05 березня 2025 року
м. Київ
справа №280/5256/22
касаційні провадження № К/990/11954/23, №К/990/13401/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2022 (головуючий суддя: Калашник Ю.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 (головуючий суддя: Чередниченко В.Є., судді: Панченко О.М., Іванов С.М.) у справі № 280/5256/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов'язання вчинити дії,
І. РУХ СПРАВИ
У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - в Запорізькій області або відповідач), в якому просила:
зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачці пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки (12364,86 грн), з 02.05.2022 із урахуванням різниці, що вже була виплачена;
зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи позивачки з 01.04.2022 по 01.05.2022 вчителем початкових класів у Запорізькому багатопрофільному ліцеї № 99 (1 місяць 1 день) та обчислити пенсію за віком з 02.05.2022 з урахуванням страхового стажу (повного) 44 років 6 місяців 16 днів;
зобов'язати відповідача виплатити позивачці відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 19.10.2022 позов задовольнив частково:
зобов'язав ГУПФУ в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки (12364,86 грн), з 02.05.2022 із урахуванням різниці, що вже була виплачена;
зобов'язав ГУПФУ в Запорізькій області обчислити позивачці пенсію за віком з 02.05.2022 з урахуванням страхового стажу (повного) 44 років 6 місяців 16 днів;
зобов'язав відповідача виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 15.03.2023 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання ГУПФУ в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком та у цій частині прийняв нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову в зазначеній частині і в цій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач також подав касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині зобов'язання ГУПФУ в Запорізькій області застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки в розмірі 12364,86 грн і в цій частині ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2023 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивачки.
Ухвалою Верховного Суду від 16.05.2023 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача.
Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач стверджує, що 02.01.2007 їй була призначена пенсія за вислугу років як працівнику освіти, проте фактично пенсія не виплачувалася.
Згодом, на підставі рішення від 04.05.2022 №923300154307 про перерахунок пенсії, позивачці з 02.05.2022 була призначена пенсія за віком.
Водночас позивачка наполягає, що пенсія була протиправно обчислена відповідачем виходячи із показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки - 6186,32 грн, а не із застосування показника середньої заробітної плати за 2019 - 2021 роки - 12364,86 грн.
Також позивачка вказує про безпідставне незарахування відповідачем до її страхового стажу періоду роботи з 01.04.2022 по 01.05.2022 вчителем початкових класів у Запорізькому багатопрофільному ліцеї № 99.
Позивачка також наголошує на протиправності дій пенсійного органу щодо відмови у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що при переведенні позивачки з одного виду пенсії (з пенсії за вислугу років) на інший (за віком) пенсійним органом було обґрунтовано застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, оскільки відповідно частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» показник середньої заробітної плати під час переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Водночас пенсійний орган вважає помилковими доводи позивачки про те, що у спірному випадку має місце призначення пенсії вперше, оскільки фактично відбулось переведення з одного виду пенсії на іншу в межах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Також відповідач вважає, що позивачка не має права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки умовою такої виплати є неотримання (непризначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії.
Разом з тим, позивачці було призначено пенсію за вислугу років за період з 22.12.2006 по 26.12.2006 в сумі 61,33 грн, яка була нарахована у лютому 2007 року через поштове відділення 69114 ЗД АТ «Укрпошта».
За таких обставин, на переконання відповідача відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачці грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій за віком.
Щодо позовної вимоги про незарахування позивачці періоду роботи з 01.04.2022 по 01.05.2022 відповідач наголосив, що відповідно до відомостей ГУПФУ в Запорізькій області 26.09.2022 здійснено перерахунок загального страхового стажу ОСОБА_1 (до загального страхового стажу було зараховано період роботи позивачки з 01.04.2022 по 30.04.2022) та заробітної плати.
Отже, оскільки ГУ ПФУ в Запорізькій області вже здійснило зарахування спірного періоду роботи позивачки до її загального страхового стажу, то відповідно відсутній предмет спору.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що з 22.12.2006 позивачці призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», як працівнику освіти.
02.05.2022 позивачка звернулася до ГУПФУ в Запорізькій області із заявою, в якій просила призначити їй пенсію за віком на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За заявою позивачки пенсійний орган призначив пенсію за віком, яку було обчислено із застосуванням середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, що вбачається із рішення від 04.05.2022 №923300154307.
Також суди встановили, що до страхового стажу не було зараховано період з 01.04.2022 по 01.05.2022 роботи ОСОБА_1 вчителем початкових класів у Запорізькому багатопрофільному ліцеї №99 (1 місяць 1 день).
Листом від 23.06.2022 № 6097-5499/Б-02/8-0800/22 ГУПФУ в Запорізькій області повідомило позивачку про те, що на підставі особисто наданої заяви від 02.05.2022 щодо переходу на інший вид пенсії, ОСОБА_1 з 02.05.2022 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, яка розрахована виходячи із показника середньої заробітної плати за 2014, 2015 та 2016 роки - 6186,32 грн.
Розрахунок пенсійної виплати обчислений відповідно до наданих документів та сплачених внесків, зокрема, до загального страхового стажу зараховані періоди роботи з 15.08.1981 по 19.08.1985 та з 01.01.2022 по 31.03.2022 (останній місяць сплачених страхових внесків).
Загальний страховий стаж складає 44 роки 5 місяців 16 днів, розмір пенсії - 4699,42 грн.
Оскільки, з 2006 року позивачці була призначена пенсія за вислугу років, підстави для виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відсутні.
Також листом від 18.08.2022 № 8592-7978/Б-02/8-0800/22 ГУПФУ в Запорізькій області повідомлено позивачку про те, що на теперішній час в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування наявні дані про сплачені страхові внески, зокрема, за квітень поточного року, у зв'язку з чим в найближчий час спеціалістами буде проведено перерахунок пенсії та зараховано останній місяць сплачених страхових внесків до дати подання заяви (02.05.2022).
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася із цим позовом до суду.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд першої інстанції установив, що вперше позивачці було пенсію за вислугу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Водночас для призначення пенсії за віком на умовах Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивачка звернулася вперше 02.05.2022.
За такого правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд першої інстанції констатував, що у спірному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що при призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2022 році має застосовуватися середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якого сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення позивачки за призначенням пенсії, тобто за 2019, 2020, 2021 роки.
Також суд першої інстанції визнав право позивачки на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі її десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком на підставі пункту 7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачці хоча і була нарахована пенсія за вислугу років за період з 22.12.2006 по 26.12.2006 в сумі 61,33 грн, проте фактично не виплачувалася. Відповідно, за висновками суду першої інстанції, за відсутності факту виплати пенсії, особа має право на отримання в подальшому грошової допомоги.
Суд апеляційної інстанцій із такими висновками суду першої інстанцій не погодився у зв'язку із чим скасував рішення місцевого суду в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити позивачці відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні цієї частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 5 Порядку № 1191 дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Водночас суд наголосив, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.02.2018 у справі № 310/3774/17.
Отже, враховуючи те, що позивачка скористалася правом на призначення пенсії за вислугу років з 22.12.2006, а у відповідача, як органу уповноваженого на вирішення питання щодо призначення пенсії виник обов'язок щодо виплати їй призначеної пенсії саме з 22.12.2006 та відповідачем такий обов'язок виконано, оскільки нараховано позивачу пенсію за період з 22.12.2006 по 26.12.2006 у розмірі 61,33 грн, що підтверджується інформацією у довідці від 22.09.2022, відповідно у позивачки відсутнє право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.04.2022 по 01.05.2022 вчителем початкових класів у Запорізькому багатопрофільному ліцеї № 99 (1 місяць 1 день) та обчислити пенсію за віком з 02.05.2022 з урахуванням страхового стажу (повного) 44 років 6 місяців 16 днів, суд першої інстанції виходив з того, що 01.06.2022 пенсійним органом самостійно було здійснено перерахунок загального страхового стажу ОСОБА_1 та зараховано до страхового стажу спірний період її роботи у Запорізькому багатопрофільному ліцеї № 99.
Водночас, оскільки перерахунок здійснено з 01.06.2022, а не з дати призначення пенсії (02.05.2022), суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення цієї позовної вимоги шляхом зобов'язання відповідача обчислити пенсію за віком з 02.05.2022 з урахуванням страхового стажу (повного) 44 років 6 місяців 16 днів.
Судове рішення суду першої інстанції у вказаній частині позовних вимог не було предметом апеляційного перегляду.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача виплатити позивачці грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу.
Касаційна скарга позивачки обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не врахував правову позицію, висловлену у постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі № 328/1620/17, на яку обґрунтовано посилався суд першої інстанції.
Своєю чергою, приведена судом апеляційної інстанції судова практика не є релевантною до спірних правовідносин.
Позивачка наполягає, що хоча їй і була призначена пенсія за вислугу років, проте виплат вона не отримувала.
Відповідно, оскільки пенсія їй фактично не виплачувалася, то позивачка має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
Відповідач також скористався процесуальним правом та оскаржив рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання ГУПФУ в Запорізькій області застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019 - 2021 роки, в розмірі 12364,86 грн.
Касаційна скарга обґрунтована відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідач вважає, що питанням, яке необхідно вирішити у межах цієї справи є наявність у позивачки права на індексацію її пенсії із застосуванням коефіцієнту 1,14 за 2019-2021 роки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році». Пенсійний орган наполягає, що чинним законодавством не передбачено індексацію із застосуванням за 2019-2021 роки коефіцієнту 1,14.
Так, положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» у частині індексації із застосуванням коефіцієнту 1,14 розповсюджуються виключно на показники середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, 2015-2017 роки та 2016-2018 роки.
Своєю чергою, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» об'єктом індексації є саме попередньо призначені пенсії. Зазначене також кореспондуються із нормами статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в якій визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема й пенсії.
Отже, відповідач стверджує, що чинним законодавством не передбачено самостійної індексації показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який ще не є складовою пенсії та лише буде застосовано для обчислення пенсії.
Своєю чергою, індексується пенсія, яка вже була призначена, шляхом збільшення однієї з її складових, а саме показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Отже, оскільки позивачка переведена на пенсію за віком з 02.05.2022, а постановою Кабінету Міністрів України № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» передбачена індексація пенсій, які вже були призначені, то норми Постанови № 118 на позивачку не розповсюджуються.
Натомість суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 01.03.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» та згідно із частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідно провести індексацію пенсійних виплат із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,14.
Звідси, показник середньої заробітної плати (дохід), який має враховуватись під час обчислення пенсії, за висновками судів обох інстанцій, складає 12364,86 грн (10846,37 грн х 1,14).
Водночас відповідач наполягає, що індексація із застосуванням коефіцієнту 1,14 застосовується для показників середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки, 2015 - 2017 роки та 2016-2018 роки.
Таким чином, виходячи з наведеного, відповідач стверджує, що при обчисленні розміру пенсії позивачки із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 має застосовуватися його розмір 10846,37 грн, а не 12364,86 грн, тому рішення судів попередніх інстанцій у цій частині підлягають скасуванню.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам позивача, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Підставою для касаційного оскарження позивачкою постанови суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог слугувало неправильне, на її думку, застосування цим судом пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги позивачки, колегія суддів виходить з такого.
Пункт 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 1191).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е», пункту «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статті 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Колегія суддів зазначає, що схожі правовідносини вже розглядалися Верховним Судом.
Так, у постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а Верховний Суд виснував:
« норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.».
У постанові від 22.02.2024 у справі № 260/323/20, правовідносини у якій є подібними, Верховний Суд зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічних правових висновків дотримався Верховний Суд і у постанові від 21.02.2024 у справі № 580/2737/23.
Отже, враховуючи зазначені правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що позивачці до призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вже було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 22.12.2006, тому відсутні правові підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За такого правового регулювання і установленої практики Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана позивачкою постанова апеляційного суду в частині позовних вимог щодо права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є законною і обґрунтованою, а отже не підлягає скасуванню.
Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги позивачки.
Надаючи правову оцінку доводам касаційної скарги відповідача, колегія суддів зазначає таке.
Насамперед колегія суддів наголошує, що відповідач не оскаржує судові рішення судів попередніх інстанцій в частині зобов'язання ГУПФУ в Запорізькій області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки з 02.05.2022 із урахуванням різниці, що вже була виплачена, та обчислювати пенсію за віком з 02.05.2022 з урахуванням страхового стажу (повного) 44 років 6 місяців 16 днів.
Предметом касаційної скарги є перегляд судових рішень в частині проведення індексації пенсійних виплат із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,14.
Та обставина, що у спірному випадку має місце призначення пенсії, а не переведення з одного виду на інший, і врахуванню підлягає показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, як того вимагає частина друга статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: за 2019, 2020 та 2021 роки, відповідачем не оспорюється.
Водночас відповідач вважає, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивачки за 2019 - 2021 роки має становити 10846,37 грн, а не 12364,86 грн, як помилково застосовано судами попередніх інстанцій.
Надаючи правову оцінку цим правовідносинам в межах предмету касаційного оскарження, колегія суддів зазначає таке.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами статті 2 цього Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», є факт, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 9 Закону № 1282-XII).
У зв'язку із необхідністю вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсії та кола осіб, яким пенсії індексуються, 15.02.2022 було прийнято Закон України № 2040-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства», яким частину п'яту статті 2 Закону № 1282-XII було викладено в новій редакції.
Так, частиною п'ятою статті 2 Закону № 1282-XII, у редакції Закону № 2040-ІХ, визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Своєю чергою, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Преамбулою указаного Закону закріплено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону України.
Частина друга статті 42 Закону № 1058-IV регламентує, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Отже, відповідно до положень частини другої статті 42 Закону № 1058-IV об'єктом індексації є попередньо призначені пенсії.
Індексується вже призначена пенсія шляхом збільшення однієї з її складових, а саме показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до встановлених судами обставин, пенсію за віком на умовах Закону №1058-IV позивачці призначено з 05.02.2022.
Суди обох інстанцій визнали право за позивачкою на застосування при обчисленні її пенсії показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки, який складає 10846,37 грн.
Водночас суди попередніх інстанцій зазначили, що з 01.03.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» (далі - Постанова № 118) та згідно із частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV була проведена індексація пенсійних виплат із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,14.
Звідси, за висновками судів попередніх інстанцій, показник середньої заробітної плати (дохід), який має враховуватись під час обчислення пенсії позивачки складає 12364,86 грн (10846,37 грн х 1,14).
Проте колегія суддів не може погодитися із такими висновками судів обох інстанцій, оскільки суди не врахували, що пунктом 1 Постанови 118 Кабінет Міністрів України визначено, що з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. N 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (далі - Порядок № 124), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,14.
Отже, індексації із застосуванням коефіцієнту 1,14 підлягають пенсії, визначені Порядком № 124.
Так, у пункті 5 Порядку № 124 зазначено, що у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.
Кожен наступний перерахунок у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати(доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
У пункті 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV зазначено, що з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.
Таким чином, з 2019 збільшується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, розмір якої складає 3798,62 грн.
У пункті 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 124 зазначено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.
Тобто, з 2019 року показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії становить 4444,39 грн (3764,81*1,17= 4404,35).
Одночасно, положеннями Постанови Кабінету Міністрів України № 124 визначено, що:
- у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком, затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2020 року N 251);
- 2021 році перерахунок пенсій згідно з Порядком, затвердженим цією постановою, проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року N 127);
- з 1 березня 2022 року перерахунок пенсій згідно з Порядком, затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року N 118).
Своєю чергою, постановами Кабінету Міністрів від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році», від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» та від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» установлено, що у 2020, 2021 та 2022 роках перерахунок пенсій згідно із Порядком № 124 проводиться з 01 травня, 01 березня та з 01 березня відповідно, із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески і яка враховується для обчислення пенсій, у розмірі 1,11 та 1,14, тобто для перерахунку пенсії з 01.03.2021 застосовується середній заробіток 6186,32 грн (4404,35*1,11 = 4888,83; 4888,83*1,11 = 5426,60*1,14 = 6186,32).
Позивачці була обчислена пенсія із застосуванням середнього заробітку за 2014 - 2016 - 6186,32 грн.
Своєю чергою судами попередніх інстанцій, висновки яких не оспорюються пенсійним органом, було визнано право позивачки на застосування при обчисленні її пенсії показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки, який становить 10846,37 грн.
Водночас, з огляду на те, що пенсія позивачці призначена тільки з 02.05.2022, а перерахунок пенсії відповідно до Постанови № 118 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,14 здійснюється з 1 березня 2022 року щодо раніше призначених пенсій, колегія суддів погоджується із твердженнями пенсійного органу щодо відсутності підстав для застосування при обчисленні пенсії коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки у розмірі 1,14.
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що при здійсненні обчислення розміру пенсії позивачки із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 має застосовуватися його розмір 10846,37 грн, у зв'язку із чим рішення судів попередніх інстанцій в цій частині підлягають зміні.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи касаційної скарги відповідача знайшли своє підтвердження у ході касаційного розгляду справи.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 351 КАС України).
Зважаючи на те, що обох інстанцій в оскаржуваній відповідачем частині повно та правильно встановили фактичні обставини справи, однак допустили неправильне застосування норм матеріального права в частині, означеній Верховним Судом у цій постанові, то наявні підстави для зміни оскаржуваних судових рішень в мотивувальній та резолютивній частинах шляхом зазначення, що ОСОБА_1 підлягає призначенню та виплаті пенсія за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019 - 2021 роки, в розмірі 10846,37 грн, замість помилково визначеної судами в розмірі 12364,86 грн.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі № 280/5256/22 в частині відмови у задоволенні позову залишити без змін.
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі №280/5256/22 змінити в частині позовних вимог про зобов'язання ГУПФУ в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки (12364 грн. 86 коп.), з 02.05.2022 із урахуванням різниці, що вже була виплачена, виклавши мотивувальну частину щодо цих позовних вимог в редакції цієї постанови.
Абзац другий резолютивної частини рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2022 у справі №280/5256/22 викласти в такій редакції:
«Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки (10846,37 грн), з 02.05.2022 із урахуванням різниці, що вже була виплачена.».
В решті рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі №280/5256/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
В. М. Кравчук
О. П. Стародуб