06 березня 2025 року
м. Київ
справа №640/6370/20
адміністративне провадження № К/990/17214/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Уханенка С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №640/6370/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про стягнення коштів, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року (головуючий суддя Клименчук Н.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Костюк Л.О., суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.),
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Офісу Генерального прокурора, у якій просив:
- стягнути з вихідну допомогу у сумі 35 484 грн 02 коп.;
- стягнути надбавку за класний чин у сумі 6 600 грн 00 коп.;
- стягнути з середній заробіток за весь час затримки при звільненні по день ухвалення судового рішення.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що наказом Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2070ц його звільнено з посади прокурора четвертого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях, Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24 грудня 2019 року.
3. Переконував, що мав право на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку, яка мала бути виплачена йому у день звільнення.
4. Вважав, що відповідач протиправно не виплатив йому надбавку за класний чин за жовтень, листопад та грудень 2019 року.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року, позовні вимоги задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо безпідставної невиплати вихідної допомоги ОСОБА_1 , звільненому з посади прокурора четвертого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях, Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24 грудня 2019 року;
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням у розмірі 35 484 грн 02 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
6. Задовольняючи позовні вимоги частково суди зазначили, що частиною п'ятою статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, до такого переліку не включені питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
7. Суди вважали, що на час звільнення з посади прокурора позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України, оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
8. Щодо виплати надбавки за класний чин суди зазначили, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» у прокурорів відсутнє право на отримання надбавки за класний чин як складової заробітної плати, а тому у позивача відсутнє право на виплату, яку скасовано законом.
9. Суди вважали, що заявлені позивачем вимоги в частині позову, яка стосується стягнення середнього розміру заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у даному випадку є передчасними, оскільки на час розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідачем при виплаті позивачу вихідної допомоги за цим рішенням суду не буде виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а тому права позивача у цій частині не є порушеними.
Короткий зміст касаційної скарги
10. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями Офіс Генерального прокурора подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
11. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
12. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання можливого одночасного застосування статті 44 та частини другої статті 235 КЗпП України, тобто стягнення вихідної допомоги при звільнені у випадку, якщо працівника за рішенням суду вже поновлено на роботі та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
13. Зазначає, що судовими рішеннями у справі №640/1476/20 позивача поновлено на посаді та стягнуто з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час вимушеного прогулу.
14. Вважає, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у справі №640/1476/20 та стягнення вихідної допомоги у справі №640/6370/20 є взаємовиключними.
15. Зауважує, що суди попередніх інстанцій неправильно розрахували розмір вихідної допомоги, оскільки при розрахунку урахували разову премію до Дня прокуратури у розмірі 10 281 грн 60 коп.
Позиція інших учасників справи
16. Від ОСОБА_1 відзиву на касаційну скаргу відповідача не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у суді касаційної інстанції.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
17. 07 липня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга Офісу Генерального прокурора.
18. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 липня 2022 року для розгляду справи №640/6370/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Уханенка С.А., Калашнікової О.В.
19. Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року у справі №640/6370/20 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
20. Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Офісу Генерального прокурора про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень у справі №640/6370/20.
21. У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_2 , протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2025 року для розгляду справи №640/6370/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Уханенко С.А.
22. Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2025 року закінчено підготовчі дії; справу №640/6370/20 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
23. Наказом Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2070ц ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора четвертого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях, Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24 грудня 2019 року.
24. Цим же наказом Департамент планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності Генеральної прокуратури України зобов'язано провести остаточний розрахунок та виплатити ОСОБА_1 усі належні виплати при звільненні.
25. 19 лютого 2020 року позивач звернувся до Генерального прокурора щодо надання довідки з розшифруванням усіх сум, які йому виплачувались.
26. Відповідно до розрахункового листа за грудень 2019 позивачу нараховано: оклад, надбавку за ОВЗ, надбавку за вислугу прокурорів, премію щомісячну, компенсацію за невикористану відпустку, індексацію доходів.
27. Вважаючи, що у день звільнення з ним не проведено остаточний розрахунок, зокрема, йому не виплачено вихідну допомогу у звуязку зі звільненням, а також надбавку за класний чин, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
28. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України в чинній редакції).
30. Спірним питанням, що постало перед Судом у межах цього касаційного провадження є наявність/відсутність підстав для стягнення на користь позивача вихідної допомоги, що мала бути нарахована та виплачена при звільненні, за наявності судового рішення, яке набрало законної сили, про скасування наказу про звільнення.
31. Так, суди попередніх інстанцій зазначали, що частиною п'ятою статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, до такого переліку не включені питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
32. Установили, що наказом Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2070ц ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора четвертого відділу процесуального керівництва Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях, Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24 грудня 2019 року (а.с.13).
33. На день звільнення відповідач не виплатив позивачу вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗпП України.
34. Таким чином, суди констатували, що на час звільнення з посади прокурора позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 КЗпП України, оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
35. У тексті касаційної скарги відповідач зазначає, що судовими рішеннями у справі №640/1476/20 ОСОБА_1 поновлено на посаді та стягнуто з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час вимушеного прогулу.
36. Вважає, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у справі №640/1476/20 та стягнення вихідної допомоги у справі №640/6370/20 є взаємовиключними, оскільки їх задоволення матиме наслідком зобов'язання відповідача виплатити подвійну суму середнього заробітку.
37. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника та зазначає таке.
38. Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему установлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов'язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.
39. Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
40. Тобто право на вихідну допомогу, у визначених законодавством випадках, виникає у працівника в день його звільнення.
41. У день фактичного звільнення із займаної посади позивачу належала до виплати вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку. Незалежно від причини і підстави, відповідач повинен був під час звільнення дотримуватись вимог чинного законодавства України, провести звільнення працівника у порядку, визначеному законом з виплатою всіх гарантованим законодавством коштів, у тому числі і вихідної допомоги.
42. З огляду на викладене Суд констатує, що факт звільнення позивача з органів прокуратури є визначальним і достатнім для вирішення питання щодо виплати йому вихідної допомоги.
43. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі №520/4500/21 та від 21 січня 2021 року у справі №260/1890/19.
44. Завданням адміністративного судочинства у силу приписів частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
45. Питання щодо наявності/відсутності порушеного права позивача на отримання вихідної допомоги при звільненні вирішується адміністративним судом, зокрема, шляхом перевірки рішень, дій чи бездіяльності відповідача.
46. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).
47. Отже, під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди повинні перевірити їх на відповідність вимогам, установленим частиною другою статті 2 КАС України. Водночас правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності адміністративні суди перевіряють на момент їхнього прийняття/вчинення/невчинення суб'єктами владних повноважень. Тобто суд перевіряє правомірність оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень станом на момент виникнення спірних правовідносин [у цій справі - на момент звільнення].
48. Ураховуючи те, що вихідну допомогу ОСОБА_1 мали виплатити при звільненні (з органів прокуратури), однак цього зроблено не було (у зв'язку з чим і виник спір), то наявні підстави для стягнення/нарахування цієї допомоги.
49. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення на користь позивача вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.
Щодо розміру вихідної допомоги при звільненні
50. У тексті касаційної скарги Офіс Генерального прокурора зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно розрахували розмір вихідної допомоги, оскільки при розрахунку урахували разову премію до Дня прокуратури у розмірі 10 281 грн 60 коп.
13. Перевіривши указані доводи колегія суддів зазначає таке.
51. Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці», визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
52. За змістом абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
53. Пунктом 4 розділу ІІІ Порядку №100, визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються:
а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов'язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);
б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);
в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);
г) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);
д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;
е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;
є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;
ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;
з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;
и) виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;
і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;
ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);
й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;
л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.
53.1. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
54. Із розрахункових листів позивача за жовтень-листопад 2019 року (а.с.18-19) суди попередніх інстанцій установили, що заробітна плата ОСОБА_1 за жовтень 2019 року становила 30 343 грн 24 коп., а заробітна плата за листопад 2019 року - 40 624 грн 84 коп.
55. На підставі викладеного визначили, що середня заробітна плата ОСОБА_1 за два місяці що передували звільненню становила 35 484 грн 02 коп. (30 343,24 грн + 40 624,84 грн. / 2), а тому саме у такому розмірі слід стягнути вихідну допомогу на користь позивача.
56. Однак, Верховний Суд зазначає про помилковість указаних розрахунків судів попередніх інстанцій, оскільки, ураховуючи пункт 4 розділу ІІІ Порядку №100, при обчисленні середньої заробітної плати не враховується разова премія, виплачена у листопаді 2019 року у розмірі 10281 грн 60 коп., а тому заробітна плата за листопад 2019 року становить 30343 грн 24 коп.
57. З огляду на викладене, розмір вихідної допомоги, який підлягає стягненню на користь позивача становить 30 343 грн 24 коп. (з урахуванням раніше виплачених сум).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
58. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
59. Оскільки суди попередніх інстанцій, повно установивши обставини справи, неправильно здійснили розрахунок величини середньої заробітної плати позивача, у зв'язку з чим неправильно визначили розмір вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням, яка підлягає стягненню з відповідача на його користь, Верховний Суд уважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року. Отже, касаційна скарга Офісу Генерального прокурора підлягає частковому задоволенню.
IV. Висновки щодо судових витрат
60. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року у справі №640/6370/20 змінити, виклавши пункт 3 його резолютивної частини у такій редакції:
« 3. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням у розмірі 30 343 грн 24 коп. (тридцять тисяч триста сорок три гривні двадцять чотири копійки) з урахуванням раніше виплачених сум.»
3. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2022 року у справі №640/6370/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
С.А. Уханенко
Судді Верховного Суду