06 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27463/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Київської митниці
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року (суддя О.В. Врона) у справі № 160/27463/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської митниці, у якому просило визнати протиправними та скасувати:
- рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2024/000076/2 від 30.08.2024;
- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100320/2024/000878 від 30.08.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням митної вартості за першим методом (за ціною контракту), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного контракту. Однак, митниця, на думку позивача, витребувавши у підприємства додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. Надані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Судом першої інстанції зазначено, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Суду не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності
всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Відтак, суд дійшов висновку, що спірні рішення та карта відмови є протиправними та підлягають скасуванню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять належних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. Звертає увагу, що позивачем подано на підтвердження транспортних витрат лист ТОВ «Консольлайн Україна», а у наданій CMR зазначено іншого перевізника, що свідчить про залучення до перевезення товару третіх осіб, однак документи щодо витрат на таке залучення позивачем не подано. Зазначає, що спірне рішення містить мотиви прийняття, обґрунтування та інші обов'язкові дані, джерела інформації, що використовувались митним органом для митної вартості.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 05.05.2019 між ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (Покупець) і GUANGZHOU DIMEIJIA IMPORT & EXPORT CO., LIMITED, Гонконг, КНР (Продавець) був укладений контракт №02/2019, за яким Продавець продає, а Покупець купує товари, на умовах, викладених у цьому контракті.
Відповідно до п. 1.2. контракту Покупець купує товар в асортименті, кількості і за цінами в Специфікаціях і/або Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного контракту.
Пунктами 2.1, 2.2. контракту встановлено, що ціна товару та базис поставки (Інкотермс 2010) погоджується сторонами на кожну партію та вказуються в специфікаціях до даного контракту. Валютою контракту є долар США.
04.06.2024 сторонами до контракту укладено Специфікацію №03/24 на поставку на умовах FOB Гуанчжоу, Китай товарів загальною номенклатурою 32 позиції (маски для обличчя, патчі під очі, очищуючі смужки для носу та інше), на загальну суму 159691,64 доларів США (USD).
Вищезазначений товар за інвойсом (рахунком-фактурою) № 03/24 від 04.06.2024 року загальною вагою 20780,00 кг згідно коносаменту TJSHTMSC1402S1 від 23.06.2024 був ввезений на митну територію України.
28.08.2024 позивач звернувся до Київської митниці для здійснення митного оформлення товару за ЕМД №24UA100320428836U2, додавши наступні документи:
- пакувальний лист (Packing list) № 03/24 від 12.06.2024;
- коносамент (Bill of lading) №TJSHTMSC1402S1 від 23.06.2024;
- автотранспортна накладна (Road consignment note) P015987 від 22.08.2024;
- декларація про походження товару (Declaration of origin) № 01/24 від 22.01.2024;
- платіжна інструкція в іноземній валюті №20184 від 04.06.2024;
- платіжна інструкція в іноземній валюті №20185 від 10.07.2024;
- платіжна інструкція в іноземній валюті №20186 від 30.07.2024;
- довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №15987 від 26.08.2024;
- договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 02/2019 від 05.05.2019;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 1 - Додаткова угода №1 від 08.11.2022;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Специфікація №03/24 від 04.06.2024;
- договір про надання послуг митного брокера № МБ002/12 від 30.12.2021;
- договір про перевезення № ТЕО38754647 від 09.01.2023;
- договір про перевезення № ТЕО44703904 від 28.10.2022;
- заява в вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність у товарах наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, ввезення на територію України, вивезення з території України чи транзит через територію України яких здійснюється за наявності дозволу № б/н від 27.08.2024;
- заява у вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність озоноруйнівних речовин та фторованих парникових газів у товарах № б/н від 27.08.2024;
- заява в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, які декларуються не належать до товарів, що підлягають державному експортному контролю № б/н від 27.08.2024;
- разова перепустка №ПР - 96161 від 27.08.2024.
Митна вартість товару заявлена позивачем за ціною контракту (основний метод).
Розглянувши надані документи, Київською митницею було направлено позивачу електронне повідомлення про необхідність подання відповідно до ч. 3 ст. 53 МУ України додаткових документів, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. 7) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 8) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 9) копію митної декларації країни відправлення; 10) за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (заявки та ін.).
На електронне повідомлення позивач листом від 30.08.2024 повідомив про відсутність витребуваних митницею документів.
30.08.2024 Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2024/000076/2, яким скориговано митну вартість товару до рівня 12,02 доларів США за кг нетто із застосуванням резервного (6) методу визначення митної вартості товару.
Митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2024/000878 від 30.08.2024.
У зв'язку з незгодою із рішенням, декларантом заявлено випуск партії товару у вільний обіг під гарантійні зобов'язання у відповідності до положень ч.7 ст. 55 Митного кодексу України за МД №24UA100320429198U0 із наданням фінансової гарантії у вигляді грошової застави в сумі 796365,71 грн., з яких: 186200,61 грн. ввізного мита (за видом платежу 020) та 610165,10 грн. податку на додану вартість (за видом платежу 028).
Позивач вважаючи, що спірні рішення про коригування митної вартості товару і картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із ч.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган, відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.
Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Отже, вказаними нормами матеріального права визначено повноваження митного органу щодо контролю за правильністю визначення митної вартості, а також порядок та спосіб реалізації таких повноважень. Так, митний зобов'язаний перевіряти складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи, лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни.
Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено випадки коли митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Так, відповідно до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, містять розбіжності, а також ненадання декларантом витребувані Митницею додаткові документи.
Визначивши повноваження митного органу, підстави прийняття оскаржуваних рішень, суд першої інстанції правильно виходив з того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у відповідача обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
З'ясувавши обставини, з якими відповідач пов'язує наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення митної вартості, суд першої інстанції обгрунтовано визнав безпідставною позицію митного органу про те, що подані позивачем до митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості.
Так, матеріалами справи підтверджено, що 05.05.2019 між ТОВ «ГРУПА ВІА ДНІПРО» (Покупець) і GUANGZHOU DIMEIJIA IMPORT & EXPORT CO., LIMITED, Гонконг, КНР (Продавець) був укладений контракт №02/2019, за яким Продавець продає, а Покупець купує товари, на умовах, викладених у цьому контракті.
04.06.2024 сторонами до контракту укладено Специфікацію №03/24 на поставку на умовах FOB Гуанчжоу, Китай товарів загальною номенклатурою 32 позиції (маски для обличчя, патчі під очі, очищуючі смужки для носу та інше), на загальну суму 159691,64 доларів США (USD).
Товар за інвойсом (рахунком-фактурою) № 03/24 від 04.06.2024 року загальною вагою 20780,00 кг згідно коносаменту TJSHTMSC1402S1 від 23.06.2024 був ввезений на митну територію України.
У подальшому 28.08.2024 позивач звернувся до Київської митниці для здійснення митного оформлення товару за ЕМД №24UA100320428836U2, додавши відповідні документи.
Однак, 30.08.2024 Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100320/2024/000076/2, яким скориговано митну вартість товару до рівня 12,02 доларів США за кг нетто із застосуванням резервного (6) методу визначення митної вартості товару. Також, митним органом сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100320/2024/000878 від 30.08.2024.
У апеляційній скарзі митний орган зазначає, що позивачем подано на підтвердження транспортних витрат лист ТОВ «Консольлайн Україна», а у наданій CMR зазначено іншого перевізника, що свідчить про залучення до перевезення товару третіх осіб, однак документи щодо витрат на таке залучення позивачем не подано.
Колегія суддів враховує, що відповідно до висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено із ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» договір №ТЕО38754647 транспортно-експедиторського обслуговування від 09.01.2023, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених умовами цього договору послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.
Відповідно до умов договору № ТЕО38754647, ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» при необхідності для виконання своїх зобов'язань за договором, зобов'язується укладати від свого імені та за рахунок клієнта договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними перевізниками, складами зберігання, терміналами, та іншими організаціями, уповноваженими надати відповідні послуги, а також має право проводити розрахунки з портами, транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов'язань за цим договором.
Разом з тим, колегія суддів встановила, що витрати, які включаються в митну вартість товару позивача підтверджуються довідкою від ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН УКРАЇНА» про транспорті витрати №15987 від 26.08.2024 року, згідно якої витрати по доставці вантажу у контейнері BMOU5964716 згідно коносаменту № TJSHTMSC1402S1 від 23.06.2024 складають 551139,21 грн., з яких, морське перевезення за межами території України - 455550,00 грн., навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України - 23749,21 грн, міжнародні транспортні послуги за межами території України - 71840,00 грн.
Відтак, враховуючи умови договору № ТЕО38754647 та відомості довідки про транспорті витрати №15987, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно неподання позивачем документів на підтвердження транспортних витрат.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, а надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що сплачена за ці товари.
Отже, апеляційний суд зазначає, що відповідачем не доведено правомірність відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні рішення №UA100320/2024/000076/2 та картка відмови № UA100320/2024/000878 є протиправними та підлягають скасуванню.
Натомість, зворотні доводи скаржника про правомірність цих рішень свого підтвердження не знайшли.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права.
Стосовно витрат позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів встановила, що 23.09.2024 між Адвокатським бюро «ГЕРМАН І ПАРТНЕРИ» та позивачем укладено договір про надання правової допомоги №01-23-09/24, за умовами якого Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе обов'язок здійснити правовий захист інтересів Замовника за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРУПА ВІА ДНІПРО» до Київської митниці про оскарження рішення №UA100320/2024/000076/2 від 30.08.2024 та картки відмови № UA100320/2024/000878 від 30.08.2024 року.
Відповідно до п. 3.2. договору вартість послуг з ведення справи в суді апеляційної інстанції становить 40000 грн. без ПДВ.
На виконання п. 4.1. договору сторонами 17.02.2025 складено акт прийому-передачі наданих послуг з ведення справи в суді апеляційної інстанції.
Платіжною інструкцією №100 від 12.02.2025 підтверджується позивачем оплата вищезгаданих отриманих послуг у розмірі 40000 грн.
Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд апеляційної інстанції вважає, що заявлена позивачем до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 40000,00 грн. є не співмірною із складністю цієї справи та витраченим адвокатом часом на надання послуг правничої допомоги. При цьому, колегія суддів зазначає, що дана справа віднесена до категорії справ незначної складності. Справи з аналогічним предметом спору неодноразово розглядалися судовими інстанціями та з приводу розгляду таких справи сформовано сталу правову позицію.
Таким чином, зважаючи на предмет спору, складність та обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на надання послуг, значення справи для сторони, враховуючи такі принципи як співмірність та пропорційність, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі №160/27463/24 - без змін.
Стягнути з Київської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВІА ДНІПРО" витрати на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000,00 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 06.03.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк