05 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/23104/24 пров. № А/857/32609/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року в справі № 380/23104/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Лунь З.І.,
час ухвалення рішення - 04 грудня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Львів,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.09.2024, виходячи з фіксованої величини 3783,25 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
-зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.09.2024, виходячи з фіксованої величини 3783,25 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 в сумі 297363,45 грн..
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 18.09.2024 відповідно до абз.3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 18.09.2024 відповідно до абз. 3, 4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у відповідача відсутні дискреційні повноваження в спірних правовідносинах.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з 01.01.2016 до 18.09.2024 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
18.09.2024 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №237, ОСОБА_1 було виключено із списків особового складу територіального центру та всіх видів забезпечення.
ОСОБА_1 з'ясував, що ІНФОРМАЦІЯ_2 протягом 01 березня 2018 року - 18 вересня 2024 року не нараховував та не виплачував йому індексацію грошового забезпечення виходячи з фіксованої величини 3783,25 грн., що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У зв'язку з цим, у вересні 2024 року, представником в інтересах ОСОБА_1 було подано заяву до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою того, щоб останній нарахував та виплатив моєму довірителю індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 18 вересня 2024 року відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та здійснити виплату, з урахуванням виплачених сум.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 18 жовтня 2024 року №1159/1/8839 відмовив ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення.
Вважаючи дії відповідача щодо нездійснення виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.09.2024, яка повинна розраховуватися як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.91 № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частина четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону № 1282-XII).
За змістом частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація доходів громадян повинна проводитися за місцем їх одержання. Так як виплату заробітної плати (грошового забезпечення) здійснюють роботодавці, то і нараховувати індексацію за цим видом доходу також повинні усі без виключення роботодавці.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.
Як неодноразово констатував Верховний Суд у своїх постановах, механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Суд зазначає, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, "поточної" та "індексації-різниці". Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.
Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку № 1078).
Щодо "фіксованої" суми індексації, то необхідно зазначити, що у період існування спірних правовідносин (з 01 березня 2018 року по 05 серпня 2019 року) Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції та з 01 грудня 2015 року в ньому, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація не нараховується/нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзац 3 пункту 5 Порядку № 1078 з 15 березня 2018 року й дотепер діє у редакції Постанови № 141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року й дотепер у редакції Постанови № 1013 та встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу та розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01 грудня 2015 року до 01 квітня 2021 року в редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакціях Постанов № 1013, № 141) додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що нарахування і виплата індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
Застосовуючи наведений підхід і ураховуючи, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, - березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким необхідно здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний та цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок про те, що у зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то в якому розмірі.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен установити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А) - визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункту 5 Порядку № 1078); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року (Б) - визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку, як уже зазначалося, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року в справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року в справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року в справі № 420/11424/21, від 12 квітня 2023 року в справах № 420/6982/21, № 560/13302/21, від 20 квітня 2023 року в справі № 320/8554/21, від 03 травня 2023 року в справі № 160/10790/22, від 09 травня 2023 року в справах № 400/12702/21, № 120/2234/22-а, № 560/538/22, № 580/8769/21, від 10 травня 2023 року в справі № 260/5461/21, від 22 червня 2023 року в справі № 520/6243/22, від 06 липня 2023 року в справі № 240/23550/21, від 27 липня 2023 року в справі № 160/12028/22, від 03 серпня 2023 року в справі № 420/23183/21, від 15 серпня 2023 року в справах № 580/9339/21, № 400/3784/22, № 520/1800/22, від 17 серпня 2023 року в справах № 160/4155/22, № 580/3967/22, від 28 серпня 2023 року в справі № 420/17338/22, від 07 вересня 2023 року в справах № 480/5766/22, № 160/16084/22, № 420/12787/22, від 26 вересня 2023 року в справі № 200/4531/22, від 27 вересня 2023 року в справі № 420/23176/21, від 09 листопада 2023 року в справах № 420/3131/22, № 420/4325/23, від 30 листопада 2023 року в справі № 420/616/23, від 06 грудня 2023 року в справі № 160/16075/22, від 07 грудня 2023 року в справі № 360/381/23, від 20 грудня 2023 року в справі № 560/6693/22, від 21 грудня 2023 року в справі № 420/10945/22, від 05 лютого 2024 року в справі № 360/383/23, від 04 квітня 2024 року в справі № 160/4155/22, від 11 квітня 2024 року в справах № 160/11742/22, № 420/14952/22, від 18 квітня 2024 року в справі № 280/4812/23, від 30 квітня 2024 року в справі № 360/700/23, від 06 червня 2024 року в справі № 280/4745/23, від 27 червня 2024 року в справах № 440/1497/22, № 580/602/22, від 10 липня 2024 року в справі № 380/21613/21 та багато інших.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем.
Між тим, як зауважив Верховний Суд у постанові від 23 березня 2023 року в справі № 400/3826/21, у позовній заяві позивач просив суд зобов'язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення у конкретних, розрахованих ним, сумах, а, враховуючи характер спірних правовідносин, такий спонукаючий спосіб захисту є належним та ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову. Натомість суд, частково задовольняючи позов, не перевірив обґрунтованість нарахованих позивачем сум індексації, не розрахував їх і, відповідно, у судовому рішенні не вказав конкретні суми, на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити. Внаслідок цього застосований судом спонукаючий спосіб захисту має усічений вплив, не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, а також не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини. Відтак, оскаржувані судові рішення протирічать вимогам частини четвертої статті 242 КАС України і не відповідають завданню адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 цього Кодексу.
Стосовно способу захисту прав та інтересів позивача і питання визначення у судовому рішенні конкретної суми індексації, яка належить до нарахування та виплати відповідачем позивачу, то Верховний Суд у постановах наголошував на тому, що такий спонукаючий спосіб захисту, враховуючи характер спірних правовідносин, є належним і ефективним, адже здатний забезпечити реальне поновлення прав особи у випадку задоволення позову.
Тому, для належного і ефективного захисту прав та інтересів позивача, судам необхідно перевірити обґрунтованість розрахованих позивачем сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити.
Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини і не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача, якщо суди в ухвалених рішеннях не розрахували та не визначили конкретних сум індексації грошового забезпечення, які відповідач зобов'язаний нарахувати й виплатити позивачу, не перевірили розраховану позивачем суму індексації.
Індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та, з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними.
У постановах від 06 червня 2024 року в справі № 280/4745/23, від 27 червня 2024 року в справі № 440/1497/22 та інших Верховний Суд також зауважив, що для розрахунку індексації грошового забезпечення в конкретній сумі, серед іншого, необхідно з'ясувати кількість відслуженого службового часу (календарних днів) в місяцях, що охоплює спірний період.
Виходячи із наведеного слідує, що вирішуючи позовні вимоги щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.09.2024 року, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та не з'ясував усі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору в указаній частині позовних вимог.
З огляду на зазначене, слушними є доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не обрав належний спосіб захисту порушених прав позивача, не з'ясував і не дослідив усі необхідні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору в означеній частині позовних вимог, оскільки згідно з практикою Верховного Суду, на яку доречно посилається скаржник, якщо суд установив, що позивач має право на отримання індексації-різниці й це право порушене відповідачем, то суд має визначити в ухваленому рішенні суму індексації, яка підлягає до нарахування та виплати позивачу, а невизначення в ухваленому судовому рішенні конкретної суми індексації, яка належить до нарахування та виплати відповідачем, не вносить юридичної визначеності у ці спірні правовідносини і не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає наступне.
В архівній відомості на виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 зазначено, що грошове забезпечення (постійні складові) позивача в лютому 2018 року (виплачене в березні) становило 11551,20 грн: посадовий оклад 1065 грн, оклад за військовим званням 125 грн, за вислугу років 357 грн, надбавка за опс - 773,50 грн, таємність - 106,50, щомісячна додаткова винагорода 4331,70 грн, премія - 4792, 50 грн,
а в березні 2018 року (виплачене в квітні) - 12127,39 грн: посадовий оклад 4790 грн, оклад за військовим званням 1340 грн, за вислугу років 2452 грн, надбавка за опс - 858,20 грн, таємність - 479 грн, премія - 2208,19 грн
Спору щодо цих сум грошового забезпечення між сторонами немає.
Отже, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) становить 576,19 грн (12127,39 грн. - 11551,20 грн.).
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у березні 2018 року складав 1762 грн.
За змістом листа Міністерства соціальної політики України від 28.09.2021 № 5211/0/290-21/51, у зв'язку з останнім підвищенням тарифних ставок (окладів) військовослужбовців з січня 2008 року, величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача у березні 2018 року становила 253,3 % (353,3 % (наростаючий індекс споживчих цін) - 100 % = 253,3 %).
Спору щодо розміру цієї величини приросту індексу споживчих цін між сторонами немає.
Отже, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (В) становить 4463,15 грн. (1762,00 грн. * 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.).
Оскільки підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 576,19 грн., а сума можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року становить 4463,15 грн., отже, сума можливої індексації грошового забезпечення перевищує розмір підвищення доходу.
Таким чином, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання індексації-різниці в сумі: 3886,96 грн. (4463,15 грн. - 576,19 грн.).
Таким чином, починаючи з березня 2018 року, сума індексації з урахуванням абзацу 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 має виплачуватися у фіксованому розмірі до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової служби.
Однак спірні правовідносини стосуються зокрема періоду з 01.01.2023 по 31.12.2023 включно.
При цьому колегія суддів зазначає, що загальновідомим є факт введення указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 5 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України воєнного стану.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб'єктами стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких водночас пов'язане з небезпекою для життя і здоров'я.
Таким чином, в умовах воєнного стану обмеження прав, визначених статтею 43 Конституції України, є легітимним.
Згідно з абзацом 18 пункту 3 «Прикінцеві положення» Закону України №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 3 листопада 2022 року, зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Отже, у 2023 році зупиняється обов'язок роботодавців щодо нарахування та виплати індексації доходів населення.
Колегія суддів звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 28 червня 2024 року в справі №200/2319/23 касаційний суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо невиплати позивачу в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 02.03.2023 включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 та зобов'язання військової частини нарахувати та виплатити таку індексацію, оскільки пунктом 3 «Прикінцеві положення» Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Слід зазначити, що норми Закону № 1282-XII та Закону № 2710-IX є нормами одного ієрархічного рівня, а тому, з урахуванням принципу “lex posterior derogat priori» підлягає застосуванню закон, прийнятий у часі пізніше, тобто Закон № 2710-IX.
Однак вирішуючи спір в частині сум, які підлягають стягненню з відповідача, колегія суддів зазначає, що до нарахування й виплати належала індексація-різниця за період з березня 2018 року по грудень 2022 року та з січня 2024 року по 18 вересня 2024 року в загальній сумі 258871,54 грн., з розрахунку 66*3886,96 + 3886,96 /30/18 (за вересень 2024), де 66 - кількість повних місяців у розрахунковому періоді, 3886,96 - індексації з урахуванням абзацу 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078, кількість днів у вересні 2024 року - 30, кількість днів у вересні 2024 року, протягом яких позивач перебував на службі - 18.
Невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення у відповідному розмірі є протиправним обмеженням конституційних прав позивача та порушенням вимог Закону №1282-XII і Порядку №1078.
Отже, за встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині належить задовольнити частково.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає зміні в частині визначення суми яка підлягає нарахуванню в порядку індексації грошового забезпечення позивача; в решті суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно і повно встановив обставини справи, тому відповідно до ст.316 КАС України рішення суду в цій частині необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року в справі № 380/23104/24 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення у такій редакції: «Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати й виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення розміром: 3886,96 грн за період з 01 березня 2018 року по 18 вересня 2024 року включно у загальній сумі: 258871 (двісті п'ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят одна) гривня 54 копійка відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.».
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року в справі № 380/23104/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 05 березня 2025 року.