Справа № 523/19801/24
Провадження №2/523/647/25
"11" лютого 2025 р. м.Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Войтенко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
02 грудня 2024 року до Суворовського районного суду м. Одеси через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 15.02.2024-100000420 від 15 лютого 2024 року у розмірі 13860 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15 лютого 2024 року сторони уклали кредитний договір (оферти), відповідно до якого ОСОБА_1 отримав у кредит грошові кошти у розмірі 7000 грн строком на 42 дні, який у подальшому було продовжено шляхом підписання додаткових договорів, із сплатою відсотків за користування кредитом за ставками відповідно до умов кредитування. Позивач свої зобов'язання за договорами виконав в повному обсязі, перерахувавши грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 . Через порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення кредиту утворилася заборгованість у розмірі 13860 грн, які позивач просив стягнути разом із понесеними судовими витратами.
05 грудня 2024 року після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони в судове засідання не з'явилися, були повідомлені про розгляд справи належним чином.
В матеріалах справи є клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, в якому він також позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою місця проживання, проте вона повернулася до суду без вручення адресату з довідкою АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив, із клопотаннями до суду не звертався, відзив на позов не надавав.
Враховуючи неявку належним чином повідомленого відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
З матеріалів справи встановлено, що 15 лютого 2024 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Споживчий центр» у електронній формі кредитний договір № 15.02.2024-100000420, за умовами якого відповідач отримує кредит у розмірі 7000 грн на споживчі потреби у безготівковій формі на зазначену ним картку НОМЕР_1 строком на 42 днів зі сплатою процентів за первинний період користування (14 днів з дня його надання) за процентною ставкою "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 (один) день користування кредитом; за черговий період користування кредитом (кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду) за процентною ставкою "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 (один) день користування.
У паспорті споживчого кредиту, підписаного відповідачем у електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора Е111, зафіксовані усі умови кредитування, а саме валюта кредиту, строк кредитування, відсоткова ставки, розмір комісії, періодичні платежі та інші істотні умови договору.
28 лютого 2024 року кредитний договір (оферти) № 15.02.2024-100000420 від 15 лютого 2024 року було продовжено шляхом укладення додаткового договору між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 строком на 56 днів з дати його надання, а 13 березня 2024 року - строком на 70 днів з остаточною датою повернення кредиту - 24 квітня 2024 року.
Інші умови договору залишилися чинними у тій редакції, в якій вони викладені сторонами у договорі № 15.02.2024-100000420 від 15 лютого 2024 року.
ТОВ «Споживчий центр» умови договору виконало у повному обсязі, перерахувавши 15 лютого 2024 року о 08.54 годині 7000 грн на картку ОСОБА_1 НОМЕР_2 .
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань щодо внесення грошових коштів для погашення заборгованості за кредитним договором відповідно до розрахунку позивача станом на 24 квітня 2024 року за період з 15 лютого 2024 року існує заборгованість у розмірі 13860 грн, з яких 7000 грн - заборгованість за кредитом, 6860 грн - заборгованість за відсотками.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Споживчий центр»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 345/3085/19.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За нормами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
На підставі викладеного, оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання договірного зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення боргу за кредитом в розмірі 13860 грн, підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача також підлягають стягненню на користь позивача сплачений ним і документально підтверджений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, 354-355 ЦПК України -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ: 37356833) заборгованість за кредитним договором № 15.02.2024-100000420 від 15 лютого 2024 року у розмірі 13860 грн, а також судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Рішення складено 11лютого 2025 року.
Суддя