Справа № 148/2302/24
Провадження №2/148/70/25
24 лютого 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: судді Штифурко Л.А.
секретаря Лиженко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Смарт Пей" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
В жовтні 2024 представник позивача звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що між Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» ( надалі АТ «ПУМБ») та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2001071082901 від 05.07.2018.
Кредитний договір укладено шляхом підписання позичальником заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, де визначено основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту. З умовами договору відповідачка погодилася, про що свідчить наявність її власноручного підпису на відповідній заяві, що додається до позовної заяви.
На підставі зазначеного кредитного договору позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту у сумі 19500 грн., на умовах строковості, поворотності та оплатності. Розмір процентної ставки склав 73,55 % річних, а розмір комісії за користування кредитом 0 %. Зазначений факт підтверджується відповідним платіжним (банківським) документом, який додається.
Пунктом 2.2.5 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» передбачено, що підписанням заяви на приєднання до договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення договору клієнт ознайомився з повним текстом договору (в тому числі тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами договору. Відповідно до п. 2.2.2, 2.4.1 розділу І Публічної пропозиції, дата набрання чинності договору визначається заявою на приєднання договору, якщо інше не передбачене умовами договору та/або заявою про приєднання до договору. Договір діє протягом невизначеного строку і може бути розірваний за ініціативою банку або за ініціативою клієнта у випадках закриття всіх карткових рахунків та інших рахунків, відкритих за цим договором та/або відмови від усіх послуг банку. Згідно з п. 2.2.3 розділу І Публічної пропозиції, укладаючи цей договір, клієнт та банк приймають на себе всі обов'язки та набувають всіх прав, передбачених договором. Відповідно до п.5.1.6, 5.1.7 розділу І Публічної пропозиції, клієнт зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати банку вартість послуг, які надані банком та договором та інші платежі, відповідно до умов договору та встановлених тарифів. Сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштами, оплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором. Відповідно до п.5.1.4. Розділу І Публічної пропозиції, клієнт зобов'язаний своєчасно та повністю відшкодовувати Банку сплачені ним кошти. Згідно з п.5.1.7. Розділу І Публічної пропозиції, клієнт зобов'язаний сплачувати заборгованість по договору, проценти за користування кредитними коштамиоплачувати комісії та неустойку, а також виконувати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченої заборгованості, на умовах, в строки та в розмірі, що передбачені цим договором.
Відповідач довготривалий строк не виконувала належним чином свої кредитні зобов'язання перед банком. Заборгованість відповідача перед банком станом на 07 травня 2024 р. складала 34874,16 грн., з яких: 19498,85 грн. -заборгованість за кредитом; 15375,31 грн. - заборгованість по процентам, 0 грн. - заборгованість за комісією.
08 травня 2021 року між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАКО» укладено договір відступлення права вимоги (цесії) № 1, за яким ТОВ «ФК «ФІНАКО» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників БАНКУ, вказаних у реєстрі боржників.
16 липня 2024 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНАКО» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників банку (позикодавця), вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача. Згідно реєстру боржників, загальна сума заборгованості Відповідча станом на дату укладання Договору факторингу за Кредитним договором склала 34874,16 грн., з яких: 19498,85 грн. -заборгованість за кредитом; 15375,31 грн. - заборгованість по процентам, 0 грн. - заборгованість за комісією. Вказана сума боргу була нарахована БАНКОМ та не змінювалась з дати відступлення права вимоги за договором цесії від 08.05.2024 року. Позивач направив відповідачу письмову вимогу (повідомлення) від 22.07.2024 за адресою, яку він зазначив при отриманні кредиту, однак станом на дату подачі позовної заяви заборгованість відповідачкою погашена не була.
Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, він змушений з даною заявою звернутися до суду та просить стягнути з відповідачки вказану вище заборгованість та судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явилася, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. Від неї до суду надійшла заява, в якій вона просить розгляд даної справи проводити без її участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про причину своєї неявки суд не повідомила, у встановлений судом строк відзив не подала.
За таких обставин у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України суд розглянув справу у відсутність відповідачки на підставі наявних у справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки позивач не заперечив проти такого порядку вирішення спору.
У відповідності до ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що 05.07.2018 відповідачка ОСОБА_1 підписала Заяву № 2001071082901 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, чим беззастережно підтвердила, що приймає публічну пропозицію ПАТ « ПУМБ» на укладання Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписання цієї заяви підтверджує свою згоду на укладання Договору страхування на зазначених умовах. ОСОБА_1 просила відкрити на її ім'я поточний рахунок у гривнях та надати кредитну картку і встановити їй кредитний ліміт у сумі 1000 грн., про що свідчить копія даної заяви (а.с. 72).
До позовної заяви додана виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 з 05.07.2018 по 07.05.2024 (а.с. 7-17).
08.05.2024 між АТ «Перший Український міжнародний Банк» (АТ «ПУМБ») та ТОВ "Фінансова Компанія «Фінако" укладений договір відступлення прав вимоги (цесії) №1, відповідно до якого АТ «ПУМБ» передало (відступило) ТОВ "ФК«Фінако" в повному обсязі права вимог за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі боржників.
До матеріалів позовної заяви до даного договору факторингу долучено додатки реєстру боржників, акту приймання-передачі документів, у вигляді пустих бланків без зазначення інформації, що стосується боржників, кредитного договору та розміру заборгованості, яка передається (а.с. 18-28).
Як вбачається з копії платіжної інструкції №250 від 08 травня 2024 року, ТОВ «ФК «Фінако» перерахувало на рахунок АТ «Перший Український Міжнародний Банк» грошові кошти у сумі 1 551 328, 25 грн., як оплату згідно договору відступлення прав вимоги (цесії) №1 від 08.05.2024 (а.с. 103 зв.бік).
Згідно копії Витягу з Реєстру боржників №1 до Договору відступлення прав вимоги (цесії) №1 від 08 травня 2024 року, ТОВ «ФК «Фінако» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитною угодою № 2001071082901 у загальній сумі 34874,16 гривень 61 копійка, з яких: 19498,85 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом; 15375,31грн. - сума простроченої заборгованості за процентами (а.с.103).
16.07.2024 між ТОВ «ФК «Фінако» («Клієнт або Первісний кредитор») та ТОВ «ФК «Смарт Пей» («Фактор або Новий кредитор») укладено договір факторингу №2 (а.с.25-26).
Як вбачається з копії платіжної інструкції №1 від 17.07.2024 ТОВ «ФК «Смарт Пей» перерахувало на рахунок ТОВ «ФК «Фінако» грошові кошти у сумі 1 585 266 гривень 65 копійок, як оплата згідно договору факторингу №2 від 16.07.2024 (а.с. 34).
Згідно копії Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №2 від 16.07.2024, ТОВ «ФК «Смарт Пей» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитною угодою № 2001071082901 у загальній сумі 34874,16 гривень 61 копійка, з яких: 19498,85 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом; 15375,31грн. - сума простроченої заборгованості за процентами (а.с. 31).
29.08. 2024 ТОВ «ФК «Смарт Пей» на адресу ОСОБА_1 надіслано письмову вимогу (повідомлення) про виконання зобов'язань перед банком за кредитним договором №2001071082901 від 05.07.2018 (а.с. 33).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку за кредитним договором №2001071082901 від 05.07.2018, станом на 07.05.2024, заборгованість за кредитним договором становить 34874,16 гривень 61 копійка, з яких: 19498,85 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитом; 15375,31грн. - сума простроченої заборгованості за процентами (а.с.74).
Правовідносини, що склались між сторонами, є кредитними правовідносинами та стосуються стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 цієї ж статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
Згідно вимог ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсід сторіні погоджені ними, таумови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.
Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений прозаміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно ч. 2 ст. 527 ЦК Україн кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням положень статей 526, 527, 530 ЦК України, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, що узгоджується з позицією викладеною в Постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року по справі №161/16891/15-ц.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів».
Згідно п. 22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, оскільки умови та правила надання банківських послуг, які викладені у Публічній пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Враховуючи вищевикладене, суд не знаходить підстав вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 ПАТ «ПУМБ» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Так, надані ТОВ «ФК «Смарт Пей» докази (документи) достовірно не підтверджують обставини про конкретні запропоновані ПАТ ««ПУМБ» відповідачці ОСОБА_1 умови Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, до яких остання приєднався шляхом підписання заяви, у частині домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, а саме що розмір процентної ставки склав 73,55 % річних, а розмір комісії за користування кредитом 0 %, як стверджує позивач у позовній заяві.
Крім того, слід зауважити, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 62, п. 63 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.
Як на підставу для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором, позивач послався на те, що остання на підставі кредитного договору укладеного з первісним кредитором АТ "Перший український міжнародний банк" отримала в якості кредиту грошові кошти в сумі 19500 грн., що підтверджується відповідним платіжним (банківським) документом, який додається.
При цьому, як вбачається із заяви № 2001071082901 від 05.07.2018 про приєднання до Догововру комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, підписаної ОСОБА_1 , (яка фактично і є кредитним договором), остання просила встановити їй кредитний ліміт у сумі 1000 грн. Жодних доказів, які б свідчили про збільшення кредитного ліміту, матеріали справи не містять.
Відповідний платіжний (банківський) документ, що підтверджує надання позичальнику грошових коштів в якості кредиту у сумі 19500 грн., на який посилається представник позивача в позовній заяві, в матеріалах справи відсутній (до позовної заяви не додано). Інших належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували факт перерахування кредитних коштів на зазначений в заяві рахунок відповідачки позивачем матеріали справи також не містять.
При цьому, банківський документ про перерахування кредитних коштів/встановлення кредитного ліміту відповідачу, виданий АТ «ПУМБ», зазначений в додатках до позовної заяви, в електронному вигляді є файлом невідомого формату під назвою « ОСОБА_1 », який неможливо ні відкрити, ні переглянути, ні розрукувати. Тому суд не може визнати його належним доказом перерахування кредитних коштів на рахунок відповідачки. В паперовому вигляді, на відміну від всіх інших наявних документів, як вже зазначалось, він відсутній.
З огляду на це, суд не може дійти обгрунтованого висновку про наявність заборгованості у відповідачки перед позивачем лише на підставі здійсненого останнім розрахунку заборгованості за кредитним договором №2001071082901 від 05.07.2018, виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 з 05.07.2018 по 07.05.2024, оскільки вказані документи є внутрішніми документами банку та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем. Також вказані документи не містять необхідних реквізитів первинних бухгалтерських документів.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17, провадження № 61-1211св19.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до вимог частин 3, 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.
Відповідно до частини 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки відповідні первинні документи суду не надані, з врахуванням наведених вище норм права та правових позицій Верховного Суду, суд доходить висновку, що позов ТОВ "ФК "Смарт Пей" задоволенню не підлягає через недоведеність позовних вимог.
У зв'язку з відмовою в позові судові витрати суд залишає за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 223, 247, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Смарт Пей" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 05.03.2025.
Суддя Л.А. Штифурко