про залишення апеляційної скарги без руху
05 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 163/2450/24 пров. № А/857/7942/25
Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Ніколін В. В., перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 12 грудня 2024 року у справі № 163/2450/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправною та скасування постанови,
Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 12 грудня 2024 року задоволено повністю адміністративний позов ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправною та скасування постанови.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Волинська митниця подала апеляційну скаргу.
Відповідно до вимог частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Із матеріалів справи слідує, що оскаржене судове рішення проголошено 12.12.2024, повне судове рішення складено 16.12.2024.
Апеляційну скаргу подано 20 лютого 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Згідно з частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Скаржником подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що первинну апеляційну скаргу подано митницею в межах строку на апеляційне оскарження. Однак, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 року таку було повернуто скаржнику через несплату судового збору.
Главою 11, розділу 3 КАС України визначено особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ.
Положеннями ст. 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
За приписами ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Як зазначалося вище, відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.
Отже, вказаною нормою встановлено спеціальний порядок оскарження судових рішень у вказаних справах.
Як вбачається із матеріалів справи, оскаржуване рішення прийняте 12.12.2024 року.
Первинну апеляційну скаргу повернуто ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 року у зв'язку з несплатою судового збору.
20.02.2025 року Волинська митниця вдруге звернулася з апеляційною скаргою.
Звертаю увагу на те, що згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
В свою чергу, п.п. 6, 7 ч. 5 ст. 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи) добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує особу, яка бере участь у справі (учасника справи) діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання обов'язків, встановлених законом або судом.
Такими процесуальними обов'язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об'єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведених апелянтом підстав у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду вбачається, що при поданні апеляційної скарги вдруге апелянтом надано підтвердження про сплату судового збору, що не було здійснено при поданні апеляційної скарги вперше.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Самих по собі посилань на обставини, пов'язані з неналежним фінансуванням державної установи чи організації чи відсутністю таких коштів взагалі, недостатньо для підтвердження поважності причин пропуску строку. Відповідач, маючи намір реалізації наданого йому права на апеляційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов'язків, що також передбачає частина друга статті 49 КАС України.
Відсутність коштів на сплату судового збору не може бути визнано поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Відповідна процедура виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом була запроваджена і встановлена державою в особі законодавця, тому виходячи з принципу «належного урядування» наслідки недотримання державою самостійно встановлених нею правил та обов'язків не можуть впливати на добросовісного платника податків.
Усталеною є судова практика Верховного Суду (справи № 806/2321/16, №826/24448/15, №806/2950/15, №200/11691/19-а, № 405/7262/17, №1440/1822/18, №0840/3465/18 та низці інших) щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Суд зазначає, що повторно апеляційну скаргу подано 20.02.2025, тобто зі спливом більш ніж два місяці після проголошення оскаржуваного рішення, та більш ніж через три тижні після повернення первинної апеляційної скарги. Тут слід наголосити, що строк оскарження рішення суду в даній категорії справ становить десять днів.
Скаржник у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не наводить жодних доводів щодо об'єктивних перешкод, з яких звернення з апеляційною скаргою стало можливим лише 20.02.2025.
Наведені в заяві підстави для поновлення строку звернення до суду не є достатніми для такого поновлення, оскільки звернення вдруге до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою не є самостійною та беззаперечною підставою для поновлення строку для подання апеляційної скарги.
Таким чином, вказані скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки недотримання особою, встановленого нормами процесуального права, порядку звернення до суду не є підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Оскільки вказані підстави не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши термін для усунення недоліку.
Вказаний недолік апеляційної скарги повинен бути усунутий шляхом надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення.
При цьому, особі, яка подає апеляційну скаргу, слід роз'яснити, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України в разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк, або наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтями 295, 298, 299 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві Волинської митниці.
Апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 12 грудня 2024 року у справі № 163/2450/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без руху.
Встановити Волинській митниці десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяВ. В. Ніколін