06 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/15137/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року (суддя Н.В. Кучугурна) у справі № 160/15137/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.05.20204 № 046150015322 про відмову в призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, з 20.05.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.05.2024 позивач звернувся до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням від 29.05.2024 №046150015322, яке було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 2. Позивач вважає, що досягнув необхідного віку, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, а також має необхідний страховий і пільговий стаж. Крім цього, позивач вказує, що відповідач без пояснень в спірному рішенні протиправно не зарахував до пільгового стажу роботи періоди на залізничному транспорті, а саме: з 13.07.1989 по 18.07.1990 - складач поїздів; з 01.01.1992 по 16.11.1993 - помічник машиніста тепловоза; з 17.11.1993 по 09.08.1998 - машиніст тепловоза. Позивач зазначає, що пільговий стаж роботи за вказані періоди згідно зі Списком № 2 підтверджується записами у трудовій книжці позивача від 13.07.1989.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 29.05.20204 № 046150015322 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повторно розглянути заяву позивача від 21.05.2024 про призначення пенсії за віком на
пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні.
Судом першої інстанції зазначено, що періоди роботи позивача з 13.07.1989 по 18.07.1990, з 01.01.1992 по 16.11.1993 з 17.11.1993 по 09.08.1998 помічником машиніста та машиніста тепловоза мають бути зараховані до стажу позивача, що дає право на пенсію за вислугу років.
При цьому, згідно з ч.6 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
З огляду на встановлені обставини та наведені законодавчі норми, суд зазначив, що позивачу має бути проведене взаємне зарахування періодів його роботи за Списком №2 (п. ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та періодів його роботи помічником машиніста тепловоза та машиністом тепловоза (п. «а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Таким чином, суд дійшов висновку, що спірне рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені пенсійним законодавством України, відповідно, це рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Відтак, суд вказав про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.05.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, з урахуванням висновків суду, наведених у рішенні суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, пенсійний орган вказує, що згідно довідки №1451-2050 від 20.12.2023 стаж позивача за Списком №2 становить 7 років 11 днів, а підстави для зарахування періодів роботи позивача з 13.07.1989 по 18.07.1990, з 01.01.1992 по 16.11.1993, з 17.11.1993 по 09.08.1998 до стажу за Списком №2 відсутні. Вважає, що пільговий стаж позивача за Списком №2 становить 7 років 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058, а отже спірне рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії є правомірним.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 21.05.2024 позивач звернувся до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Рішенням від 29.05.20204 № 046150015322, яке було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.
У рішенні, з-поміж іншого, зазначено таке.
Дата звернення із заявою про призначення пенсії - 21.05.2024.
Відповідно до пункту другого частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Зниження пенсійного віку відповідно до пункту другого частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи за умови не менше половини стажу на зазначених роботах.
Страховий стаж особи становить 36 років 7 місяців 5 днів, в тому числі стаж роботи за Списком №2 становить 7 років 11 днів.
В призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відмовлено, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж роботи по Списку № 2.
Заявник набуде право на призначення пенсії відповідно до частини другої ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20.05.2027.
Позивач не погодившись зі спірним рішенням відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до статті пункту «а» ст. 55 Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного Суду № 2-р/2019 від 04.06.2019, право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи: чоловіки - після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі; жінки - після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.
Згідно ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.20 цього ж Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Таким чином, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей про періоди роботи, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.
Матеріалами справи підтверджено, що спірним рішенням від 29.05.20204 № 046150015322, яке було прийнято відповідачем, позивачу відмовлено у призначенні пенсії.
Так, у спірному рішенні пенсійним органом зазначено, що страховий стаж позивача становить 36 років 7 місяців 5 днів, в тому числі стаж роботи за Списком №2 становить 7 років 11 днів, в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відмовлено, адже відсутній необхідний пільговий стаж роботи по Списку № 2.
В свою чергу, колегія суддів встановила, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить відомості про такі періоди роботи позивача (мовою оригіналу):
Криворожский металлургический комбинат «Криворожсталь» имени В.И.Ленина
2) 13.07.1989 принят в железнодорожный цех №1 составителем поездов 5 разр.;
3) 18.07.1990 уволен по инициативе работника - ст.38 КЗОТ УССР;
Криворожский металлургический комбинат «Криворожсталь» имени В.И.Ленина
6) 29.10.1990 принят в железнодорожный цех №2 помощником машиниста тепловоза;
7) 17.11.1993 переведен в железнодорожный цех №2 машинистом тепловоза;
8) 10.08.1998 переведен на должность инженера-технолога бюро подготовки и организации работ УРЭО.
Крім того, матеріали справи містять довідку від 20.12.2023 №1451-2050, яка видана позивачу Публічним акціонерним товариством «АрселорМіттал Кривий Ріг» про підтвердження стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Довідка видана в тому, що позивач повний робочий день працює на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»:
- Залізничний цех №1 з 13.07.1989 по 18.07.1990 - складачем поїздів. У вказаний період безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху на залізничному транспорті, ст.55 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно зі списками, затвердженими постановою КМУ від 12.10.1992 №583;
- Залізничний цех №2, виробництво: транспорт з 29.10.1992 по 31.12.1991 - помічником машиніста тепловозу, що передбачено список №2, розділ ХХХ, підрозділ 1. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173.
Залізничний цех №2:
з 01.01.1992 по 16.11.1993 - помічником машиніста тепловозу. У вказаний період безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху га залізничному транспорті. Стаття 55 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно зі Списками, затвердженими постановою КМУ від 12.10.1992 №583;
з 17.11.1993 по 09.08.1998 - машиніст тепловозу. У вказаний період безпосередньо здійснював організацію перевезень і забезпечував безпеку руху га залізничному транспорті. Стаття 55 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення». Згідно зі Списками, затвердженими постановою КМУ від 12.10.1992 №583.
Водночас, матеріалами справи підтверджено, що періоди роботи позивача з 13.07.1989 по 18.07.1990, з 01.01.1992 по 16.11.1993, з 17.11.1993 по 09.08.1998 зараховані лише до страхового стажу позивача.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно ст. 56 Закону №1788, що при призначенні пенсій на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 та пенсій за вислугу років відповідно до статті 55 цього Закону провадиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цими статтями, за умови, що зазначені роботи дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Відтак, враховуючи приписи ст. 56 Закону №1788, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивачу має бути проведене зарахування періодів його роботи з 13.07.1989 по 18.07.1990, з 01.01.1992 по 16.11.1993, з 17.11.1993 по 09.08.1998 за Списком №2. Аргументи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.
З цих підстав, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне рішення від 29.05.20204 № 046150015322, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії, є протиправним та підлягає скасуванню.
Натомість, зворотні доводи скаржника щодо пільгового стажу позивача за Списком №2 та про правомірність спірного рішення, свого підтвердження не знайшли.
Суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі № 160/15137/24 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 06.03.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк