461/8678/24
1-кп/461/241/25
05.03.2025 м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря - ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 461/8678/24 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, громадянина України, працюючого різноробочим у ПП «ОСОБА_6», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: останній раз вироком Личаківського районного суду м. Львова від 01.12.2014 за ч.5 ст.27, ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнився за відбуттям покарання 26.02.2021 р. з Городищенської ВК Рівненської області (№96)
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
03 вересня 2024 року, приблизно о 20 годині 20 хвилин, ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи з корисливих мотивів та з метою власного безпідставного збагачення, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер вчинюваних дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи повторно та діючи в умовах воєнного стану, який введено на території України відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення в Україні воєнного стану», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про введення в Україні воєнного стану» з 05:30 год. 24 лютого 2022 року, який продовжено до 09 листопада 2024 року, перебуваючи у «Парку культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького», що за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, 4, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки «Redmi Note 10 5G», сірого кольору, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , вартістю 3500 грн., який належить потерпілій ОСОБА_5 , та який знаходився на лавці в даному парку в чохлі чорного кольору із вставленими сім-картками мобільного оператора «Київстар» з номером мобільного телефону НОМЕР_3 та мобільного оператора «Водафон» з номером мобільного телефону НОМЕР_4 , які не становлять матеріальної цінності для потерпілої.
Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 3500 гривень.
ОСОБА_4 в судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав. Пояснив, що дійсно 03 вересня 2024 року, перебуваючи у «Парку культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького», що за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, 4, переконавшись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки «Redmi Note 10 5G», сірого кольору. У вчиненому розкаявся, просить суворо не карати.
ПотерпілаОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася. До суду подала заяву про розгляд справи у її відсутності. В цій заяві зазначила, що завдану злочином майнову шкоду в розмірі 3500 грн. їй повністю відшкодовано. Буд-яких претензій до обвинуваченого не має. Просить призначити останньому покарання на розсуд суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України інші докази кримінального провадження судом не досліджувались. Суд визнав недоцільним дослідження інших доказів, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні не оспорював факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України при вищезазначених обставинах.
Учасники судового провадження проти цього не заперечували. Фактичні обставини справи є доведеними, суд вважає їх доведеними та визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин, які ніким не оспорюються. До таких фактичних обставин відносяться дата, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість, мотиви, розмір заподіяної шкоди, а також інші обставини провадження, які визнані учасниками судового провадження та ними не оспорюються. Судом з'ясовано, чи правильно учасники судового провадження розуміють зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, суд вважає, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковані його дії, оскільки ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання обвинуваченому суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України. Суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність пом'якшуючих покарання обставини.
Суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення , передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, є тяжким злочином.
Обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття, добровільне відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст. 67 КК України, досудовим розслідуванням не встановлено.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що обвинувачений на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, він раніше судимий вироком Личаківського районного суду м. Львова від 01.12.2014 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 187, ч. 4 ст. 187 КК України до покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією особисто належного майна, яке повністю відбуте 26.02.2021, працює різноробочим у ПП «ОСОБА_6».
При призначенні покарання суд враховує всі обставини справи в їх сукупності, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодував завдану шкоду, його негативне ставлення до вчиненого, готовність понести заслужене покарання, позицію потерпілої, яка не має претензій до обвинуваченого. За таких обставин суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України і приходить до висновку про необхідність звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Дане покарання відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку, передбаченому положеннями ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368- 371, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винним у пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання у виді п'яти років позбавлення волі, якщо він протягом трирічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази:
- DVD-Rдиск з відеозаписами - залишити в матеріалах кримінального провадження;
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.
Головуючий суддя ОСОБА_1