06 березня 2025 року
Київ
справа № 420/28012/23
адміністративне провадження № К/990/8330/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі № 420/28012/23 за позовом Фірми «ПОЛІМЕД» (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
27.02.2025 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС) на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.01.2024.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, колегія суддів виходить з такого.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.01.2025 визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу ГУ ДПС у цій справі залишив без руху і надав строк для усунення недоліків шляхом надання оригіналу квитанції про оплату судового збору, а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням обґрунтованих причин для такого поновлення та доказами причин пропуску такого строку. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало, зокрема те, що рішення суду першої інстанції прийнято 11.01.2024, проте, апеляційну скаргу подано лише 02.01.2025, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Під час повторного звернення ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційним судом встановлено, що вперше подану апеляційну скаргу у цій справі було залишено без руху ухвалою від 11.03.2024 і надано строк для усунення недоліку апеляційної скарги (надати оригінал документу про сплату судового збору); ухвалою від 26.03.2024 за клопотанням ГУ ДПС було продовжено строк для усунення недоліків; ухвалою від 10.04.2024 апеляційну скаргу повернуто заявнику з підстав невиконання вимог ухвали суду, відмовивши у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення виявленого недоліку. Вдруге апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 11.01.2024 подано 02.01.2025, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження.
У клопотанні про поновлення строку відповідач посилався на введення воєнного стану. Зазначав, що вперше апеляційну скаргу було подано в межах строку на апеляційне оскарження. Вказував, що він не знехтував своєю процесуальною поведінкою, а вчинив всі можливі дії для оскарження рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд, оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені ГУ ДПС обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження. Суд зазначив, що вчасна первинна подача апеляційної скарги, на що посилається скаржник, не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Суд врахував усталену практику Верховного Суду про те, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Також суд зазначив, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у всіх абсолютно випадках. Водночас відповідач жодним чино не обґрунтував, яким чином введення воєнного стану в Україні вплинуло на його роботу та виконання повноважень, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання апеляційної скарги у цій справі.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке обґрунтоване наявністю поважних причин пропуску строку.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд виходив з того, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. В той же час, таких доводів апелянтом не наведено.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є поважними, а судом не враховано, що ГУ ДПС не мало можливості сплатити судовий збір при зверненні з апеляційною скаргою вперше. Зазначав, що ГУ ДПС було вжито всі необхідні заходи щодо своєчасної сплати судового збору, проте через обставини, які не залежать від волі відповідача та знаходяться поза межами його контролю (арешт рахунку) судовий збір не був сплачений, що свідчить про поважність причин пропуску строку та наявність підстав для його поновлення. Також приведено практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення доступу до суду. Звертає увагу на конституційне закріплення права на апеляційне і касаційне оскарження судового рішення.
Проте колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У даному випадку підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало те, що наведені скаржником причини пропуску строку є неповажними, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки зазначені скаржником причини пропуску строку визнані неповажними і на пропозицію суду ГУ ДПС не зазначило інших поважних причин пропуску строку. Відсутнє посилання на наявність таких і в касаційній скарзі.
Приведені витяги з рішень Європейського суду з прав людини, з огляду на їх зміст, не доводять наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2025 у справі № 420/28012/23 за позовом Фірми «ПОЛІМЕД» (у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева І.А. Васильєва