06 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/27512/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року (суддя О.В. Врона) у справі № 160/27512/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дії, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, які виразилися у протиправній відмові у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, скасувавши рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 22.08.2024 №045750028134;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 04.06.1992 по 20.09.1999 та з 09.12.2014 по 15.05.2019;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивачці з моменту подання заяви, а саме: з 14.08.2024, на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за заявою позивачки і документами про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, пенсійним фондом протиправно відмовлено у призначенні позивачці пенсії, через недосягнення необхідного пенсійного віку.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову в призначенні пенсії позивачці від 22.08.2024 №045750028134.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до стажу позивачки в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України «Про
пенсійне забезпечення» періоди роботи з 01.07.1994 по 30.10.1994 і з 09.12.2014 по 15.05.2019.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 14.08.2024, на підставі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції відповідно до рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.
В решті позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Відтак, суд дійшов висновку про помилковість доводів пенсійного органу про недосягнення пенсійного віку позивачкою.
При цьому, оскільки права позивачки були порушені саме рішенням пенсійного органу, а не його діями, то належним способом захисту є визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 02.08.2024 №045750028134, а не визнання протиправними дії.
Суд також зазначив, що відповідно до проведеного відповідачем розрахунку страховий стаж позивачки на день звернення становить 29 років 10 місяців 23 дні., пільговий стаж за Списком №2- 12 років 6 місяців 12 днів, що також є достатнім для призначення пенсії в даному випадку.
Крім того, суд враховував, що редакція статті 60 Закону № 1788-XII є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону № 1788-XII та не зупиняє її дію.
Отже, суд дійшов висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст.60 Закону № 1788-XII, не пов'язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.
Відтак, суд вважав, що зарахуванню до стажу у подвійному розмірі підлягає період роботи позивачки молодшою медичною сестрою по догляду за хворими дітьми в Комунальному закладі «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей Дніпропетровської обласної ради» з 09.12.2014 по 15.05.2019.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, пенсійний орган вказує, що з жовтня 2017 року порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах регулюється саме Законом №1058, а тому зважаючи на приписи п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058, спірне рішення про відмову позивачці у призначенні пенсії є правомірним, адже позивачка не досягла віку 55 років. Вважає, що період роботи позивачки з 09.12.2014 по 15.05.2019 у подвійному розмірі можливо зарахувати виключно до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а не до загального страхового стажу позивачки.
Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивачка звернулась 10.06.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою і документами про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 19.06.2024 №045750028134 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці та недосягнення пенсійного віку.
Пенсійним фондом зазначено, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, жінкам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Вік заявниці 53 роки 10 місяців.
Страховий стаж заявниці становить 25 років 10 місяців 26 днів.
Пільговий стаж роботи за Списком №2 не визначено.
До страхового стажу не було зараховано: період отримання допомоги по безробіттю з 12.11.1999 по 05.11.2000, згідно з трудовою книжкою від 20.07.1998, оскільки відсутні підстави внесення запису про припинення виплати;
Період роботи в Будинку дитини №1 з 04.06.1992 по 20.09.1999 та в Комунальному закладі «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей» з 22.09.2014 по 15.05.2019, згідно з довідкою від 06.06.2024 №130, зараховано до страхового стажу в одинарному розмірі, оскільки зазначено період перебування у відпустці по догляду за дитиною до шести років, в адміністративній відпустці, у відпустці без збереження заробітної плати з 1994 року по 1999 рік.
Для врахування в пільговому обчисленні вищезазначених періодів, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідно надати довідку про знаходження/не знаходження у відпустках без збереження заробітної плати та по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (6-річного віку) з визначеними періодами на підставі первинних документів (наказів, розпоряджень, тощо);
До пільгового стажу не зараховано періоди роботи: з 22.09.2014 по 15.05.2019, згідно з довідкою, уточнюючою особливі умови роботи, необхідні для призначення пенсії на пільгових умовах від 06.06.2024 №128, оскільки в розділі ХХІV «Охорона здоров'я» та соціальна допомога» Списку №2 виробництв, робіт, професій посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2016 №461, не передбачено підрозділ 24в, зазначений в довідці.
Пільговий стаж становить 06 років 01 місяць, що перевищує фактичну тривалість вищезазначеного періоду.
В подальшому за заявою позивача від 19.07.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 26.07.2024 №045750028134 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Пенсійним фондом період з 04.06.1992 по 20.09.1999 у Будинку дитини №1 зараховано в одинарному розмірі, відповідно наданої довідки від 06.06.2024 №1340, оскільки не зазначені періоди догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку (6-річного віку), знаходження/не знаходження у відпустках без збереження заробітної плати, також не зазначено, що Будинок дитини №1 є психоневрологічним закладом, який надає психіатричну допомогу дітям.
До пільгового стажу не зараховані наступні періоди: з 31.10.1994 по 01.05.1997 у Будинку дитини №1 та з 17.04.1998 по 20.09.1999 в КЗ «Спеціалізований Центр медико-санітарної реабілітації дітей» відповідно наданої довідки від 17.07.2024 164, оскільки довідка не відповідає Додатку 5 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 №637, а саме відсутня печатка підприємства, не вірно зазначена дата Постанови №36.
14.08.2024 позивачка повторно звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою і документами про призначення пенсії.
За принципом екстериторіальності заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №045750028134 від 22.08.2024.
Пенсійним фондом встановлено наступне.
Вік заявника 54 роки 10 днів
Страховий стаж: 29 років 10 місяців 23 дні.
Пільговий стаж особи за Списком №2 становить 12 років 6 місяців 12 днів.
До пільгового стажу за Списком №2 зараховано стаж згідно довідки №181 від 12.08.2024, виданої КП «Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураження центральної нервової системи Дніпропетровської обласної ради» з 04.06.1992 по 20.06.1994, з 02.04.1995 по 30.04.1997, з 01.05.1997 по 16.04.1998, з 09.12.2014 по 15.05.2019 на посаді молодшої медичної сестри.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з недосягненням віку 55 років.
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Таким чином, відносно позивачки правила вказаних нормативних положень містять розбіжність у величині показника вікового цензу, що є однією з умов призначення пенсії жінкам за Списком №2, який складає 50 років за пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №2148-VIII.
Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивачки Закону, а саме: положенням пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, виходячи з такого.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV. Зворотні аргументи скаржника колегія суддів відхиляє.
Зі змісту спірного рішення пенсійного органу від 22.08.2024 №045750028134 вбачається, що станом на час звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивачка досягла віку 50 років, а отже суд першої інстанції правильно вважав, що пенсійним органом протиправно відмовлено позивачці в призначенні пільгової пенсії за Списком №2 з підстави недосягнення нею необхідного пенсійного віку.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що спірне рішення пенсійного органу від 22.08.2024 №045750028134 є протиправним та підлягає скасуванню.
Стосовно зарахування до стажу позивачки в подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 09.12.2014 по 15.05.2019.
Так, зі змісту наявної в матеріалах справи трудової книжки позивачки від 20.07.1988 вбачається, що позивачка:
09.12.2014 прийнята на посаду молодшої медичної сестри з догляду за хворими у Комунальному закладі «Спеціалізований центр медико-соціальної реабілітації дітей Дніпропетровської обласної ради» відповідно до наказу №124к від 09.12.2014 (запис №22);
15.05.2019 звільнена з посади за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України відповідно до наказу №73-к від 02.05.2019 (запис №26).
Також, матеріали справи містять довідку КП «Психоневрологічний центр медико-соціальної реабілітації дітей з тяжкими розладами мовлення та ураженнями центральної нервової системи Дніпропетровської обласної ради» від 12.08.2024 №181, згідно якої позивачка:
з 09.12.2014 по 02.08.2016 молодша медична сестра по догляду за хворими дітьми розділ ХХІV «Охорона здоров'я та соціальна допомога» підрозділ «молодші медичні сестри з догляду за хворими» -24в, згідно з Постановою №36, затвердженою КМУ від 16.01.2003;
з 03.08.2016 по 15.05.2019 молодша медична сестра по догляду за хворими дітьми розділ ХХІV «Охорона здоров'я та соціальна допомога» підрозділ «молодші медичні сестри з догляду за хворими», згідно з Постановою №461, затвердженою КМУ від 24.06.2016.
В свою чергу, відповідно до приписів ст. 60 Закону №1788 робота у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання визначає, що положення Закону №1788, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до приписів ст. 60 Закону №1788, зарахуванню до стажу у подвійному розмірі підлягає період роботи позивачки молодшою медичною сестрою по догляду за хворими дітьми в Комунальному закладі «Спеціалізований Центр медико-соціальної реабілітації дітей Дніпропетровської обласної ради» з 09.12.2014 по 15.05.2019. Доводи апеляційної скарги цей висновок не спростовують.
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі № 160/27512/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 06.03.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк