Справа № 148/2347/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Штифурко Л.А.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
06 березня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Човган А. В.,
представник позивача - Слізяк М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернулась до Тульчинського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
Відповідач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців судом встановлено, що ОСОБА_1 є керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Туль-Чікен».
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача євро-6, марки MAN TGX 26.480, д.н.з. НОМЕР_2 , 2016 року випуску, білого кольору, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ТОВ «Туль-Чікен».
Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 власником спеціалізованого напівпричіпа- спеціалізованого н/пр. платформи -Е марки TUR 30-3, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , 2020 року випуску, сірого кольору є «Туль-Чікен».
Як вбачається з копії постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованого в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 25.09.2024 серії АВ №00000375, 14.09.2024 о 17 год. 21 хв., за адресою М-21, км 247+432, Вінницька область, зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 26.480, ДНЗ НОМЕР_2 , відповідальна особа ОСОБА_1 допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної довжини транспортного засобу на 41.493% (7.78 м.), загальної ширини транспортного засобу на 29.231% (0.76 м). Інформація про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення, назва технічного засобу, код, тип обладнання, серійний номер WIM13, 13. Серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу та строк його дії: № 23-21/000243 до 11-10-2024 року; № 35-02 /1467 до 29-10-2024.
За вказані дії, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 51000 грн.
З копії дозволу № 2024-13850501-335НГ від 12.09.2024 на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого Управлінням патрульної поліції у Вінницькій області, встановлено, що в період з 12.09.2024 по 19.09.2024 транспортному засобу MAN TGX 26.480 НОМЕР_2 , причіп: TUR 30-3 , НОМЕР_4 , надано дозвіл для проїзду за маршрутом: ШЕПЕТІВКА ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ - ВИЇЗД НА Н25 - Н25 - ВИЇЗД НА Н02 - Н02 - МАХНІВКА - ВИЇЗД НА M21 - M21 - ОБ'ЇЗНА ВІННИЦІ - ВИЇЗД НА М30 - М30 - ОБ'ЇЗНА НЕМИРОВА - ВИЇЗД НА Р08 - Р08 - ЧУКІВ, ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ. Параметри транспортних засобів: довжина, метрів: 24.00; ширина, метрів: 3.75; висота, метрів: 4.50; загальна вага автопоїзда з вантажем, тонн: 40.00; навантаження на найбільш навантажену вісь, тонн: 11.00.
Відповідно до копії дозволу №2024-13850501-336НГ від 12.09.2024 на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого Управлінням патрульної поліції у Вінницькій області, в період з 12.09.2024 по 19.09.2024 транспортному засобу MANTGX26.480 НОМЕР_2 , причіп:TUR30-3, НОМЕР_4 , надано дозвіл для проїзду за маршрутом: ЧУКІВ ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ - ВИЇЗД НА Р08-Р08-ОБ'ЇЗНА НЕМИРОВА -ВИЇЗД НА М30-М30 - ОБ'ЇЗНА ВІННИЦІ - ВИЇЗД НА М21-М21-МАХНІВКА - ВИЇЗД НА Н02-Н02 - ВИЇЗД НА Н25-Н25-ШЕПЕТІВКА, ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ. Параметри транспортних засобів: довжина, метрів: 24.00; ширина, метрів: 3.75; висота, метрів: 4.50; загальна вага автопоїзда з вантажем, тонн: 40.00; навантаження на найбільш навантажену вісь, тонн: 11.00. Виступ вантажу за задній габарит транспортного засобу, метрів: 4.00.
Позивач, не погодившись з притягненням його до адміністративної відповідальності та накладенням адміністративного стягнення, звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували вчинення нею адміністративного правопорушення немає.
Відмовляючи в задоволенні позивних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду справи надано не було і судом таких обставин не встановлено.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та враховує наступне.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: а) зовнішніх габаритів:
Ширина -2,6; сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, без винесення габариту на смугу зустрічного руху - 3,75;
Довжина: вантажного автомобіля 12; автопоїзда 22; автомобіля (тягача) з напівпричепом - 18,75; маршрутного транспортного засобу - 18,75; Виступ вантажу за задній габарит транспортного засобу 2.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Відповідно до пункту 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 4 Правил № 30 рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Пунктом 25 Правил № 30 встановлено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред'являтися на вимогу уповноважених осіб.
Згідно ч. 2 статті 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
Примітка до даної статті визначає, що підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої частинами першою і другою цієї статті, є наявність дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Згідно зі статті 33 Закону України від 08.09.2005 № 2862-IV «Про автомобільні дороги» (далі Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначає Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1174
В силу пункту 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли.
У пункті 2 Порядку № 1174 наведено визначення, за яким інформаційний файл це упорядкована сукупність відомостей про транспортний засіб, відповідальну особу, визначену статтею 14-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Згідно з пунктом 7 Порядку № 1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 1174 вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163.
Пунктом 12 Порядку № 1174 передбачено, що автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв'язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 1174 під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
Формула розрахунку відсотка перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами наведена в Додатку 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказ Міністерства інфраструктури України 27.09.2021 № 512, згідно з якою % перевищення = ((Х факт - Х норм - похибка пристрою)/ Х норм) х 100%, де Х факт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр); Х норм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр), зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР. Похибка пристрою - регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на Х факт (під час розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр).
За змістом ч. 2ст. 258 КупАП України протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, адміністративних правопорушень, передбачених частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1, статтею 132-2 цього Кодексу, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
За змістом ч.1 ст. 299 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зв'язані з порушенням правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, правил користування автомобільним транспортом та електротранспортом (стаття 119, частина друга статті 122-2, частини друга, третя статті 132-1, стаття 132-2, частина п'ята статті 133, частини перша, друга, четверта, п'ята і сьома статті 133-1, стаття 133-2, частина друга статті 134, абзаци четвертий, шостий та восьмий статті 135) розглядають органи автомобільного транспорту та електротранспорту (тролейбус, трамвай).
Згідно зіст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом встановлено, що технічний засіб фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, зазначений в оскаржуваній постанові, WIM13, 13, відповідає вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 № 163, на підтвердження чого представником відповідача надано копії свідоцтв про повірку.
При цьому, оскаржувана постанова містить всю необхідну інформацію, передбачену ст. 283 КУпАП як Законом України, а також, фактичні параметри транспортного засобу, розраховані відсотки перевищення габаритно-вагових норм за формулою розрахунку відсотка перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами.
Також, подія та склад адміністративного правопорушення, відображені у оскаржуваній постанові підтверджуються інформаційною карткою габаритно-вагового контролю.
Суд першої інстанції вірно не взяв до уваги посилання позивача на те, що відповідачем не було враховано наданого дозволу на участь позивача у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та відповідно неправильно обчислено розмір перевищення, оскільки такі не спростовують факту події адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, зафіксованої в автоматичному режимі.
Судом встановлено, що позивачем не було забезпечено здійснення контролю за довжиною, шириною транспортного засобу в межах наданого їй дозволу, в результаті чого допущено рух транспортного засобу з перевищенням його габаритних параметрів, які визначені дозволом.
В свою чергу, відповідачем правильно обраховано розмір відсоткового значення перевищення, виходячи з нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, за формулою розрахунку відсотка перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами, наведеною в Додатку 1 до Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказ Міністерства інфраструктури України 27.09.2021 №512.
Колегія суддів також вважає безпідставними доводи позивача про те, що розрахунок відсотків перевищення габаритно-вагових норм мав здійснюватися з врахуванням дозволу, (який фактично позивачкою не було дотримано), адже стягнення на позивача накладено з урахуванням того, що перевищення габаритів склало понад 30% (41,493% - довжина), що становить три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та знаходиться в межах санкції ч.2 ст. 132-1 КУпАП.
Стосовно посилань позивача на наявний дозвіл № 2024-13850501-335НГ від 12.09.2024 на участь у дорожньому русі транспортних засобів вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що діє з 12.09.2024 року по 19.09.2024 року, необхідно врахувати, що позивачу, згідно даного дозволу, було дозволено пересуватись із наступними параметрами транспортних засобів: довжина - 24.00 м.; ширина - 3.75 м.; висота - 4.50 м. Однак, позивач здійснював рух транспортного засобу з перевищенням параметрів зазначених в дозволі № 2024-13850501-335НГ від 12.09.2024, оскільки довжина транспортного засобу в момент фіксації руху без урахування похибки (0.4м) становила 26.93 метра, а з урахуванням похибки 26.53 метра, при дозволеній довжині транспортного засобу 24 метра (згідно зазначеного дозволу).
Великоваговим та великогабаритним транспортним засобом вважається транспортний засіб, вагові та/або габаритні параметри якого перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Таким чином, 2 % перевищення габаритно-вагових параметрів застосовується виключно при застосуванні нормативів визначених п. 22. 5 Правил дорожнього руху, на встановлені габаритно-вагові обмеження визначені дозволом 2 % не застосовується.
Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Таким чином, оскільки позивач здійснював рух транспортного засобу з перевищенням габаритних обмежень визначених в дозволі № 2024-13850501-335НГ від 12.09.2024, колегія суддів приходить до висновку, що дозвіл в такому випадку не враховується та до позивача застосовуються параметри габаритів та ваги транспортного засобу визначені п. 22.5 ПДР.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оспорювана постанова правомірно винесена щодо ОСОБА_1 , який на момент спірних правовідносин був керівником юридичної особи, що є власником транспортних засобів.
Водночас варто зазначити, що як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду не встановлено порушень при опрацюванні матеріалів в адміністративній справі, її розгляді та винесенні відповідачем постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем доведено належними доказами, що 14 вересня 2024 року дійсно мало місце порушення позивачем вимог ПДР України, та був наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
При цьому, зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що вона в повній мірі відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, в ній зазначено опис обставин, встановлених при розгляді справи, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, вірно застосовано межі санкції статті щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
В свою чергу, під час розгляду цієї справи, позивач не надав будь-яких доказів, які б спростовували його винуватість у вчиненні інкремінованого йому правопорушення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам сторін. Жодних нових доводів, які б вказували на порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Щодо інших доводів скаржника, зазначений у апеляційній скарзі, колегія суддів, згідно ч. 2 ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Зокрема, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 18 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.