ф
05 березня 2025 року
м. Київ
справа №990/78/25
адміністративне провадження №П/990/78/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Держави України про зобов'язання вчинити дії,-
04.03.2025 ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Верховного Суду, як суду першої інстанції, з позовом до Держави України, в якому просить (дослівно):
1. Прийняти позовну заяву до розгляду, як таку, що має загальнодержавне значення, згідно принципу верховенства права, оскільки держава Україна не виконує: Конституції України, рішень КС України, постанови Верховного Суду по справі №460/20412/23 від 17.04.2024, що є національним злочином проти людяності. Тому суд не вправі відмовити у розгляді позовної заяви загального характеру.
2. Вказати державі України її органам державотворення їх посадовим і службовим особам, що постанова Верховного Суду є обов'язковою до виконання всіма органами державної влади незалежно від форми правління, як найважливіший акт українського правосуддя, незворотньої дії в часі.
3. На підставі: сотень позовів до українського правосуддя України з 2007 р по сьогодні ОСОБА_1 ; справ, що знаходяться в Київському окружному адміністративному суді ОСОБА_1; десятків тисяч справ, що знаходяться на розгляді Українського правосуддя; десятків тисяч справ, що знаходяться на розгляді ЄСПЛ; Системного, тотального, безвідповідального знищення прав, свобод і цивільних інтересів Українського народу, його права на життя і захист здоров'я; Конституції України і Рішень КС України з дня їх проголошення по сьогодні, та ст.ст. 4, 5 ЦК України - найвищого акта цивільного законодавства, постанови Верховного Суду по справі №460/20412/23 від 17.04.2024; Рішень ЄСПЛ проти України; скарг проти України, що знаходяться на розгляді ЄСПЛ, яких…??? - десятки тисяч. Верховним Судом здійснити судовий контроль за виконанням судових рішень державою України.
4. На підставі: посвідчень СРСР, УРСР України уч. ЛНА на ЧАЕС 1986 р., категорії 1, Довідки радіологічної МСЕК (повторно) - інваліда Чорнобиля першої групи; Довідки про стан здоров'я - ціни мирного Атому; довідок ЛКК - наслідків аварії на ЧАЕС; судових справ з 2007 р по сьогодні, що знаходились на розгляді українського правосуддя, які було сотнями: Справ що розглядав Верховний Суд, та справ, що знаходяться у провадженні правосуддя України за позовом ОСОБА_1 ; Конституції України; ст.ст. 4, 5, 15, 16, 20, 21 ЦК України; рішень КС України та постанови Верховного Суду по справі №460/20412/23 від 17.04.2024, яка є загальнонаціональною, як найважливіший акт правосуддя зобов'язати державу України її посадових і службових осіб, які виконують функції державотворення діяти виключно на підставі у межах Конституції та забезпечити виконання: Конституції України, рішень КС України, ст. 4, 5 ЦК України; постанови Верховного Суду по справі №460/20412/23 від 27.04.2024 р. Рішення органів пенсійного забезпечення ГУПФУ у м. Києві від 25.02.2023 р. №930070150713 «Про перерахунок пенсії».
Здійснити контроль за діяльністю держави України; Мінсоцполітики, ПФ України щодо виконання: Конституції України та рішень КС України з дня їх проголошення по сьогодні; постанови Верховного Суду по справі №460/20412/23 від 17.04.2024 р та зобов'язати державу України - органи пенсійного забезпечення виплачувати йому страхову, державну пенсію, як компенсацію за втрачене здоров'я виключно із страхового с/м заробітку незворотньо визначеного державою : СРСР, УРСР України за роботу в зоні ЧАЕС 1986 р виключно у % від ступеню втрати працездатності без будь-яких обмежень, які не передбачені Законом, у відповідності до Конституції України та рішень КС України, ст. 4, 5 ЦК України та постанови Верховного Суду по справі №460/20412/23 від 17.04.2024 р.
5. Залучити до матеріалів справи: посвідчення СРСР, УРСР України та довідку радіологічної МСЕК (док. 1); Довідку про стан здоров'я; Довідки ЛКК, які зобов'язують державу України відшкодувати ядерну шкоду заподіяну життю і здоров'ю.
6. Звільнити від судового збору на підставі посвідчень згідно Закону.
7. Забезпечити заявлене право, звільнити правосуддя від багатотисячних позовів.
За приписами частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі (частина друга статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження в адміністративній справі за цим позовом, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Рахункової палати, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, рішень, дій чи бездіяльності органів, які обирають (призначають), звільняють членів Вищої ради правосуддя, щодо питань обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя, звільнення їх з таких посад, оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів призначення суддів Конституційного Суду України у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, а також Дорадчої групи експертів щодо оцінювання таких кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України, бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо невнесення до Верховної Ради України законопроекту на виконання (реалізацію) рішення Українського народу про підтримку питання загальнодержавного значення на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.
Зазначений перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, є вичерпним.
З аналізу вищевикладених норм процесуального права вбачається, що Кодексом адміністративного судочинства України визначено вичерпний перелік справ, які підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, та суб'єктів владних повноважень, які можуть виступати відповідачами у таких справах.
При цьому, за правилами частин першої, другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, відповідно до вимог частини першої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з пунктами 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Отже, законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов'язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.
Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення (дії чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, що порушили її право та вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Як засвічує зміст позовної заяви, ОСОБА_1 переважно заявлені вимоги про зобов'язання вчинити певні дії, пов'язані з обчисленням, нарахуванням, перерахунком соціальних виплат (пільг, пенсії, компенсацій тощо), їх виплатою, а обраний ним спосіб захисту порушеного права стосується лише його соціальних прав як особи, що має статус учасника ліквідації наслідків ЧАЕС та інваліда І групи.
У цій позовній заяві не визначено суб'єкта, який може виступати у якості відповідача у справах, підсудних Верховному Суду як суду першої інстанції, й не заявлено вимог до такого суб'єкта.
Позивачем не вказано, які конкретні рішення, дії та/або бездіяльність і яких саме суб'єктів владних повноважень, призвели до порушення його прав у правовідносинах, які охоплюються категорією справ, визначеною частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України, а також не наведено належних обґрунтувань щодо можливих порушень таких прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд звертає увагу позивача на те, що його міркування й припущення з посиланням на норми чинного законодавства, рішення Конституційного Суду України, рішення Європейського суду з прав людини, міжнародні правові акти, постанови Пленуму Верховного Суду України тощо не можна вважати належним обґрунтуванням позовних вимог.
Тому позивачеві необхідно чітко та конкретно сформулювати зміст позовних вимог з урахуванням вищевикладених висновків суду та вимог процесуального закону, а також зазначити у позовній заяві, які дії в межах наданих суду повноважень необхідно вчинити для відновлення порушених, на його думку, прав.
Позивачем не дотримано вимог пунктів 4 та 5 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки з поданої позовної заяви неможливо чітко встановити зміст позовних вимог і суб'єктний склад учасників справи, в ній не наведено виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги й не визначено, якими саме рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено його права та які саме.
Вищевикладене дає підстави стверджувати, що вимоги позивача у тому вигляді, у якому вони сформульовані, не відповідають приписам норм процесуального права та позбавляють Верховний Суд можливості встановити дійсний зміст і суть правовідносин, що виникли у цьому спорі. Відповідно, предмет доказування у цій справі позивачем так і не визначено. Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту порушеного права стосується лише його соціальних прав як особи, що має статус учасника ліквідації наслідків ЧАЕС та інваліда І групи, а вимоги позовної заяви не адресовані суб'єкту, який може виступати відповідачем у справі, підсудній Верховному Суду як суду першої інстанції.
Окрім цього, позивачем не дотримано вимог пункту 2 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України оскільки у позовній заяві не визначено відповідача - конкретного суб'єкта владних повноважень із зазначенням його реквізитів, передбачених вказаною нормою процесуального права, а саме: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб), його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням вищенаведеного, позивачу необхідно встановити строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до Верховного Суду уточненої позовної заяви з конкретизацією вимог і викладом обставин, передбачених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з підтвердженням обставин, якими обґрунтовуються його позовні вимоги, надати докази порушення його прав та свобод з боку суб'єкта владних повноважень, який, може бути відповідачем у категорії справ, визначеній частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначити його реквізити відповідно до вимог процесуального закону.
Керуючись статтями 22, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна про зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк позовна заява разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
А.Ю. Бучик
Л.В. Тацій ,
Судді Верховного Суду