05 березня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/2812/24 пров. № А/857/32038/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року в справі № 300/2812/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
суддя в 1-й інстанції - Бобров Ю.О.,
час ухвалення рішення - 06 листопада 2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 25.03.2024 №092650006800 про відмову у призначенні та зобов'язання призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач - ГУ ПФУ у Вінницькій області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в позивачки відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії. Відповідно до ст. 26 Закону України №1058-ІV право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Органом Пенсійного фонду встановлено, що до страхового стажу позивача не можливо зарахувати період навчання у 1980-1981 роках, оскільки зазначений період перетинається (співпадає) з періодом роботи. У даному випадку слід надати уточнюючі документи. Однак, уточнюючі документи щодо даного періоду (відповідна довідка, тощо) позивачем не надані. До страхового стажу позивача не можливо зарахувати період догляду за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ними трирічного віку. Таким чином, страховий стаж позивача склав 26 років 2 місяці 19 днів, із необхідних 30 років
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 15.02.1986 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 15.02.1986 серії НОМЕР_1 (а.с. 11).
Відповідно до свідоцтва про смерть від 13.02.2024 серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судом також встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , набула 60-річного віку, що підтверджується паспортом громадянки України серії НОМЕР_3 (а.с. 8-9).
Так, 17.03.2024 року позивачка звернулась із заявою про призначення пенсії у разі втрати годувальника.
За результатами розгляду заяви за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення від 25.03.2024 №092650006800 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника та зазначено, що страховий стаж заявниці становить 26 років 2 місяці 19 днів, а необхідний стаж для призначення пенсії - 30 років. Стаж померлого годувальника складає 46 років 11 місяців 6 днів. До страхового стажу заявниці не враховано період навчання та періоду догляду за дітьми. Враховуючи вищевикладене, прийнято рішення відмовити у призначенні пенсії, відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» через відсутність у заявниці необхідного страхового стажу 30 років (а.с. 7).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулася з даним позовом до суду..
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Види пенсійних виплат визначені у статті 9 Закону № 1058-IV, відповідно до частини першої якої в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені у статті 36 Закону № 1058-IV, частиною першою якої передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
В цій справ позивач претендує на отримання пенсії по втраті годувальника, як дружина померлого, яка досягнула пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.
Колегія суддів звертає увагу, що за національним законодавство до жовтня 2017 року вік виходу на пенсію мав загальний характер та передбачав право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
До такий змін призначення пенсії за віком відбувалося після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до чинних приписів статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік визначається не загально для всіх, а диференціюється в залежності від набутого особою страхового стажу і становить 60, 63 або 65 років.
При цьому з 2018 року було передбачено поступове підвищення страхового стажу, необхідного для виходу на пенсію у 60 років. Зокрема, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, передбаченого вище страхового стажу, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.
При цьому у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою статті 23 Закону № 1058-IV , право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 15 до 16 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 15 до 17 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 15 до 18 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 15 до 19 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 15 до 20 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 до 21 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років.
Тобто, статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в залежності від наявного страхового стажу, передбачено різний вік виходу на пенсію: 60 років, 63 роки і 65 років.
При цьому, варто також врахувати, що пенсійний вік для жінок становить: 55 років, які народилися по 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що пункт 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV в первинні редакції передбачав, що непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Зміни в редакцію ст.36 Закону № 1058-IV внесені згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства» № 2040-IX від 15.02.2022, згідно з яким пункт 1 частини другої статті 36 після слів "або досягли" доповнено словами і цифрами "віку 65 років, або".
Отже Законодавець намагався удосконалити цей аспект пенсійного законодавства.
Такі зміни в основному направлені на усунення ситуації за якої особи які досягли віку в 65 років, все ж не могли реалізувати право на пенсійне забезпечення, оскільки ч.3 ст. 26 передбачає необхідність наявності певного страхового стажу.
Відтак, чинний пункт 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV викладений в такій редакції, що непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є (1) особами з інвалідністю або (2) досягли віку 65 років, або (3) пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , відтак станом на момент подання заяви про призначення пенсії (17.03.2024 року) досягла віку в 61 рік.
Враховуючи те, що визнаний сторонами страховий стаж ОСОБА_1 станом на 17 березня 2024 року становить 26р. 2м. 19д., відтак «пенсійний вік» для позивачки є 63 роки.
Судовим розглядом не становлено в ОСОБА_1 наявності інвалідності. Разом з цим, позивачка не заявляє позовних вимог щодо зарахування стажу, а суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Отже ОСОБА_1 не може вважатися непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника і не набула права на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки у 2024 році не досягнула пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV, а відтак у ГУ ПФУ у Вінницькій області були відсутні підстави для призначення позивачці з пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Колегія апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» також передбачає такий вид пенсії, як пенсія в разі втрати годувальника.
При цьому, за означеним законом чітко виокремлено, що непрацездатним членом сім'ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю.
Тобто обмежено, що вік визначається саме за частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV та безвідносно тривалості страхового стажу.
Однак, Законодавець не встановив тотожні правила визначення статусу непрацездатного для утриманця за Законом № 1058-IV.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року в справі № 300/2812/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 05 березня 2025 року.