Справа № 129/2924/24
Провадження № 2/135/17/25
іменем України
(заочне)
27.02.2025 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Кривешко І.В.,
за участі секретаря судових засідань: Чаленко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ладижин Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», в інтересах якого діє представник Тараненко Артем Ігорович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
З Гайсинського районного суду Вінницької області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовною заявою ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 23.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 755384164 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 22000,00 грн на свою банківську карту № НОМЕР_1 .
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого продовжувався. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено Договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого продовжувався. 20.08.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № 200824, відповідно до умов якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 84 268,80 грн.
Враховуючи вищевикладене, представник ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 755384164 від 23.10.2021 в розмірі 84 268,80 грн, судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 11.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомлення (викликом) сторін, з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив та призначене судове засідання.
У судове засідання представник позивача не з'явився, у позовній заяві просив, розгляд цивільної справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують проти ухвалення заочного рішення.
У судові засідання призначені 11.12.2024, 14.01.2025, 27.02.2025 відповідач ОСОБА_1 належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився без повідомлення про причини неявки. Правом подання відзиву відповідач не скористався. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.
Також, у матеріалах справи містяться конверти, адресовані ОСОБА_1 на його адресу, зазначену у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 , який повернувся до суду із відміткою поштової служби: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 151).
Відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18, провадження 61-185св23.
Ураховуючи наявність усіх умов, визначених ст. 280 ЦПК України, суд прийшов до переконання про можливість здійснення заочного розгляду даної справи та ухвалення за наслідками її розгляду заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ст.281 ЦПК України, зі згоди представника позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений договір №755384164, за яким останньому наданий кредит на суму 22000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності (а.с.22-27).
Відповідно до пункту 1.1 договору позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору.
Параметри позики: сума кредиту 22000,00 грн.; строк позики 9 днів (до 01.11.2021) (дисконтний період); процентна ставка 1,98 %.
У пункту 1.9 договору передбачено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
Виключно на період строку визначеного в п.1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.1 Договору).
За умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8 Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п. 1.9.2 Договору)
Якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, становить 1,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. (п. 1.9.3 Договору)
З наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю процент із розрахунку 1087,7 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним (пункт 1.12.2 Договору)
23.10.2021 ОСОБА_1 подав заявку на отримання грошових коштів в кредит від 23.10.2021 за договором № 755384164 від 23.10.2021 на картку № НОМЕР_2 .(а.с.40)
Згідно довідки щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відправлено 23.10.2021 о 3:58:42 одноразовий ідентифікатор MNV2M5R5 на номер телефону НОМЕР_3 , а позичальником введено/відправлено товариству ідентифікатор 23.10.2021 о 3:59:27. Перерахування грошових коштів позичальнику було 23.10.2021 о 3:59:32.(а.с.41)
Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, зокрема 23.10.2021 о 3:59:27 одноразовий персональний ідентифікатор MNV643ЕG було введено позичальником, ОСОБА_1 , у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Відразу після вчинених дій, Відповідача, 23.10.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перераховано грошові кошти в сумі 22000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 , що належить відповідачу, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Факт перерахування відповідачу коштів підтверджується відповідним платіжним дорученням ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 23.10.2021 № 4b8cb13b-b6aa-4d48-865c-b30c42bb1f19, згідно якої 23.10. 2021 на суму 22000,00 грн було здійснено переказ коштів на карту НОМЕР_2 , з призначенням платежу переказ коштів згідно договору № 755384164 від 23.10.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_4 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с. 59).
28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» був укладений Договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов'язався відступити ТОВ «Таліон Плюс» зазначені у відповідних реєстрах вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 63-69).
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була укладена Додаткова угода № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, у якій сторони дійшли згоди викласти текст Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 у новій редакції. У пункті 1.3 даної редакції факторингу зазначено про право грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (а.с.75).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) був укладений договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.90-95).
20 серпня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) був укладений договір факторингу №200824, за умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а останній відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників.(а.с. 104-110)
Таким чином, між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих у позику.
Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Уст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Згідно з п. 2 ч. 6ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 7, 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до п. 6 ч.1ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов'язковим для врахування судом відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України.
Відповідач шляхом введення одноразового ідентифікатора, отриманого від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», прийняв публічну пропозицію (оферту) та підписав договір, акцептувавши пропозиції товариства, тобто, договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Таким чином, сторони договору досягли згоди з усіх істотних його умов, уклали його у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями та підписали у порядку, визначеному статтею 12 Закону, а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Отже, 23.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 755384164 від 23.10.2021 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом п.п. 10, 11ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно з ч. 1ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
У статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
З платіжного доручення від 23.10.2021 № 4b8cb13b-b6aa-4d48-865c-b30c42bb1f19, убачається факт підтвердження перерахування відповідачу коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», згідно якого 23.10. 2021 на суму 22000,00 грн було здійснено переказ коштів на карту НОМЕР_2 , з призначенням платежу переказ коштів згідно договору № 755384164 від 23.10.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_4 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 , без ПДВ. Безготівкове зарахування Moneyveo SFD Visa Transfer (а.с. 59).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до статті 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частини перша та друга статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
31 грудня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» була укладена Додаткова угода № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, у якій сторони дійшли згоди викласти текст Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 у новій редакції.
Згідно якого п.1.3 даного договору «право вимоги» - право грошових вимог Клієнта до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. (а.с. 75-81)
Водночас із витягу з реєстру прав вимоги №163 від 07.12.2021 вбачається, що до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 755384164 від 23.10.2021 про стягнення заборгованості (а.с.87-89).
05 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) був укладений договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги.
Із Реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 вбачається, що до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 755384164 від 23.10.2021 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 84268, 80 грн (а.с.101-103).
20 серпня 2024 року між ТОВ «Юніт Капітал» (фактор) та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (клієнт) був укладений договір факторингу №200824, за умовами якого ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», а останній відступити позивачу право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників.(а.с. 104-110)
Із Реєстру боржників від 20 серпня 2024 вбачається, що до ТОВ «Юніт Капітал» від ТОВ «Фінансова компанія Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 755384164 від 23.10.2021 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 84268,8 грн (а.с. 114-116).
Розрахунок заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Талін плюс» за кредитним договором № 755384164 від 23.10.2021 (а.с. 118-122)
Виписка з особового рахунку за кредитним договором № 755384164 від 23.10.2021 ОСОБА_1 (а.с. 122)
Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Верховний Суд в постанові від 07.02.2018 в справі № 2-2035/11 виснував, що тлумачення статті 516, частини другої статті517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1383/2010 зазначила, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно статей 526,530,536,629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, судом встановлено, що відповідач не виконав свого зобов'язання, платежів для погашення заборгованості не здійснив ні на рахунки ТОВ «Юніт Капітал», ні на рахунки первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов'язань у нього наявна заборгованість у розмірі 84268,80 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 22000,00 грн, заборгованість по відсоткам 62268,80 грн, про що свідчить розрахунок заборгованості.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному статтею 13 ЦПК України, саме відповідач як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Проте правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому ОСОБА_1 міг би викласти за наявності свої заперечення щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими він не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права, відповідач не скористався.
Договір, укладений між сторонами у встановленому порядку недійсним не визнаний, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач допустив неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 84268,80 грн, яка добровільно відповідачем не погашена та підлягає стягненню з останньої.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4618 від 10.08.2024. Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно вимог ч. 4 цієї статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
За вимогами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача були надані копії наступних документів: договір про надання правової допомоги № 26/08/24-02 від 26.08.2024; протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 26/08/24-02 від 26.08.2024; Додаткову Угоду № 2 Договору про надання правничої допомоги № 26/08/24-02 від 26.08.2024; акт прийому-передачі наданих послуг від 26.08.2024; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.(а.с. 123-125, 126, 127-130, 131, 132)
Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Враховуючи категорію та складність справи, яка відноситься до малозначних, а також те, що розмір витрат є не співмірним відповідно до вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд вважає, що заявлена сума витрат в сумі 6000 гривень за надані адвокатом послуги, що фактично зводяться до підготовки позовної заяви, є завищеними та не відповідають критерію розумності.
Крім того, КАС ВС у своїй постанові від 15.04.2021 року (справа № 160/6899/20) зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе вимогу щодо стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково у розмірі 2000 гривень, що з огляду на характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, співмірність витрат зі складністю справи та виконаною роботою, часом, який необхідний для виконання такої роботи адвокатом, буде відповідати засадам цивільного законодавства щодо розумності та справедливості.
На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 81, 141, 263-265, 279, 280, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 755384164 від 23.10.2021 в сумі 84 268 (вісімдесят чотири тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Ладижинським міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 4 Літера А, офіс 10, 01024, код ЄДРПОУ 43541163;
Представник позивача: Тараненко Артем Ігорович, м. Київ, улиця Юрія Поправки, 6, офіс 21,02094, РНОКПП НОМЕР_5 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Вибув ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Кривешко Ірина Володимирівна