06 березня 2025 року
Київ
справа № 0540/7959/18
адміністративне провадження № К/990/7378/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №0540/7959/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
21.02.2025 до суду вчетверте надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - скаржник), подана через підсистему «Електронний суд» 21.02.2025.
Попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 07.01.2025, 23.01.2025, 12.02.2025 на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження судових рішень. Суд зазначив, що приведене скаржником обґрунтування із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зводилося до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України. Суд роз'яснив вимоги щодо обов'язкових умов, які мають бути зазначені у касаційній скарзі в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень.
Під час перевірки вчетверте поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Скаржник змінив оформлення касаційної скарги і додав поряд із пунктом 1 посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як підстави для касаційного оскарження судових рішень, однак, безпосереднє обґрунтування зводиться до того, що на переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки сукупності обставин і не в повній мірі дослідили обставини господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Тобто, здебільшого доводи касаційної скарги полягають не стільки у незгоді із застосуванням норм матеріального права, скільки у незгоді із результатом судового розгляду, що суперечить правовому змісту пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України як підстави для касаційного оскарження судових рішень.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Аналогічно попереднім касаційним скаргам, у поданій вчетверте скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, і зазначає ті ж самі постанови Верховного Суду та додатково інші. Обґрунтування ж цього пункту зводиться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.
Інше оформлення касаційної скарги зі зміною реквізитів постанов Верховного Суду при збереженні безпосередніх доводів касаційної скарги не можна вважати усуненням недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг.
Крім того, посилаючись у касаційній скарзі на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник не наводить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, як і не зазначає, які саме докази залишилися у справі не дослідженими, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставиною ж в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Відповідно, доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з'ясування судом обставин у справі.
Отже, наведене скаржником обґрунтування не є достатнім для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2024 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2024 у справі №0540/7959/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Електросталь-Курахове» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон