06 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/31302/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року (суддя Царікова О.В.) в адміністративній справі №160/31302/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі №160/31302/23 було частково задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та:
визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ із збільшенням пенсії на 1% за кожен рік роботи понад стаж 20 років для чоловіків;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, починаючи з 01.03.2023.
Рішення суду набрало законної сили.
16.01.2025 представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області щодо неправильного обрахунку пенсійних виплат громадянину ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про перерахунок пенсії № 045550013637 від 02.08.2024р.;
- визнати протиправним та скасувати Рішення про утримання надміру сплачених сум пенсій від 15 листопада 2024 року № 840;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області щодо невиконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі №160/31302/23;
- зобов'язати керівника Головного управління пенсійного фонду в Дніпропетровській
області - ОСОБА_2 особисто подати звіт про виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі №160/31302/23 із обґрунтованим розрахунком пенсійних виплат громадянину ОСОБА_1 , проведеного відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, починаючи з 01 березня 2023 року;
- у випадку неподання звіту у строк, встановлений судом, або не виконання Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2024 року у справі № 160/31302/23, накласти на керівника Головного управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області штраф у розмірі, передбаченому частиною третьою статті 382 - 3 Кодексу адміністративного судочинства України, половину якого перерахувати ОСОБА_1 за реквізитами, зазначеними у Картці реквізитів Рибіна О.В.;
- постановити окрему ухвалу про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб Головного управління пенсійного фонду в Дніпропетровській області, яку направити на виконання до органів Національної поліції України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року заяву повернуто заявнику без розгляду.
Судове рішення мотивовано тим, що заявником не дотримано вимог ч.4 ст.383 КАС України, в частині визначених строків звернення із заявою в порядку ст.383 КАС України.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції не правильно визначив дату, з якої у позивача виникло право на звернення до суду із заявою, в порядку ст.383 КАС України. Також позивач звертає увагу, що подана заява стосувалася не лише оскарження рішень/дій суб'єкта владних повноважень під час виконання рішення суду (ст.383 КАС України), а і зобов'язання відповідача подати звіт щодо виконання рішення суду, що унормовано іншою нормою права, а саме ст.382 КАС України, яка не передбачає строків подання такої заяви до суду.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
В силу приписів ст.129-1 Конституції України, ст..13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст.14, 370 КАС України рішення суду є обов'язковим для виконання.
При цьому, для цілей застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стадія виконання рішення суду є складовою доступу до правосуддя.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що право на доступ до суду було б ілюзорним, якби остаточне, зобов'язальне судове рішення залишалося без дієвим на шкоду одній зі сторін (справа «Ромашов проти України, рішення від 27.07.2004р.).
Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
У свою чергу, судовий контроль є важливою конституційною гарантією забезпечення обов'язковості судового рішення. Це означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (відповідно до приписів резолютивної та мотивувальної частини рішення).
Видами судового контролю за виконанням рішення суду, які передбачені КАС України, є встановлення судом обов'язку суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України), а також встановлення судом, за заявою особи поданої в порядку ст.383 КАС України, правильності та повноти виконання суб'єктом владних повноважень рішення суду, яке ухвалено на користь особи.
При цьому, процедури реалізації значених видів судового контролю, згідно з положеннями ст.382 та ст.383 КАС України, відрізняються між собою. Так, якщо ст.383 КАС України встановлює строк звернення із заявою до суду - протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду, то ст.382 КАС України такого строку не передбачає.
Оскільки, у спірному випадку позивач звернувся до суду із заявою, в якій об'єднано вимоги, які можуть бути заявлені як в межах ст.382 КАС України та і в межах ст.383 КАС України, то суд першої інстанції безпідставно повернув без розгляду заяву, в частині заявлених вимог щодо зобов'язання відповідача (боржника) подати звіт про виконання рішення суду; застосування штрафу у випадку не подання звіту чи не виконання рішення суду (ст.382 КАС України).
Необгрунтованими суд апеляційної інстанції вважає і висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення без розгляду заяви, в частині заявлених вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України).
Так, суд першої інстанції визначив дату, в яку позивач дізнався про порушення своїх прав, датою складення висновку експерта № 2772-24 від 17 грудня 2024 року, в якому зазначено: «В обсязі наданих документів, документально розрахунок пенсійних виплат громадянину ОСОБА_1 , проведений установою Пенсійного фонду України не підтверджується. Розмір пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ, із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 20 років, але не вище 75% заробітку, починаючи з 01.03.2023, становить 3 807,48грн.».
Вказаний висновок експерта був замовлений позивачем, який вважав, що відповідачем, на виконання рішення суду, невірно здійснено розрахунок пенсії у розмірі 2 249,95грн.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок експерта не є рішенням, дією/бездіяльністю відповідача, прийнятого/вчиненого на виконання рішення суду, а отже з датою його виготовлення (чи датою вручення позивачу) не можливо пов'язувати дату, з якої позивач вважається обізнаним про порушення своїх прав.
Велика Палата Верховного Суду у справі №9901/226/19 (постанова від 07.07.2021) дійшла висновків про те, що: «Важливо, що не будь-яка інформація, що стосується виконання судового рішення, може бути свідченням неналежного (протиправного) виконання рішення суду, а лише та, зі змісту якої можна визначити її протиправність. Отже, день (явище, фактор), з якого починається перебіг строку оскарження, не є статичним, він є мінливим, ситуативним, динамічним, залежить від конкретних умов виконання судового рішення, послідовності та ролі дій суб'єктів виконавчого провадження. Видається правильним, що визначення цього дня має провадитися не стільки від якоїсь певної разової зовнішньої події, скільки від сукупності факторів, приміром таких, що залежать від ролі, характеру та ступеня участі як стягувача, так і боржника. Власне зі співвідношення змісту дій суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, з одного боку, і дієвого ставлення стягувача до таких дій, з другого, можна визначити правову природу цих дій, час, з якого вони виникли й упродовж якого вони тривають, а звідси визначити, чи знав про них позивач, і якщо реально знав (не міг не знати) і через якийсь проміжок часу звернувся за захистом від них, то тоді можна уяснити правову природу цього звернення й визначити, чи воно було вчасним або відбулося з пропуском строку. Суд не повинен тлумачити положення частини четвертої статті 383 КАС України у такий спосіб, щоб створювати перешкоди для забезпечення виконання рішення суду, і має бути в одній системі координат із принципом обов'язковості судового рішення».
У спірному випадку можливо стверджувати про те, що про протиправність дій відповідача, під час виконання рішення суду, позивач дізнався з листа відповідача №840, який отриманий позивачем 15.01.2025 та в якому сформовано позицію відповідача про надміру отримані позивачем кошти пенсії, внаслідок здійсненого перерахунку пенсії на виконання рішення суду.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції не можливо визнати законною та обгрунтованою, як того вимагає ст.242 КАС України, у зв'язку з чим ухвалу суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.320, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року в адміністративній справі №160/31302/23 - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 06.03.2025.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк