Справа № 128/1867/19
Іменем України
05 березня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,
секретар Манюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниця подання головного державного виконавця Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бараболі Надії Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи - боржника щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
До Вінницького районного суду Вінницької області надійшло подання головного державного виконавця Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бараболі Надії Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи - боржника щодо ОСОБА_1 .
Вказане подання мотивоване тим, що на виконанні Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)знаходиться виконавче провадження № 74038662 з виконання виконавчого листа № 128/1867/19, виданого 05.12.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів за договором позики від 22.03.2018 та борговою розпискою від 22.03.2018 в розмірі 16 000, 00 грн, а також 100 % річних від простроченої суми позики в розмірі 16 000, 00 грн. За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» виконавцем 05.02.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою боржника зобов'язано подати декларацію про доходи та майно та попереджено боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.
Рішення боржником не виконується, декларацію не подано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання не здійснено.
Під час виконання рішення суду виконавцем встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 , майно, належне боржнику на праві власності, відсутнє.
Виконавцем на адресу боржника надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, однак ОСОБА_1 на виклики не з'явився, про причини неявки не повідомив виконавця.
На запит виконавця Державною прикордонною службою України повідомлено про те, що ОСОБА_1 перетинав державний кордон України, а Державною міграційною службою повідомлено, що ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Згідно подання, на даний час рішення не виконано, боржник ухиляється від його виконання, не вживає заходів щодо виконання за рахунок належного їй майна та доходів, у зв'язку з чим виникла необхідність щодо вжиття відносно боржника заходів примусового виконання рішення у виді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
В судове засідання головний державний виконавець Бараболя Н.А. не з'явилася, однак подала до суду письмову заяву, згідно якої просить розглянути подання у її відсутність, вказала, що подання підтримує та просить задовольнити.
Відповідно до ст. 441 ЦПК України, неявка державного виконавця не перешкоджає розгляду подання. Водночас, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно якої у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали подання, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначому цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
З матеріалів, долучених до подання, судом встановлено, що на виконанні Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)знаходиться виконавче провадження № 74038662 з виконання виконавчого листа № 128/1867/19, виданого 05.12.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів за договором позики від 22.03.2018 та борговою розпискою від 22.03.2018 в розмірі 16 000, 00 грн, а також 100 % річних від простроченої суми позики в розмірі 16 000, 00 грн.
За вказаним виконавчим документом боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 . Виконавче провадження було відкрито 05.02.2024.
Згідно матеріалів справи № 128/1867/19 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики Вінницьким районним судом Вінницької області 22.10.2019 ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики від 22 березня 2018 року та борговою розпискою від 22 березня 2018 року в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп., а також 100 % річних від простроченої суми позики в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп. Тобто рішення було ухвалено за відсутності відповідача по справі (боржника за виконавчим провадженням).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
З матеріалів подання вбачається, що 05.02.2024 старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та в межах даного виконавчого провадження здійснювались заходи з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа про стягнення боргу, зокрема проводилися заходи щодо виявлення доходів та майна боржника шляхом направлення запитів до відповідних органів та установ та виходу за місцем проживання боржника. Водночас, будь яких відомостей щодо умисного ухилення боржника від виконання рішення суду, яке звернуто до примусового виконання 05.02.2024, матеріали подання не містять. Тобто доказів надіслання та/або вручення боржнику постанови про виконавче провадження, викликів до державного виконавця тощо матеріали справи та подання не містять.
Натомість, до матеріалів подання долучено відомості про те, що боржник в'їхав до України лише 20.12.2024, відомостей про дату виїзду з України суду не надано, крім цього, надано копію пояснення боржника ОСОБА_1 від 20.02.2025 про те, що ним було добровільно сплачено борг стягувачу ще 08.09.2021 в сумі 16 000 грн та надано копію розписки стягувача про їх отримання.
Які заходи вжив державний виконавець для з'ясування зазначених обставин та перерахунок суми боргу, матеріали подання не містять, а з наданих суду відомостей вбачається, що боржник дізнався про наявне щодо нього виконавче провадження лише 20.02.2025. Оскільки інших доказів щодо обізнаності боржника з даним виконавчим провадженням суду не надано.
Також в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про те, що здійснювалися заходи щодо отримання від банківських та інших фінансових установ інформації про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, накладення арешту на кошти та інші цінності боржника, а також інші заходи примусового виконання рішень, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
Оцінюючи надані суду документи, суд вважає, що державним виконавцем не доведено умисного ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, та не надано оцінки поясненням боржника щодо часткового добровільного погашення боргу та чи має намір боржник сплатити решту боргу.
Відповідно до ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника судом можливе лише при встановленні умислу боржника на ухилення від виконання ним свого обов'язку. Тобто законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тобто за будь-які свідомі діяння боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). Та суд враховує, що при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості, причому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.
У справі «Хлюстов проти Росії» ЄСПЛ застосував вказані стандарти при вирішенні питання щодо заборони виїзду боржника за кордон у зв'язку з невиконанням судового рішення про стягнення заборгованості. Зокрема, у цій справі ЄСПЛ визнав порушення ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції через те, що рішення про заборону виїзду за кордон було застосовано «автоматично», тобто лише у зв'язку з тим, що боржник добровільно не сплатив заборгованість, та без належного обґрунтування з урахуванням індивідуальної ситуації заявника.
Таким чином, підставами для обмеження боржника в праві виїзду за межі України можуть бути лише доведення і обґрунтування факту умисного ухилення останнього від виконання своїх зобов'язань. Сам факт відкриття виконавчого провадження та невиконання боржником зобов'язання, який 21.02.2025 добровільно з'явився до державного виконавця та надав пояснення щодо суми боргу, самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов'язків.
Суду не надано доказів, які б давали підстави вважати, що боржник отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, що йому відомо, яку суму і яким чином він має сплачувати стягувачу, що він отримував виклики до державного виконавця і не з'являвся без поважних причин та вживав заходів до приховування належного йому майна і грошових коштів або вчиняв інші дії, спрямовані на ухилення від виконання рішення суду. Також суду не надано доказів того, що у боржника є всі реальні можливості (наявність майна, грошових коштів тощо) виконати боргові зобов'язання і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини, а також наявність з боку боржника свідомих діянь (дій або бездіяльності), спрямованих на невиконання обов'язку у виконавчому провадженні, що може вважатись ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду. Суть подання зводиться лише до невиконання рішення суду боржником. При цьому аналогічне подання подано до суду втретє, попередні два подання від 05.02.2025 та 26.02.2025 були відкликані заявником без пояснення будь-яких причин.
Встановлені обставини не дають суду дійти висновку про те, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього, тому звернення державного виконавця до суду з даним поданням є передчасним, а тому в задоволенні подання слід відмовити.
З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 258 - 260, 441 ЦПК України, суд,
В задоволенні подання головного державного виконавця Вінницького відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бараболі Надії Анатоліївни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи - боржника щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 05.03.2025.
Суддя: