ф
06 березня 2025 року
м. Київ
справа №440/15625/24
адміністративне провадження № К/990/6888/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року та Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року та 18 лютого 2025 року у справі № 440/15625/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз", в якому просила:
- визнати відповідача належним розпорядником запитуваної публічної інформації;
- визнати відмову відповідача в наданні їй публічної інформації незаконною та протиправною, такою, що порушує право споживача природного газу за пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на безкоштовне одержання від виконавця ЖКП інформації про порядок надання відповідної послуги та право на доступ до публічної інформації, гарантоване статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 запитувану нею інформацію, а саме: в який спосіб та завдяки яким діям відповідач виконує переміщення природного газу до її оселі та надати докази перебування у власності відповідача складових газорозподільної системи по вул. Яківчанська, Січових Стрільців, Старопавленківська та Гастелло у м. Полтава або надати копію договору на експлуатацію (користування, оренду) між відповідачем та власником складових ГРС по вказаним вулицям;
- визнати нанесення ОСОБА_1 моральної шкоди протиправними діями відповідача;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 10 000 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної відповідачем внаслідок порушення її прав.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати було залишено без задоволення, а позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання документа про сплату судового збору.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 440/15625/24 відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, оскільки позивач не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Щодо оскарження ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року в касаційному порядку Верховний Суд вказує на таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Частиною другою статті 328 КАС України обумовлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року не переглянута по суті в апеляційному порядку, у відкритті касаційного провадження у цій частині слід відмовити.
Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року в касаційному порядку, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року у справі № 440/15625/24 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з такого.
Відповідно до статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, що будуть здійснювати його виконання.
Таким чином, стаття 254 КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення для усунення такого недоліку як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню.
При цьому роз'яснено може бути виключно рішення, яке підлягає виконанню й без такого роз'яснення його важко виконати або існує значна ймовірність неправильного його виконання.
Зі змісту наведених положень КАС убачається, що необхідність роз'яснення судового рішення зумовлена нечіткістю його змісту, якщо воно є незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, хто буде здійснювати його виконання. Таким чином, роз'ясненню підлягає судове рішення, яким суд вирішив спір по суті, тобто якщо воно впливає на права, обов'язки та інтереси учасників спірних правовідносин.
Як встановлено Другим апеляційним адміністративним судом, у заяві про роз'яснення судового рішення заявник просить суд роз'яснити ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання документа про сплату судового збору.
Відмовляючи в роз'ясненні судового рішення, апеляційний суд виходив з того, що оскільки ухвала про відмову в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишення апеляційної скарги без руху прийнята з процесуальних питань та не є судовим рішенням, яким суд вирішив спір по суті і яке підлягає примусовому виконанню, підстави визначені частиною другою статті 254 КАС України для роз'яснення цієї ухвали відсутні.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово в ухвалах від 18 жовтня 2022 року у справі № 240/29534/21 та від 02 листопада 2022 року у справі № 9901/550/19 зазначала про те, що не підлягають роз'ясненню судові рішення, прийняті з процесуальних питань, які не стосуються предмета спору, що виник між сторонами у справі, а лише вказують на ту чи іншу процесуальну дію, прийняту судом у межах наданих йому повноважень.
Ураховуючи вище викладене, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в роз'ясненні рішення суду, правильно застосував положення статті 254 КАС України, правильне її застосовування є очевидним та не викликає сумнівів, а тому наявні підстави для визнання касаційної скарги у частині оскарження ухвали суду апеляційної інстанції від 05 лютого 2025 року необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження у цій частині.
Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року в касаційному порядку, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме надання документа про сплату судового збору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, скаржник отримала 30 січня 2025 року.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала, оскільки позивач не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, відповідно до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Верховний Суд зазначає, що Закону України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Так, у постанові від 08 грудня 2021 року у справі №640/13582/20 Верховний Суд сформував правовий висновок, що для застосування положень статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" заявники мають довести, що відповідач є суб'єктом господарювання та у спірних правовідносинах виступає як виробник чи продавець товарів, виконавець робіт чи надавач послуг, а позивач - споживачем його товарів, робіт чи послуг, що дало б можливість суду віднести спір до категорії спорів, що стосуються захисту прав споживачів.
Позивачка звернулася до суду із позовом в якому просила, зокрема, визнати незаконною відмову Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" в наданні їй публічної інформації та зобов'язати надати запитувану нею інформацію, а саме: в який спосіб та завдяки яким діям відповідач виконує переміщення природного газу до її оселі та надати докази перебування у власності відповідача складових газорозподільної системи по вул. Яківчанська, Січових Стрільців, Старопавленківська та Гастелло у м. Полтава або надати копію договору на експлуатацію (користування, оренду) між відповідачем та власником складових ГРС по вказаним вулицям.
Інформація щодо транспортування природного газу, зокрема логістичні питання, технічні аспекти його транспортування, особливості використання газорозподільних мереж та відомості про майно суб'єктів господарювання, які здійснюють транспортування чи розподіл природного газу, безпосередньо належать до внутрішньої господарської діяльності операторів газорозподільних систем. Відповідно, така інформація не має прямого впливу на визначення обсягу прав та обов'язків кінцевих споживачів, оскільки її зміст пов'язаний передусім із функціонуванням господарюючих суб'єктів та їх виробничо-технологічними процесами.
Слід зауважити, що застосування норм Закону України "Про захист прав споживачів" передбачає наявність безпосереднього правовідносин між споживачем та суб'єктом господарювання, які повинні мати характер споживчого договору, в якому одна сторона виступає як споживач, що отримує товари, роботи або послуги для власного особистого (непов'язаного із підприємницькою діяльністю) користування. Однак у даному випадку спір стосується не відносин споживача із постачальником послуги, а надання інформації з питань господарської діяльності оператора газорозподільної системи, що виключає можливість застосування спеціальних норм про захист прав споживачів до спірних правовідносин в частині звільнення від сплати судового збору.
Відсутність правової підстави для звільнення від сплати судового збору обумовлюється не лише аналізом конкретних процесуальних норм, а й змістовним тлумаченням суті правовідносин, які виникли між сторонами спору. Застосування Закону України "Про захист прав споживачів" у подібних справах могло б призвести до розширеного тлумачення його норм у спосіб, що не узгоджується з його цільовим призначенням, що, у свою чергу, суперечить принципу правової визначеності та обґрунтованого застосування законодавства у сфері судочинства.
Таким чином, оскільки інформація про транспортування природного газу (логістика, технічні аспекти транспортування, використання газових мереж) та щодо майна підприємства відноситься до внутрішньої господарської діяльності операторів газорозподільних систем та ця інформація не стосується безпосередньо прав та обов'язків споживачів, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з позовними вимогами не дають підстав вважати, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України "Про захист прав споживачів",
Доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судом апеляційної інстанції обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів, які б спростовували зазначене.
Ураховуючи, що зміст ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги у частині оскарження ухвали суду апеляційної інстанції необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження у цій частині.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 296, 298, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 440/15625/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року та 18 лютого 2025 року у справі № 440/15625/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач СуддіІ.В. Желєзний М.В. Білак В.Е. Мацедонська