Справа № 128/178/25
Іменем України
05 березня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,
секретар Манюк Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В провадженні суду знаходиться вище вказана цивільна справа, в якій позивач ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 29 892, 52 грн.
28.01.2025 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій відповідач вказала, що існують підстави для закриття провадження у даній справі у зв'язку з тим, що спір належить розглядати у межах справи про її неплатоспроможність. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.05.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , та відповідач, звертаючись до Господарського суду Вінницької області з заявою про відкриття провадження, включила ТОВ «Качай Гроші», правонаступником якого є позивач, до переліку кредиторів, звернувши увагу на наявність в неї грошових зобов'язань перед кредитором.
В судове засідання учасники справи не з'явилися.
Позивач в позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, хоча повідомлена судом про дату, час та місце проведення підготовчого засідання належним чином, за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Заяв про проведення судового засідання без її участі або про відкладення судового засідання на адресу суду не надходило.
За вказаних обставин, на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідач посилється на п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, відповідно до якого суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Ч. 1 ст. 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Тобто загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України..
Згідно ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
У разі якщо господарський суд, розглядаючи в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) спір про стягнення з боржника грошових коштів, встановить, що позивачем у такому спорі подано у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника заяву з грошовими вимогами до боржника, господарський суд залишає такий позов без розгляду (ч. 4 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства).
Системний аналіз положень чинного процесуального законодавства України та Кодексу України з процедур банкрутства вказує на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства є спеціальними по відношенню до інших законодавчих актів України в частині регулювання порядку судового розгляду справ за участі боржника, щодо якого в провадженні господарського суду перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність). При цьому належним судом при розгляді справ за участі такого учасника судового розгляду є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство (неплатоспроможність).
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц (провадження № 14-404цс19), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19), від 18 лютого 2020 року у справі №918/335/17 (провадження № 12-160гс19).
Судом встановлено, що Господарським судом Вінницької області відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, відповідача в даній справі, ОСОБА_1 , справа № 902/283/24, та згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень провадження в справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 триває.
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що дана цивільна справа підлягає передачі до Господарського суду Вінницької області, яким відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (відповідача в даній цивільній справі), оскільки, як зазначено вище, норми Кодексу України з процедур банкрутства є спеціальними по відношенню до інших законодавчих актів України в частині регулювання порядку судового розгляду справ за участі боржника.
Тому за встановлених обставин застосуванню підлягають саме норми ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, в зв'язку з чим в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду ; після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.
Тобто ЦПК України врегульовано лише порядок передачі цивільних справ між судами загальної юрисдикції.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги спеціальні норми Кодексу України з процедури банкрутства щодо надіслання справ до господарського суду, застосовуючи аналогію закону щодо передачі справ за підсудністю, суд вважає, що цивільну справу № 128/178/25 слід передати до Господарського суду Вінницької області, в провадженні якого перебуває справа про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 31, 258 - 260, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,
В задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про закриття провадження у справі відмовити.
Цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати на розгляд до Господарського суду Вінницької області, в провадженні якого перебуває справа № 902/283/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 05.03.2025.
Суддя: