Справа № 725/11558/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Піхало Н.В.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
05 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної митної служби України на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної митної служби України про порушення митних правил,
у грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Першотравневого районного суду міста Чернівці з адміністративним позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України про порушення митних правил.
В обґрунтування якого зазначала, що 27 листопада 2024 року заступником начальника Чернівецької митниці Держмитслужби України Майтаповим Є.В. винесено постанову, відповідно до якої її визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.471 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків від суми вартості товарів (271 767 гривні 70 копійки), що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме 81 530 гривні 31 копійки. Вилучені згідно протоколу про порушення митних правил, а саме: запасні частини до кавових машин: горизонтальний електричний двигун кавомолки - 120 штук, капучинатор - 54 штук, носик виходу кави - 495 штук, вхідний клапан заварювального блока - 130 штук, які зберігаються на складі Чернівецької митниці.
Зі змісту вказаної постанови встановлено, що 05.08.2024 року о 17 год. 40 хв. в'їхав автомобіль марки «TESLA», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням громадянки України ОСОБА_2 , яка слідувала з Румунії до України в приватних справах. Вказана громадянка до митного контролю надала контрольний талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору», чим своїми діями заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України.
При візуальному огляді, ОСОБА_3 заявила про наявність особистих речей. Під час здійснення митних формальностей, а саме: огляду транспортного засобу пред'явленого громадянкою ОСОБА_4 , було виявлено незаявлений, незадекларований товар, а саме: кавовий апарат бувший у використанні - 1 шт. та запасні частини до кавових машин: горизонтальний електричний двигун кавомолки - 120 шт., капучинатор - 54 шт., носик виходу кави - 495 шт., вхідний клапан заварювального блока - 199 шт., які знаходились у передньому та задньому багажних відділеннях автомобіля без ознак приховування.
Громадянці Кудла Лілії пропущено товар: кавовий апарат бувший у використанні - 1 шт., вхідний клапан заварювального блока - 69 шт., загальною вартістю 500 євро.
Під час здійснення митних формальностей встановлено, що загальна вартість вилученого товару становить 419150 гривні, що перевищує дозволену норму.
Також вказувала, що в оскаржуваній постанові вказано, що на підставі висновку СЛЕД Держмитслужби від 10.09.2024 року №142000-3301-0503, загальна вартість вилучених предметів в справі про ПМП №0735/40800/24 становить 271767 гривень 70 копійок. Однак, вважає, що висновок експертного дослідження є неналежним та недопустимим доказом, а тому постанова митниці є такою, що прийнята з грубим порушенням норм чинного законодавства, порушує законні права та інтереси ОСОБА_5 .
При цьому, зазначала, що митний орган не зазначив, які саме стандарти та технічні умови до даного виду товару він використовував, не вказано код товару Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності, не зазначені відомості з митних баз Держмитслужби щодо подібних (аналогічних) товарів, які імпортуються в Україну.
Крім того, вказувала, що вилучений товар ввозився з-за кордону в Україну, проте, яка інформація використовувалась для визначення вартості товару матеріали справи не містять, а саме митний орган не надав належного обґрунтування щодо того, що товар придбано на території іншої країни, тобто співставлення вартості з врахуванням даного критерію.
При цьому, ОСОБА_1 у відповідності до ч.1. ст.374 МК України ввозила товари на митну територію України фактурна вартість яких становила 917.2 євро, що станом на день ввезення товару (05.08.2024 року) становило 40949 гривень 96 копійок та підтверджується відповідними документами, а саме рахунком-фактурою, а також квитанціями про його оплату, які митним органом не були взяті до уваги при розгляді справи про порушення митних правил, а також не було надано відповідачем оцінки вказаним документам.
Враховуючи наведене, просила змінити п.2 постанови заступника начальника Чернівецької митниці Майтапова Є.В. від 27.11.2024 року у справі про порушення митних правил №0735/40800/24, в частині розміру стягнутого штрафу, а саме накласти ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.2 ст. 471 МК України стягнення в розмірі 12 284 гривень 99 копійок штрафу в дохід держави.
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 січня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що постанова Чернівецької митниці від 24.04.2024 року відносно ОСОБА_1 винесена з дотриманням вимог чинного законодавства, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку, а відтак вона є законною та обґрунтованою. Також, зазначав, що ОСОБА_1 чи уповноваженою нею особою клопотання про проведення незалежної експертизи у справі про порушення митних правил не заявлено, та не надано належних та допустимих доказів щодо вартості товару, а тому вважає, що ОСОБА_1 правомірно притягнуто до відповідальності, а постанову Чернівецької митниці від 27.11.2024 року винесено з дотриманням вимог чинного законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 04 березня 2025 року о 13 год. 30 хв.
Представник Чернівецької митниці в судове засідання не з'явився.
Представник позивача Бишка А.Ф. в судове засідання не з'явився, однак через канцелярію суду подав відзив у якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 січня 2025 року - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 листопада 2024 року заступником начальника Чернівецької митниці Держмитслужби України Майтаповим Є.В. винесено постанову, відповідно до якої її визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.471 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків від суми вартості товарів (271 767 гривні 70 копійки), що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме 81 530 гривні 31 копійки. Вилучені згідно протоколу про порушення митних правил, а саме: запасні частини до кавових машин: горизонтальний електричний двигун кавомолки - 120 штук, капучинатор - 54 штук, носик виходу кави - 495 штук, вхідний клапан заварювального блока - 130 штук, які зберігаються на складі Чернівецької митниці.
Позивач, вважаючи постанову протиправною, звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Так, з матеріалів справи убачається, що постановою Чернівецької митниці від 27 листопада 2024 року заступником начальника Чернівецької митниці Держмитслужби України Майтаповим Є.В. винесено постанову, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.471 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 відсотків від суми вартості товарів (271 767 гривні 70 копійки), що переміщуються через митний кордон України громадянами, а саме 81 530 гривні 31 копійки. Вилучені згідно протоколу про порушення митних правил, а саме: запасні частини до кавових машин: горизонтальний електричний двигун кавомолки - 120 штук, капучинатор - 54 штук, носик виходу кави - 495 штук, вхідний клапан заварювального блока - 130 штук, які зберігаються на складі Чернівецької митниці(а.с.11-12).
В той же час, зі змісту вказаної постанови вбачається, що 05.08.2024 року о 17 год. 40 хв. в'їхав автомобіль марки «TESLA», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням громадянки України ОСОБА_5 , яка слідувала з Румунії до України в приватних справах. Вказана громадянка до митного контролю надала контрольний талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору», чим своїми діями заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України.
При візуальному огляді, ОСОБА_3 заявила про наявність особистих речей. Під час здійснення митних формальностей, а саме: огляду транспортного засобу пред'явленого громадянкою ОСОБА_4 , було виявлено незаявлений, незадекларований товар, а саме: кавовий апарат бувший у використанні - 1 шт. та запасні частини до кавових машин: горизонтальний електричний двигун кавомолки - 120 шт., капучинатор - 54 шт., носик виходу кави - 495 шт., вхідний клапан заварювального блока - 199 шт., які знаходились у передньому та задньому багажних відділеннях автомобіля без ознак приховування.
Громадянці Кудла Лілії пропущено товар: кавовий апарат бувший у використанні - 1 шт., вхідний клапан заварювального блока - 69 шт., загальною вартістю 500 євро.
Під час здійснення митних формальностей встановлено, що загальна вартість вилученого товару становить 419150 гривні, що перевищує дозволену норму.
Відповідно до статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.
Положеннями ч.1 ст.318 МК України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
За змістом ч.1 ст.374 МК України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами.
Згідно з частиною першою ст. 369 МК України встановлено, що особисті речі, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі, підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно або, за бажанням власника чи на вимогу органу доходів і зборів, письмово, не оподатковуються митними платежами та звільняються від подання, проведення заходів офіційного контролю, а також від подання документів та/або відомостей, що підтверджують дотримання встановлених заборон та/або обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України.
За визначенням, наведеним у п. 36 ст.4 МК України особисті речі - товари, нові і такі, що були у вжитку, призначені для забезпечення звичайних повсякденних потреб фізичної особи, як відповідають меті перебування зазначеної особи відповідно в Україні або за кордоном, переміщуються через митний кордон України у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі і не призначені для підприємницької діяльності, відчуження або передачі іншим особам.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що всі товари, сумарна фактурна вартість яких перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають письмовому декларуванню, а особисті речі, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України підлягають декларуванню шляхом учинення дій, усно або, за бажанням власника чи на вимогу органу доходів і зборів, письмово.
За правилами ч.2 ст.471 Митного кодексу України недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.
Згідно примітки до ст.471 МК України недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор")".
Як вбачається з оскаржуваної постанови, позивачка не задекларувала товар, що переміщувала через митний кордон України, який підлягає письмовому декларуванню та оподаткуванню митними платежами, чим вчинила порушення, передбачене ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України.
Таким чином, митний орган прийшов до висновку, що ОСОБА_1 вчинила недекларування товарів, що підпадають під встановлені законодавством обмеження, щодо ввезення на митну територію України, тим самим вчинила правопорушення передбачене ч.2 ст. 471 МК України.
При цьому, визнаючи позивачку винною та накладаючи на неї відповідне стягнення, митний орган виходив з того, що висновком експерта спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби №142000-3301-0503 від 10.09.2024 року, загальна вартість вилученого товару у справі про порушення митних правил від 05.08.2024 року №0735/40800/24 становить 271 767 гривні 70 копійки.
Разом з тим, не погоджуючись із оскаржуваною постановою, зокрема в частині визначення вартості товару, а від так й розміру штрафу, ОСОБА_1 вважає, що висновок експерта не може бути належним доказом, що підтверджує вартість товару.
Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема і висновком експерта.
Відповідно до положень чч. 2,3 ст. 357 Митного кодексу України, дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами.
Призначення дослідження (аналізу, експертизи) в інших установах (організаціях) допускається лише у разі неможливості проведення дослідження (аналізу, експертизи) спеціалізованим органом з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленим підрозділом або за заявою декларанта чи уповноваженої ним особи для підтвердження чи спростування результатів проведеного дослідження (аналізу, експертизи).
Згідно з частинами 1, 2 ст. 515 Митного кодексу України визначено, що експертиза призначається, якщо для з'ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.
Прямо зобов'язуючими нормами права щодо провадження у справах про порушення митних правил, визначеними частиною другою статті 515 МК України, встановлено, що експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень (тобто СЛЕД Держмитслужби) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику (тобто Державної митної служби України), його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи.
Відповідно до ст. 516 МК України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта.
Згідно з ч. 14 розділу V наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС від 02.12.2016 № 1058, під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) експертами застосовуються методи досліджень та методики проведення експертиз, які визначені в нормативно-правових актах та нормативно- технічних документах (міжнародні та національні стандарти, технічні умови, правила, норми, положення, інструкції рекомендації, переліки, науково-технічна та довідкова література, програмні продукти тощо).
Обрання методу (методики) проведення досліджень (експертиз) належить до компетенції експерта.
Таким чином, повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ПІ(далі-Закон № 2658-ІІІ).
Нормативне врегулювання форми висновку, складеного експертами СЛЕД Держмитслужби за результатами експертизи предметів правопорушення з метою визначення їх вартості, визначено підзаконним нормативно-правовим актом головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує Формування та реалізацію єдиної державної митної політики, а саме наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 № 1058, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 26.12.2016 за №1693/29823.
Згідно з п.4 розділу III «Формування документації для проведення досліджень (аналізів. експертиз)» Порядку взаємодії структурних підрозділів та територіальних органів Державної фіскальної служби України із Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень ДФС під час проведення досліджень (аналізів, експертиз) затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.12.2016 № 105, посадовою особою митниці було призначено експертизу та в постанові зазначені завдання для дослідження (аналізу, експертизи) які відповідали меті призначення експертизи та не виходили за межі компетенції та спеціальних знань експерта, оскільки передбачали лише визначення вартості предметів правопорушення.
Таким чином, у випадку виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення вартості товару, останній вправі винести постанову про призначення експертизи.
Так, з матеріалів спавши убачається, що на підтвердження вартості товару позивачкою надано копію рахунку-фактури №PSERV 0014 від 5 серпня 2024 року, перекладеного з румунської на українську мову, згідно якого вартість товару складає 4886,38 румунських леїв, а також квитанції про оплату товарів на вказану суму, яка згідно офіційного курсу НБУ на день ввезення товару становила 40 949,96 грн.
При цьому, як убачається з копії матеріалів про порушення митних правил, відповідні рахунок-фактуру та квитанції про оплату товару позивачкою були надані й митному органу ще до винесення оскаржуваної постанови як доказів визначення вартості ввезеного товару.
Однак, вартість переміщуваного ОСОБА_1 товару була визначена на підставі та в порядку, визначеними ст.ст.515-517 Митного кодексу України.
Згідно з висновком експерта СЛЕД Держмитслужби №142000-3301-0503 від 10.09.2024 року, загальна вартість вилученого товару у справі про порушення митних правил від 05.08.2024 року №0735/40800/24 становить 271 767 гривні 70 копійки.
Разом з тим, ні в оскаржуваній постанові, ні у відзивах на позовну заяву, митним органом не наведено доводів щодо обґрунтування того, що надані позивачкою документи не підтверджує вартість ввезеного нею товару та що саме стало підставою для виникнення сумнівів у зазначеній вартості.
При цьому, як встановлено судом, 21.08.2024 року адвокатом Бишкою А.Ф. подано до Чернівецької митниці документи, що підтверджували вартість переміщуваного товару ОСОБА_1 а саме: рахунок/фактуру №PSERV 0014 від 05.08.2024 року виданої PUSHER SERVICE S/R/L, в якій вказано про товар, їх кількість та вартість по кожній позиції окремо, загальна вартість товару в розмірі 4886.38 RON, а також квитанцію про оплату 1000788064 виданого S.С. PUSHER SERVICE S/R/L, у розмірі 4886.38 RON. Крім того, компанія PUSHER SERVICE S/R/L також підтвердила, що оригінальна упаковка була відсутня, а товари мали сліди зносу.
Разом з тим, як свідчить зміст оскаржуваної постанови , в останній лише зазначено, що під час здійснення провадження у справі про порушення митних правил виникла необхідність у визначенні вартості тимчасово вилучених товарів, у зв'язку з чим винесено постанову про призначення товарознавчої експертизи, а також коротко без надання будь-якої оцінки наведено відомості про те, що представником позивачки надані 21 серпня 2024 року та 27 листопада 2024 року додаткові докази, у тому числі рахунок фактура та відповіді фірми, які підтверджують факт придбання ОСОБА_1 товару, однак не зазначено будь-якого обґрунтування щодо оцінки даних доказів та доводів щодо їх неприйняття.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів зауважує, що у висновку вказано, що для визначення вартості товару застосовано порівняльний (ринковий) підхід, який передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібних товарів з відповідним коригуванням відмінностей між об'єктами порівняння та досліджуваними об'єктами. При визначенні ринкової вартості об'єктів експертизи враховано наявне маркування на товарах, а також цінову інформацію щодо пропозицій продажу ідентичних/подібних товарів, наявну в мережі Інтернет. Вибіркові маркетингові дослідження викладено у додатку до висновку.
В той же час, відповідачем не враховано, що країна відправки ввезених ОСОБА_1 товарів є Румунія, дані товари є такими, що були у вжитку тощо, а об'єктами порівняння є виключно товарні пропозиції на ринку України.
Отже, об'єктом дослідження не була сукупність всіх предметів правопорушення, а огляд товарів проводився вибірково, що викликає сумніви у тому, що решту вилучених товарів відповідають опису предметів. Експертом не перевірялася працездатність вилученого товару та наявність чи відсутність слідів користування на таких, а до уваги взято виключно цінову інформацію щодо пропозиції продажу ідентичних/подібних товарів , наявну в мережі Інтернет.
Також згідно висновку, вартість товару визначена станом на дату проведення дослідження 10 вересня 2024 року, що свідчить про його недопустимість, оскільки для встановлення об'єктивної істини у справі вартість товару повинна була б бути визначеною станом на 5 серпня 2024 року - дату вчинення правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.357 МК України, взяті проби (зразки) товарів під митним забезпеченням разом з актом про їх взяття у строк, що не перевищує трьох календарних днів після їх взяття, надсилаються поштою або доставляються посадовою особою митного органу до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або до іншої експертної установи (організації) для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи). Проби (зразки) товарів, що швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, доставляються для проведення їх дослідження (аналізу, експертизи) не пізніше наступного дня після їх взяття.
Положення статті 357 МК України унормовують, що дослідження (аналіз, експертиза) спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом може проводитися виключно щодо проб (зразків) товару, які повинні бути отримані відповідно до встановленої законодавством процедури.
Статтею 356 МК України врегульовано питання взяття проб (зразків) товарів.
Відповідно до ч.2 ст.356 МК України, взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.
Згідно з ч.ч. 13-14 ст.356 МК України, проби (зразки) товарів, крім великогабаритних і технічно складних (машини, технологічні лінії, промислові конструкції тощо) беруться в мінімальній кількості у двох примірниках (досліджуваний та контрольний), кожен з яких є достатнім для проведення дослідження. У разі якщо взяття контрольних проб (зразків) товарів з об'єктивних причин не видається можливим (одиничний товар, обмежена кількість, вміст поштового відправлення тощо), проби (зразки) товарів беруться в одному примірнику (досліджуваному).
Відповідно до ч.17 ст.356 МК України, про взяття проб (зразків) товарів складається акт за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
В контексті дотримання відповідачем положень ч.ч. 2, 17 ст.356 МК України слід звернути увагу, що в матеріалах справи відсутнє як рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб (зразків) товару, так і акт про взяття проб (зразків) товарів.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що при проведенні експертизи було порушено процедуру відбору зразків товару для проведення експертизи, наслідком чого є те, що вказані зразки не могли представляти собою увесь товар і загалом процедура взяття проб (зразків) товару відповідачем не проводилася, що свідчить про те, що Висновок експерта є недопустимим доказом, оскільки такий висновок отримано за допомогою відомостей,
Відповідно до ч.5 ст.515 МК України, висновок експерта не є обов'язковим для посадової особи органу доходів і зборів, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил.
В такому випадку митна вартість ввезеного товару може бути підтверджена відповідно до положень ст.53 МК України, зокрема, декларацією митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документами, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічним договором (контрактом) або документом, який його замінює, та додатками до нього у разі їх наявності; рахунком-фактурою (інвойсом) або рахунком-проформою (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено,- банківськими платіжними документами, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - іншими платіжними та/або бухгалтерськими документами, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортними (перевізними) документами, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документами, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензією на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страховими документами, а також документами, що містять відомості про вартість страхування.
У разі відсутності в наведених вище документах відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, додатково надаються: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що висновок експерта є неналежним доказом на підтвердження вартості товару, що перевозився через митний кордон України позивачкою й відповідно на думку суду, визначення митної вартості товару слід було визначати за договірної ціною, що відповідає першому методу визначення митної вартості.
Отже, вартість вилученого товару становить не 271767,70 грн., як зазначено у висновку експерта від 10 вересня 2024 року № 142000-3301-0505 СЛЕД, а 917,2 Євро, що станом на день ввезення товару становить 40949,96 грн., згідно рахунку-фактури, який є документом, який підтверджує митну вартість товару, в розумінні ст.53 МК України та відповідної квитанції про оплату.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що слід змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №660/575/16-а, від 12.05.2020 у справі №490/236/16-а.
З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у постанові у справі про порушення митних правил №0735/40800/24 від 27 листопада 2024 року слід зменшити захід стягнення в межах, передбачених ч.2 ст.471 МК України про відповідальність за адміністративне правопорушення зі штрафу в сумі 81530,31 грн. на штраф в сумі 12284,99 грн. (30% від 40949,96 грн.)
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Зазначеним вимогам закону рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 січня 2025 року відповідає.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Чернівецької митниці Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 21 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.