Провадження № 22-ц/803/2120/25 Справа № 199/7361/24 Суддя у 1-й інстанції - АВРАМЕНКО А. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
06 березня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Свистунової О.В.,
суддів: Макарова М.О., Єлізаренко І.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2024 року у складі судді Авраменка А.М. (повне судове рішення складено 06 листопада 2024 року)
по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
10 вересня 2024 року (згідно поштового штемпелю) Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «Акцент-Банк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 24 червня 2023 року Банк надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, відповідач порушила умови укладеного договору в частині своєчасного погашення платежів та відсотків, передбачених умовами кредитного договору, у зв'язку з чим, станом на 28 серпня 2024 року за договором виникла заборгованість на загальну суму 13 297,93 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 8 998,44 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 4 299,49 грн.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № б/н від 24 червня 2023 року станом на 28 серпня 2024 року в розмірі 13 297,93 грн. та судовий збір в розмірі 3 028,00 грн.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2024 року позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 червня 2023 року станом на 28 серпня 2024 року в розмірі 5 307,98 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 1 570,24 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 3 737,74 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У поданій 27 листопада 2024 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційній скарзі АТ «Акцент-Банк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що Банком надані належні та допустимі докази у справі, зокрема відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку викладеними на банківському сайті, складає між позичальником та Банком кредитний договір; та суд не врахував, що відповідач, підписавши Анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та ознайомившись і скріпивши своїм підписом Паспорт споживчого кредиту погодився з умовами договору щодо розміру процентної ставки та порядком зміни процентів за користування кредитом. Обставини щодо укладення договору на певних умовах та існування заборгованості по процентах за кредитним договором у визначеному Банком розмірі підтверджено письмовими доказами, які жодним чином не спростовані.
Інша вимога апеляційної скарги заявником зводилась до того, що судом не враховано дійсних обставин з приводу вчинення відповідачем дій направлених на виконання договору та щодо не виконання останнім своїх зобов'язань належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року витребувано з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 199/7361/24.
31 грудня 2024 року справа надійшла на адресу апеляційного суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа і смс-повідомлення та отримання документів в Електронному суді.
Сторони у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 24 червня 2023 року між позивачем АТ «Акцент-Банк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № б/н, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк», отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с.6).
Також, у Заяві щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 24 червня 2023року, яка підписана відповідачем електронним підписом, визначено, що метою отримання кредиту є споживчі цілі, встановлено пільговий період користування кредитним лімітом до 62 днів за ставкою 0,000001 % на місяць, у разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,4 % на місяць, при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту застосовується ставка в розмірі 6,8 % на місяць, яка нараховується на суму загальної заборгованості, строк кредитування (строк дії кредитної лінії) становить 240 місяців (а.с.7-8).
Паспорт споживчого кредиту в розділах «3. Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» та «4. Інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача» містить інформацію щодо суми кредиту, строку договору і строку кредитування, а також розмір процентної ставки в межах пільгового періоду на рівні 0,000001 % на місяць, базової процентної ставки за межами пільгового періоду на рівні 40,8 % річних залежно від суми кредиту і процентну ставку, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту на рівні 6,8 % на місяць; та вказаний документ містить дату 24 червня 2023 року і електронний підпис ОСОБА_1 (а.с.9-10).
В порушення умов вказаного кредитного договору, відповідач допустив прострочення повернення кредиту і сплати процентів, внаслідок чого позивач нарахував заборгованість станом на 28 серпня 2024 року в розмірі 13 297,93 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 8 998,44 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 4 299,49 грн. (а.с.5 зворот).
Довідка Банку без номеру та дати видачі, містить інформацію про те, що між Банком та ОСОБА_1 підписаний кредитний договір без номеру, за яким відкрито рахунок № НОМЕР_1 та було видано кредитні картки № НОМЕР_2 …..4448 зі строком дії до грудня 2031 року та № 4323…..6521 зі строком дії до грудня 2031 року (а.с.13).
Довідка Банку без номеру та дати видачі, містить інформацію про те, що мала місце зміна умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 по рахунку № НОМЕР_1 , що стартував з 24 червня 2023 року, а саме 24 червня 2023 року встановлено кредитний ліміт 9 000,00 грн. (а.с.14).
Банківська виписка за період з 24 червня 2023 року по 28 серпня 2024 року містить інформацію про те, що ОСОБА_1 користувався картками Банку № 5169…..4448 та № 4323…..6521, витрачав кошти на оплату послуг та здійснював поповнення картки (а.с.11-12).
Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1 570,24 грн. та по процентам за користування кредитом в розмірі 3 737,74 грн., суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості в розмірі 13 297,93 грн. є недоведеною.
Також, на думку суду позивачем не підтверджені обставини щодо існування домовленості про розмір процентів за користування кредитними коштами, оскільки надана Банком заява позичальника не містить умови щодо розміру процентів, яка була би погоджена позичальником та Банк в жодний інший спосіб не підтвердив, що було волевиявлення позичальника з приводу наведених в позовній заяві істотних умов договору з приводу процентів.
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина перша статті 633 ЦК України проголошує, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 указаного Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Визначальним у даній справі є не безпосередньо вид чи характеристика умов, які включені до заяви позичальника чи містяться в Умовах і Правилах надання банківських послуг, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов та їх погодження сторонами кредитного договору, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Для вирішення спору в даній справі обов'язковим є з'ясування обставин щодо виникнення зобов'язання боржника сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь іншої сторони у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.
Позовні вимоги щодо стягнення процентів Банк обґрунтовував наявністю домовленостей про процентну ставку за кредитним договором що малася в Анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та з огляду на зміст Паспорту споживчого кредиту, в якому умова щодо процентної ставки погоджена з позичальником під його особистий підпис.
Розроблені Банком умови договору приєднання повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що інша сторона договору лише приєднується до тих умов, з якими вона ознайомлена.
Однак рішення суду не може обґрунтовуватись лише самими правовими підставами або аргументами на які робиться посилання в апеляційній скарзі - без встановлення відповідних фактів.
За недоведеності заявлених в позовній заяві фактів щодо ознайомлення позичальника ОСОБА_1 з Умовами та Правилами надання банківських послуг вірні висновки суду з приводу того, що такі Умови та Правила не були частиною договору.
Зазначення в заяві позичальника про ознайомлення позичальника з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає Банк.
Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Акцент-Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а тому суд апеляційної інстанції вважає, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Виходячи з викладеного, встановивши отримання відповідачем тіла кредиту в сумі 8 998,44 грн., що також підтверджується випискою з особового рахунку (а.с.11-12) та не спростовано відповідачем, - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 8 998,44 грн.
Крім того, у даній справі підтверджені обставини та дії позичальника щодо погодження останнім з Банком умов про проценту ставку в певному розмірі та на умовах зазначених в письмовому документів.
Вираження волі позичальника відбулось вчиненням певних дій, та суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутні докази направленості волі та погодження сторони договору умов з приводу процентної ставки за кредитом, та умов з цього приводу відображених в Заяві щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком та Паспорті споживчого кредиту.
Зміст зобов'язання в наведених Заяві щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком та Паспорті споживчого кредиту викладено досить зрозуміло, оскільки системний аналіз Анкети-заяви, наданого Банком розрахунку, банківської виписки та довідок дає підстави для висновку про те, що справжня воля сторін договору зводилась до отримання коштів, які позичальник зобов'язаний повернути, із сплатою процентів за кредитним договором в розмірі та умовах погоджених сторонами.
Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріали справи містять належний та допустимий доказ, який підтверджує факт ознайомлення позичальника з умовами договору щодо розміру процентів за кредитним договором; наявні відомості про те, що саме ОСОБА_1 погодився з умовами з приводу процентної ставки за кредитом; та Банком доведені обставини, які давали можливість суду переконатись в тому з приводу яких відносин були складені Заява щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком та Паспорт споживчого кредиту, та хто ознайомлений з викладеними в них умовами.
У постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/17 зазначено: «Разом з тим суди не звернули уваги на те, що в матеріалах справи наявний підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, в якому також визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування».
Ураховуючи викладене, суд першої інстанції у порушення вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України не врахував те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, то суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем Анкети-заяви, Заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком та Паспорту споживчого кредиту.
Підписавши вказану Анкету-заяву, Заяву щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком, які є складовими частинами кредитного договору, та Паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Крім того, з виписки руху коштів за рахунком вбачається, що ОСОБА_1 отримав та використовував кредитні кошти, далі неодноразово порушував умови договору, бо не сплачував обов'язкові платежі у встановлені строки, що і стало підставою для нарахування штрафних санкцій.
Відповідач, ознайомившись зі змістом кредитного договору, Паспортом споживчого кредиту, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання щодо спірних умов договору не заявляв, у подальшому виконував його умови та покладені на нього договірні зобов'язання, сплачуючи кредит, що свідчить про свідоме визнання ним умов договору.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
З огляду на викладене, суд першої інстанції належним чином не дослідив надані Банком докази видачі відповідачу кредиту, користування ним кредитними коштами, що доведено відповідними розрахунками, не врахував, що зазначені докази відповідачем не спростовано, що є його, а не суду, процесуальним обов'язком.
Отже, в матеріалах справи наявні докази в підтвердження обставин щодо обґрунтованості нарахування процентів за кредитним договором та встановлені обставини дають підстав для висновку відмінного від того до якого дійшов суд першої інстанції.
Суд першої інстанції не відреагував на аргументи заявника стосовно достовірності та доказового значення Заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком та Паспорту споживчого кредиту та помилково вважав, що зазначені документальні докази не впливає на правові висновки у даній справі щодо обґрунтованості вимог Банку про стягнення з позичальника процентів за користування кредитними грошима в розмірі наведеному в розрахунку відповідно до погоджених сторонами умов.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції в частині доводів що стали предметом апеляційного оскарження не виконав вимоги про законність та обґрунтованість рішення суду, висновки суду в частині позовних вимог, в задоволенні яких судом відмовлено здійсненні з недотриманням норм матеріального права, що відповідно до статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованості за кредитним договором № б/н від 24 червня 2023 року станом на 28 серпня 2024 року в розмірі 13 297,93 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 8 998,44 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 4 299,49 грн.
Щодо судових витрат.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а розмір судового збору при зверненні з позовною заявою та з апеляційною скаргою складав 3 028,00 грн. та 4 542,00 грн. відповідно, то на підставі статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Банку підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 7 570,00 грн.
Керуючись статтями 259,268,374,376,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 24 червня 2023 року станом на 28 серпня 2024 року в розмірі 13 297,93 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 8 998,44 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом - 4 299,49 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 7 570,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 06 березня 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: М.О. Макаров
І.А. Єлізаренко