05 березня 2025 року
м. Київ
справа №520/30866/24
адміністративне провадження № К/990/8691/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Шишова О.О.,
перевіривши касаційну скаргу Вінницької митниці на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАСФЕРА» до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, яку ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2025 року залишено без руху з підстав відсутності документа про сплату судового збору та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги десять днів з дня отримання копії вказаної скарги.
27 січня 2025 року апелянтом надано до суду клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, у зв'язку з відсутністю коштів.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у задоволенні клопотання Вінницької митниці про відстрочення сплати судового збору відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року апеляційну скаргу Вінницької митниці повернуто особі, яка її подала.
Копію судового рішення доставлено до електронного кабінету Вінницької митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України 31 січня 2025 року, о 05:51.
Скаржником у встановлений судом процесуальний строк недоліки не усунуто.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд виходив із того, що апелянтом не надано доказів сплати судового збору, тому відповідно до вимог частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
28 лютого 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Вінницької митниці на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги.
При цьому скаржник зазначає, що під час винесення ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у цій справі, суд апеляційної інстанції припустився помилки в оцінці фактичних обставинах щодо відсутності фінансування митного органу, не врахував наведені митницею норми права та аргументи, які необхідно було застосувати, що призвело до безпідставної відмови у задоволенні клопотання Вінницької митниці про відстрочення сплати судового збору та помилкового повернення Вінницькій митниці апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у цій справі.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Пункт 2 частини другої статті 333 КАС України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно до пункту 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно частини статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Згідно з положеннями Закону України «Про судовий збір» митним органам не надано пільг щодо сплати судового збору.
Оскільки Вінницька митниця, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Особа, яка має намір подати скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Проте, скаржником не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на дотримання вимог процесуального закону.
Також, Суд зазначає, що скаржник, діючи як суб'єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому зупинення на рахунку податкового органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків передбачених на сплату судового збору, не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов'язків щодо оформлення касаційної скарги, та не повинно ставитись у залежність від правовідносин, у які митний орган вступає в інших сферах його діяльності.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.
Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Вінницької митниці на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВАСФЕРА» до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.Є. Блажівська
Судді: І.Л. Желтобрюх
О.О. Шишов