
Відповідно до пункту 10 наказу № 392-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.
Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.
Відповідно до пункту 11 наказу № 392-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 Наказу).
Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 Наказу).
Згідно з пунктом 12 Наказу № 392-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).
До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.
З 01.12.2022 був уведений в дію наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, а наказ № 392-АГ втратив чинність.
Ключовим у цій справі є питання підстав для виплати ОСОБА_1 збільшеної винагороди за період з 07.04. по 02.07.2022, з 15 по 31.07.2022 та з 01.08. по 30.11.2022 на підставі виданих В/ч НОМЕР_2 довідок.
У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивача було направлено у відрядження до оперативного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (В/ч НОМЕР_2 ). У період відрядження В/ч НОМЕР_2 видала ОСОБА_1 довідки № 4827 та № 1835, де зазначено, що він брав участь у бойових діях у Чернігівській і Сумській областях у визначені спірні періоди.
Згідно з довідками В/ч НОМЕР_2 від 05.08.2022 № 1835 і від 02.03.2023 № 4827, позивач безпосередньо брав участь у бойових діях у Чернігівській та Сумській областях у періоди:
з 07.04.2022 по 02.07.2022,
з 15.07.2022 по 31.07.2022,
з 01.08.2022 по 31.12.2022.
Підстава: бойове розпорядження Адміністрації ДПС України від 02.04.2022 № 56 гриф
За висновком суду першої інстанції видані позивачу довідки є належними і достатніми документами, що підтверджують участь позивача у бойових діях, відповідач не спростував їх достовірність, а тому наявні підстави для задоволення позоних вимог ОСОБА_1 про виплату збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн в межах періодів вказаних у довідках.
Суд апеляційної інстанції при вирішені спору дійшов протилежних висновків та не знайшов підстав для задоволення позову, вказавши що надані позивачем довідки, які посилаються лише на одне бойове розпорядження АДПС України від 02.04.2022 № 56 гриф, без наявності даних про прийняття участі у журналі бойових дій, не є достатнім доказом його участі у бойових діях. Тому виплата підвищеної винагороди не обґрунтована.
Суд апеляційної інстанції вказав, що з 01.08.2022, коли набрав чинності наказ № 392-АГ, надана позивачем довідка не відповідала формі додатка 1 до цього наказу щодо форми та змісту, оскільки не містила обов'язкових трьох підстав (сукупність) підтверджуючих документів: 1) бойовий наказ (розпорядження); 2) журнал бойових дій або інші відповідні документи; 3) рапорт командира із зазначенням звання, прізвища, ініціалів, кількості днів участі. За висновком суду апеляційної інстанції матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили безпосередню участь позивача у бойових діях чи заходах, необхідних для виплати 100 000 грн.
Позивач у доводах касаційної скарги стверджує, що така позиція суду апеляційної інстанції не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у справах №560/12539/22, №560/1200/23, №200/706/23 також №120/4387/23, №120/4967/23.
Надаючи оцінку вказаним доводам позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, слід зазначити, що практика Верховного Суду є сталою: виплата у збільшеному розмірі до 100 000 грн обумовлена участю у бойових діях (заходах), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами.
Для відповідача підставою для виплати додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 є саме документальне підтвердження участі позивача як військовослужбовця у бойових діях (заходах) (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 21.12.2023 у справі № 200/193/23, від 26.06.2024 у справі № 200/216/23, від 31.07.2024 у справі № 200/625/23, від 05.08.2024 у справі № 200/4100/23, від 28.08.2024 у справі № 200/1310/23, від 04.09.2024 у справі № 280/2228/23, від 30.09.2024 у справах № 200/232/23 та № 200/440/23 та багатьох інших).
Верховний Суд у постанові від 05.12.2024 у справі № 120/4135/23 на підставі аналізу положень наказу № 164-АГ зазначив, що підставою для виплати додаткової винагороди є відповідний наказ командира, а процедура підтвердження участі у бойових діях (пункт 3) здійснюється шляхом видачі довідки (додаток № 1) та базується на одному з визначених документів (бойовому наказі, журналі бойових дій чи рапорті). Таким чином, навіть якщо підтверджуючі докази містять формальні недоліки, але засвідчують фактичну участь у заходах, це може бути достатньо для нарахування додаткової винагороди.
У постанові від 06.08.2024 у справі № 360/290/23 Верховний Суд вказав, що згідно з пунктом 4 наказу № 392-/0/81-22-АГ, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а пунктом 3 наказу № 628/0/81-22-АГ, визначено, що перелік підтверджувальних документів допускає альтернативність і не обмежується їх сукупністю. Також Верховний Суд у справі № 200/4100/23 від 05.08.2024 звернув увагу, що суди повинні перевіряти, чи підтверджує довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період разом з іншими доказами.
Суд апеляційної інстанції відхиляючи довідки № 4827 та №1835 як достатню підставу для виплати підвищеної додаткової винагороди, не навів обґрунтування чому обставини які визнаються сторонами потребують додаткового підтвердження. Із судового рішення апеляційного суду не вбачається наведення будь яких мотивів, виходячи з яких була надана інша правова оцінка обставинами справи, встановленим судом першої інстанції, та які були покладені в основу його рішення про задоволення позову.
Такий висновок суду апеляційної інстанції не враховує доводів позивача про те, що він брав участь у бойових діях на території Чернігівської та Сумської областей у періоди, вказані у довідках В/ч НОМЕР_2 .
Суд апеляційної інстанції не здійснив аналізу довідок, не дослідив мету та підстави її видачі, не перевірив, які саме документи стали її основою, та не встановив, чи підтверджується "безпосередня участь" військовослужбовця у бойових діях іншими доказами.
Відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, цей суд не врахував довідки та визначені в них періоди, не встановивши, чи підтверджується участь позивача у бойових діях цими довідками у поєднанні з іншими доказами у справі (згідно усталеної практики Верховного Суду).
Суд апеляційної інстанції прийняв як встановлену обставину доводи В/ч НОМЕР_2 про відсутність будь-якої інформації щодо позивача.
Зокрема, зазначаючи що матеріали справи не містять доказів перебування позивача у районах бойових дій або кількості днів участі у таких заходах, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не досліджував жодних доказів. Він врахував лише те, що рапорти не надходили, а з іншої довідки-що в наявній інформації в журналах бойових дій відомості не обліковані. При цьому суд не перевірив цю інформацію, а відповідні документи відсутні у матеріалах справи.
Зокрема суд апеляційної інстанції в обґрунтуванні свого рішення послався на інформацію, надану НОМЕР_3 прикордонним загоном, з якої вбачається, що ОСОБА_1 не брав безпосередньої участі у бойових діях або заходах у період з 08.04.2022 по 30.11.2022. При цьому суд відзначив, що такі висновки пов'язані із нестачою інформації відповідних записів в журналі службово-бойових дій (№02.5/2884/24-Вн від 25.03.2024 та №25/4642/23-Вн від 12.09.2023).
Водночас Суд апеляційної інстанції не здійснив жодної перевірки цієї інформації, не дослідив первинні документи, на які посилається В/ч НОМЕР_1 , та не з'ясував, чи дійсно такі документи існують і чи вони були належним чином оформлені та збережені.
Суд апеляційної інстанції не мав у своєму розпорядженні самих журналів службово-бойових дій, на які посилався як на доказову базу. Він фактично зробив висновок на підставі інформації з довідки НОМЕР_3 прикордонного загону, а не на основі оригінальних документів (журналів), які б достовірно підтверджували чи спростовували факт безпосередньої участі у бойових діях.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції не надав оцінку усім документам, що знаходяться в матеріалах справи, зокрема, витягам з рапортів (про виплату 70 000 грн) за квітень, травень 2022 року та іншим. Водночас, оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки вони є одним із визначених документів, на підставі яких, відповідно до пункту 3 наказу № 164-АГ та пункту 4 наказу № 392-АГ, здійснюється підтвердження участі у бойових діях та заходах. Ігнорування змісту цих документів позбавляє суд можливості повно та об'єктивно встановити всі обставини справи, що суперечить принципам адміністративного судочинства, закріпленим у статтях 2 та 9 КАС України.
У постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 Верховний Суд зауважив, що суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність документів про участь позивача у бойових діях, не з'ясували, які завдання і де він виконував під час перебування у відрядженні в НОМЕР_4 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_2 ). Якщо позивач не виконував завдань, що дають право на додаткову винагороду, важливо встановити, які саме завдання він виконував і де проходив службу. Ці обставини є ключовими для правильного вирішення спору і не можуть бути проігноровані (подібно у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 520/690/23).
Тож суд апеляційної інстанції не з'ясував, зокрема: до якого саме органу (підрозділу) Держприкордонслужби був відряджений позивач та під оперативним підпорядкуванням якого командира він перебував у складі НОМЕР_5 прикордонного загону; які конкретні завдання виконував позивач у визначений період, на чому вони ґрунтуються та якими документами це підтверджено; якщо позивач не виконував бойових чи інших завдань, що передбачають додаткову винагороду, де і в яких умовах він проходив службу протягом цього часу.
З відзиву відповідача та періодів, зазначених у довідці, видно, що позивач міг перебувати у підпорядкуванні іншого командира або перебувати під оперативним контролем іншого органу чи військової частини. Встановлення цих фактичних обставин є критично важливим для визначення, чи дійсно позивач належав до категорії військовослужбовців, які мають право на підвищену додаткову винагороду у спірний період, що зазначений в довідках.
Згідно із позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.05.2024 року у справі № 120/4387/23, від 24.05.2024 року у справі № 120/4967/23, від 28.05.2024 травня 2024 року у справі № 120/5170/23, від 08.08.2024 року у справі № 280/2754/23 та від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.
Держава не може відмовляти у виплаті, якщо законодавчі норми передбачають її, а військовослужбовець відповідає цим умовам.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що відсутність окремих списків або порушення порядку передачі документів між військовими частинами не можуть автоматично позбавляти позивача права на винагороду, якщо інші докази свідчать про фактичну участь у бойових діях.
Отже, через неповне з'ясування всіх обставин та без установлення, чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах цією довідкою у сукупності з іншими доказами, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність права у позивача на виплату збільшеної винагороди є передчасним.
Такий підхід призвів до неповного встановлення фактичних обставин участі позивача у бойових діях або заходах, що вплинуло на рішення про виплату додаткової винагороди за весь період його участі у бойових діях або заходах.
Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а наголошував щодо обов'язку суду встановлювати всі обставини справи незалежно від позиції сторін, згідно зі статтями 2 та 9 КАС України.
У низці постанов Верховний Суд зазначив, що суди повинні ретельно досліджувати весь комплекс доказів, без перекладання тягаря наслідків недбалості чи неефективної роботи посадових осіб на військовослужбовця.
Оскільки суд апеляційної інстанції не вжив усіх, визначених законом, заходів та не встановив усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, то, з урахуванням повноважень касаційного суду (частина друга статті 341 КАС України), відсутня можливість перевірити правильність його висновків загалом по суті спору.
З огляду на викладене, Суд вважає за необхідне направити цю справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного дослідження вищевказаного.
За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України, справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення допущені тільки цим судом.
Таким чином, з огляду на приписи частини другої статті 353 КАС України, касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - скасувати, а справу - направити на новий розгляд до цього ж суду.
VI. Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року скасувати, а справу № 120/12748/23 направити на новий судовий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько