05 березня 2025 рокуСправа № 380/25416/24 пров. № А/857/1714/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування рішення, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року (суддя Морська Г.М.. м.Львів), -
У грудні 2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - Головне управління) в якому просив:
визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення Головного управління від 04.11.2024 №33584/6/13-01-24-11 про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП (далі - Рішення);
зобов'язати Головне управління поновити з 01.10.2024 реєстрацію у якості платника єдиного податку ФОП.
24.12.2024 позивачем також подана заява про вжиття заходів забезпечення позову (далі - Заява), у якій вказує, що у разі не зупинення дії оскаржуваного рішення у позивача не залишиться іншої можливості, ніж зупинити застосування єдиного податку та перейти до сплати податку на доходи фізичних осіб та податку на додану вартість (ПДВ). Крім того, у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких позивач звільнявся як платник єдиного податку третьої групи, та штрафні (фінансові) санкції. Зазначає, що прийняття Рішення за ставкою 5% має наслідком зміну системи оподаткування, формату розрахункового документа, а відтак існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення господарської діяльності Позивача, у зв'язку із застосуванням штрафних санкцій, до ухвалення рішення суду у даній справі. Крім цього в оскаржуваному Рішенні датою виключення з реєстру платників єдиного податку є 01.10.2024, що суперечить положенням пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України (далі - ПК). Більшість абонентів заявника-позивача не є платниками ПДВ, а основні його витрати полягають у сплаті послуг контрагентам неплатникам ПДВ, що не надає права на отримання податкового кредиту з ПДВ. Наведене призведе до прямого навантаження ПІДВ у розмірі 20 відсотків від всієї суми доходу, що порівняно із сплатою єдиного податку у розмірі 5 відсотків від суми доходу, викликатиме у позивача додаткове навантаження у розмірі 15 відсотків від всієї суми доходів. Крім того, у разі не вжиття такого заходу забезпечення як заборона відповідачу вчиняти певні дії, а саме заборона вчинення Головним управлінням дій щодо реєстрації ФОП платником ПДВ, останній буде змушений уже з 01.10.2024 сплачувати такий податок у розмірі 20% від суми одержаного доходу від господарської діяльності.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року Заяву задоволено частково. Зупинено дію Рішення, до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №380/25416/24. У задоволенні решти Заяви відмовлено.
Не погодившись із постановленню ухвалою, її оскаржив відповідач, який з покликанням на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права просить таку скасувати та відмовити у задоволенні Заяви про забезпечення позову.
В доводах апеляційної скарги вказує, що винесена ухвала є неспівмірним втручанням в дискреційні повноваження контролюючого органу, які фактично блокують діяльність Головного управління та потенційно можуть призвести до значних втрат з Державного бюджету України.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що зупинення дії спірного Рішення носить тимчасовий характер, не скасовує його, а спрямоване на забезпечення виконання рішення суду у разі задоволення позову та недопущення настання негативних наслідків для позивача, а також інших осіб.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з таких міркувань.
04.11.2024 відповідачем за порушення позивачем вимог абзацу 5 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК прийнято Рішення, яким ФОП виключено з реєстру платника єдиного податку з 01.10.2024.
Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС).
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Так, правові засади, на підставі яких здійснене відповідне анулювання реєстрації платником єдиного податку третьої групи, визначаються положеннями ПК.
Відповідно до пункту 299.11 статті 299 ПК у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
За змістом пункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, зокрема, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Отже, анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи відбувається за чітко визначених та передбачених ПК підстав, й може бути реалізоване шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
За таких обставин за наслідками оцінки наведених позивачем доводів та доказів, наданих на їх підтвердження, суд першої інстанції вірно висновував про існування підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС, для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки метою вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_2 а також можливість реального виконання рішення суду й уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у разі задоволення позову, оскільки у разі реалізації відповідачем Рішення та пред'явлення його до виконання, позивач буде зобов'язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування та сплачувати податок на прибуток та ПДВ, а не єдиний податок, що істотно ускладнює чи унеможливлює у подальшому виконання рішення суду у разі його задоволення.
Відтак, обраний заявником спосіб забезпечення позову відповідає його предмету та, вжиття таких заходів спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
Крім того, вжиття заходів забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, не є вирішенням спору по суті і не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу про наявність підстав для виключення ФОП з реєстру платника єдиного податку.
Таким чином, позивач в обґрунтування заяви про забезпечення позову навів достатні аргументи, які підтверджують, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся, обраний спосіб забезпечення позову є співмірним, відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 25.10.2023 у справі №160/11784/23.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
С. М. Кузьмич