Провадження № 22-ц/803/4000/25 Справа № 205/3998/22 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д.В Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
04 березня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Свистунової О.В.,
суддів: Єлізаренко І.А., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2022 року
у цивільній справі за заявою Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді, заінтересована особа - Друга дніпровська державна нотаріальна контора, -
У липні 2022 року Дніпровська міська рада звернулася до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді, заінтересована особа - Друга дніпровська державна нотаріальна контора.
Заява обґрунтовувалась тим, що в провадженні Ленінського районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа № 205/6946/20 за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. Предметом цього позову було визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 . Із вказаної цивільної справи Дніпровській міській раді стало відомо, що власник спірного домоволодіння - ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і після його смерті відкрилася спадщина на належне йому домоволодіння АДРЕСА_1 .
Враховуючи, що спадкоємці відсутні, Дніпровська міська рада подала заяву про визнання спадщини відумерлою. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 січня 2022 року у справі № 205/273/21 за заявою Дніпровської міської ради про визнання спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , відумерлою, Дніпровській міській раді відмовлено у задоволені заяви у зв'язку з тим, що матеріалами спадкової справи було встановлено, що вказану спадщину прийняв син спадкодавця - ОСОБА_3 . Але ОСОБА_3 також помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте законні спадкоємці за заповітом та за законом щодо майна такого спадкодавця відсутні.
Ураховуючи викладене, заявник просив суд визнати відумерлою спадщину, що складається із домоволодіння АДРЕСА_1 , яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передати її у власність територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2022 року заяву Дніпровської міської ради - задоволено.
Визнано відумерлою спадщину, що складається із домоволодіння АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передано її у власність територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що з дня смерті ОСОБА_3 ніхто із спадкоємців не заявив про своє право на спадщину такої померлої особи, що складається із домоволодіння АДРЕСА_1 , та не прийняв її. Невизначеність правового статусу вказаної частини житлового будинку, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , може привести до її руйнації, що завдасть шкоди інтересам територіальної громади міста Дніпра у вигляді матеріальних збитків.
Ураховуючи те, що суд встановив відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , як за заповітом, так і за законом, а також те, що після відкриття спадщини минуло багато років, і за весь цей час ніхто не намагався прийняти спадкове майно, що складається із житлового будинку, суд першої інстанції визнав за можливе визнати відумерлою спадщину ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передати її у власність територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Районний суд окремо зазначив, що відсутність державної реєстрації на вказане нерухоме майно за ОСОБА_3 у цьому випадку не має правового значення для вирішення справи, оскільки таке майно було набуто ним шляхом прийняття спадщини після смерті свого батька, а визнання відумерлою спадщини, яка складається з нерухомого житлового майна, та передача його у власність територіальної громади міста Дніпра надасть можливість створити житловий фонд соціального призначення, забезпечити житлом громадян, які потребують соціального захисту.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Данильченка М.С. задоволено. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2022 року скасовано. Заяву Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою залишено без розгляду. Роз'яснено Дніпровській міській раді, що вона має право подати позов на загальних підставах.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що при розгляді цієї справи в порядку окремого провадження встановлено наявність спору про право, який повинен вирішуватися в порядку позовного провадження, що зумовлює залишення заяви без розгляду.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 , як підтверджується матеріалами справи та даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, фактично проживає у спірному домоволодінні та намагається оформити своє право користування ним відповідно до вимог закону. Зокрема, у справі № 205/6946/20 за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 , встановлено, що ОСОБА_1 разом із своїм чоловіком ОСОБА_4 , сином ОСОБА_5 та донькою ОСОБА_6 проживають в домоволодінні АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою голови квартального комітету № 8 Кротенко В.А.
Крім того, Дніпровська міська рада звернулася до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом виселення із нього ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 (справа № 205/9618/23).
Таким чином, ОСОБА_1 посилається на те, що вона набула право користування спірним житлом, тобто існує спір про право. Всупереч зазначеному суд першої інстанції безпідставно не залучив до участі у справі ОСОБА_1 та не звернув увагу, що вирішення цієї справи впливає на її житлові права.
Постановою Верховного Суду від 15 січня 2025 року касаційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 січня 2024 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова касаційного суду обґрунтована тим, що апеляційний суд не перевірив її доводи належним чином, не встановив і в своєму рішенні не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (ЦК України), який би оспорював право Дніпровської міської ради на прийняття спадщини, тобто не встановив коло спадкоємців, а також між ким існує спір щодо спадкового майна, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним. Тому, висновок апеляційного суду про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним і нічим не підтверджений, а залишення заяви про визнання спадщини відумерлою без розгляду фактично ґрунтується на припущеннях. Тому, наголошував на необхідності при новому розгляді справи ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила суд скасувати рішення суду та залишити без розгляду заяву Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що з наявних в матеріалах справи копій судових рішень та доводів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 є фактичним володільцем спірного домоволодіння АДРЕСА_1 , яка протягом тривалого часу проживає в ньому та поліпшує його стан за власні кошти. Тому вважала, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не залучив її до участі у справі як заінтересовану особу. Наголошувала, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення наявний спір про право на вказане домоволодіння, що є підставою для залишення заяви Дніпровської міської ради без розгляду.
Крім того зазначала, що у заяві про визнання спадщини відумерлою не можуть ставитись вимоги, які притаманні позовному провадженню, зокрема про передачу спадкового майна у власність територіальної громади.
У відзиві на апеляційну скаргу, Дніпровська міська рада заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просила її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовувала свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду. Міська рада зазначала, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем спірного домоволодіння в порядку, встановленому статтею 1277 ЦК України, а тому не є учасником спірних правовідносин спадкування. Звертала увагу, що твердження апелянта щодо набуття нею права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за набувальною давністю не підтверджено жодними доказами. А згідно наявних в матеріалах справи відомостей Другої дніпровської державної нотаріальної контори, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не відкривалась, із заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався. Заперечувала про наявність спору між апелянтом та заявником щодо спірного домоволодіння, оскільки позови про визнання права власності на нього, з якими вона або її родичі зверталась до суду, залишені без задоволення. Вважала, що вимоги заявника щодо визнання спадщини відумерлою та передачі її до комунальної власності сформульовані відповідно до вимог закону та не повинні розглядатись в порядку позовного провадження
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідкою про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в Електронному суді.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 належало померлому ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 28 квітня 1999 року, посвідченого Другою дніпропетровською державною конторою і зареєстрованого за № 3-1615, право власності на яке у встановленому законом порядку зареєстровано.
Із матеріалів спадкової справи № 1411/1999, відкритої після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була надана Другою дніпровською державною нотаріальною конторою на запит суду, вбачається, що 23 грудня 1999 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Матеріалами справи підтверджено, що речове право власності на вказане нерухоме майно у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 у встановленому законом порядку за ОСОБА_3 зареєстровано не було.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Норільску Красноярського краю, росія, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Норільским територіальним відділом управління запису актів громадянського стану адміністрації Красноярського краю росії, актовий запис 761.
Згідно з повідомленням Другої дніпровської державної нотаріальної контори від 06 жовтня 2022 року після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про прийняття або відмову від спадщини до Другої Дніпровської державної нотаріальної контори ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось, спадкова справа не заводилась.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з дня смерті ОСОБА_3 ніхто із спадкоємців не заявив про своє право на спадщину такої померлої особи, що складається із домоволодіння АДРЕСА_1 , та не прийняв її. Невизначеність правового статусу вказаної частини житлового будинку, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , може привести до її руйнації, що завдасть шкоди інтересам територіальної громади міста Дніпра у вигляді матеріальних збитків.
Ураховуючи те, що суд встановив відсутність спадкоємців після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , як за заповітом, так і за законом, а також те, що після відкриття спадщини минуло багато років, і за весь цей час ніхто не намагався прийняти спадкове майно, що складається із житлового будинку, суд першої інстанції визнав за можливе визнати відумерлою спадщину ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передати її у власність територіальної громади м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради.
Районний суд окремо зазначив, що відсутність державної реєстрації на вказане нерухоме майно за ОСОБА_3 у цьому випадку не має правового значення для вирішення справи, оскільки таке майно було набуто ним шляхом прийняття спадщини після смерті свого батька, а визнання відумерлою спадщини, яка складається з нерухомого житлового майна, та передача його у власність територіальної громади міста Дніпра надасть можливість створити житловий фонд соціального призначення, забезпечити житлом громадян, які потребують соціального захисту.
Однак, колегія суддів не може погодитися у повній мірі з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.
Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об'єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Особи, які мають право або зобов'язані подати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання із Спадкового реєстру інформації про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна.
Статтею 338 ЦПК України передбачено, що суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 336/709/18-ц, від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19-ц, від 28 квітня 2021 року у справі № 520/19532/19 (провадження № 61-13709св20), від 15 листопада 2021 року у справі № 554/10125/20 (провадження № 61-12758св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 759/12740/21 (провадження № 61-126св22)).
Під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов'язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви (див. постанову Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі № 2-о-59/2009, провадження № 61-20392св21).
У справі, що переглядається, звертаючись до суду з заявою Дніпровська міська рада посилалася на те, що з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 відсутні законні спадкоємці за заповітом та за законом щодо нерухомого майна у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1 , яке він набув після смерті свого батька.
Крім того, у поданому відзиві на апеляційну скаргу, Дніпровська міська рада заперечувала проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , просила її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянт обґрунтовувала свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків місцевого суду. Міська рада зазначала, що ОСОБА_1 не є спадкоємцем спірного домоволодіння, а тому не є учасником спірних правовідносин спадкування.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначала, що вона є фактичним володільцем спірного домоволодіння АДРЕСА_1 , яка протягом тривалого часу проживає в ньому та поліпшує його стан за власні кошти, а тому вважала, що вона набула право користування спірним житлом, тобто існує спір про право.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 квітня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі № 205/2095/24 за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про визнання спадщини відумерлою та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Тобто, Дніпровська міська рада, звернувшись до суду з позовними вимогами саме до
апелянтки ОСОБА_1 та членів її родини ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , фактично визнавши наявність спору про право.
На час розгляду справи, встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 грудня 2024 року провадження у цивільній справі № 205/2095/24 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 205/3998/22 за заявою Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою, заінтересована особа - Друга Дніпровська державна нотаріальна контора.
Також встановлено, що згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1162181 від 03 березня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов'язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Спір про право це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.
Таким чином, при розгляді справи в порядку окремого провадження встановлено наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження в Ленінському районному суді м. Дніпропетровська (справа № 205/2095/24), що зумовлює залишення заяви без розгляду.
Тобто, до складу предмету спору у цивільній справі № 205/2095/24 входить та сама спадщина, яка є предметом у справі № 205/3998/22 за заявою Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді, а тому наявність відкритого позовного провадження унеможливлює розгляд цього питання в порядку окремого провадження, оскільки заявником - Дніпровською міською радою ініційовано спір про право, а саме визнання спадщини відумерлою шляхом пред'явлення позову саме до апелянтки та членів її сім»ї.
Крім того, під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, представник апелянтки пояснював щодо наявності спадкоємця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , його сина - ОСОБА_7 .
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, в повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про залишення без розгляду заяви Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді, заінтересована особа - Друга дніпровська державна нотаріальна контора. При цьому, колегія суддів роз'яснює Дніпровській міській раді, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи (пункти 1, 3 частини першої статті 376 ЦПК України).
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 жовтня 2022 року - скасувати.
Заяву Дніпровської міської ради про визнання спадщини відумерлою та передачу її територіальній громаді, заінтересована особа - Друга дніпровська державна нотаріальна контора - залишити без розгляду.
Роз'яснити Дніпровській міській раді, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 04 березня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 06 березня 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
М.О. Макаров