Справа № 129/779/25
Провадження по справі № 2-о/129/82/2025
про відмову у відкритті провадження у справі
"06" березня 2025 р. місто Гайсин
Суддя Гайсинського районного суду Вінницької області Бондар О.В. в приміщенні суду в місті Гайсині вивчила матеріали заяви з додатками ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Колективне підприємство «Гайсинська меблева фабрика», про встановлення фактичного періоду роботи, -
установив:
04.03.2025 р. представник заявника в іі інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме що фактичний період роботи ОСОБА_1 на Гайсинській меблевій фабриці з 19.01.1981 р. по 04.05.1982 р. На обґрунтування своєї заяви зазначила про те, що 11.10.2024 р. ОСОБА_1 рішенням № 025050007009 від 11.10.2024 року за електронним підписом заступника начальника відділу призначення управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг управління Пенсійного фонду України в Рівненській області О. Білінської-Воробей відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії, відповідно до якого за результатом розгляду доданих документів до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , оскільки записи до трудової книжки внесені з порушенням вимог п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: невраховано період з 19.01.1981 по 31.12.1982 (записи 3-4), оскільки між датою записуна звільнення і датою наказу на звільнення наявна розбіжність, що суперечить пункту 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яким передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження; враховуючи некоректність внесеного запису до трудової книжки, рахувати ці періоди до страхового стажу неможливо без надання уточнюючих документів. З копії Форми РС-право від 05.02.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 визначено стаж для розрахунку права на пенсію - 12 років 1 місяць 7 днів. Встановлення фактичного періоду роботи ОСОБА_1 на Гайсинській меблевій фабриці з 19.01.1981 р. по 04.05.1982 р. необхідно для оформлення пенсії, іншим шляхом підтвердити наявність цього трудового стажу неможливо через відсутність архівних документів. Зазначені обставини стали підставою звернення до суду із заявою за захистом своїх прав на пенсійне забезпечення.
Під час вивчення заяви суддею встановлено наступне.
Статтею 315 ЦПК України визначено критерії щодо фактів, які можуть бути встановлені в судовому порядку. Відповідно до положень вказаної норми ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
2. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
3. Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об'єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.
4. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід'ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, ч.1 ст.15 ЦК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як визначено частиною 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5) ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними у листі Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Із заявлених ОСОБА_1 вимог про встановлення фактичного періоду її роботи на Гайсинській меблевій фабриці з 19.01.1981 р. по 04.05.1982 р. вбачається, що між заявником та заінтересованою особою виник спір з приводу призначення пенсії у зв'язку із досягненням 60-річного віку, встановлення цього юридичного факту необхідно заявнику для отримання пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отже встановлення факту заявник пов'язує з одночасним вирішенням спору про призначення пенсії. Вказані обставини свідчать про наявність спору про право на отримання пенсії, який не підлягає вирішенню в порядку окремого провадження, повинен вирішуватися в порядку позовного провадження з дотриманням правил юрисдикції.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року по справі № 287/167/18-ц викладено правовий висновок, згідно з яким перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частинах першій та другій статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Установлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії передбачає і встановлення органом ПФУ відповідного факту, а рішення вказаного органу щодо призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Аналіз вищенаведених норм процесуального права дає підстави для висновку суду про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції закону, яка була чинною на момент подання заяви та розгляду справи судом першої інстанції) (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, підсудні адміністративним судам.
Під час вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.
Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
З аналізу вказаних вище норм права слід зробити висновок про те, що заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Колективне підприємство «Гайсинська меблева фабрика», про встановлення фактичного періоду роботи не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а спір між ОСОБА_1 та Управлінням пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг управління
Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Аналогічний правовий висновок щодо юрисдикційності спору викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 162/760/17 (провадження № 14-550цс18).
Згідно із п.1) ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин необхідно відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Колективне підприємство «Гайсинська меблева фабрика», про встановлення фактичного періоду роботи.
Керуючись ст. 315, 186 ЦПК України, суд,-
постановив:
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Колективне підприємство «Гайсинська меблева фабрика», про встановлення фактичного періоду роботи.
Ухвала суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: