Провадження № 22-ц/803/4001/25 Справа № 205/4972/23 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
05 березня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Макарова М.О., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Лопакової А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 лютого 2024 року по справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік Ірина Леонідівна, про встановлення факту родинних відносин,-
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І. Л..
В обґрунтування заяви посилалась на те, що ОСОБА_2 є її рідним батьком. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, після його смерті відкрилась спадщина на належне останньому майно, а саме на будинок по АДРЕСА_1 . 13 грудня 2021 року заявник звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька, однак постановою від 26 квітня 2023 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 та надано роз'яснення про необхідність підтвердження родинних відносин між нею та батьком, оскільки в свідоцтві про народження в графі «Батько» інформація про батька відсутня.
Посилаючись на те, що вони з батьком проживали за однією адресою: АДРЕСА_1 до дня його смерті, вели спільне господарство, заявник доглядала за батьком до останнього дня його життя, просить суд встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її рідним батьком.
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 лютого 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік Ірина Леонідівна про встановлення факту родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним бітьком ОСОБА_1 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її заяву.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 лютого 2024 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 15 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2024 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити , виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5 від 08 грудня 1949 року, наявні відомості про матір останньої, в графі «мати» зазначено ОСОБА_6 , відомості про батька в графі «батько» відсутні.
У Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження також відсутня інформація про батька ОСОБА_1 (Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00039424224 від 26 квітня 2023 року).
Відповідно до архівної довідки від 24 січня 2024 року № Б-163/0/217-24, виданої державним архівом Дніпропетровської області, у книзі реєстрації актів цивільного стану Ленінського міського бюро ЗАГС м. Дніпропетровська є актовий запис № 1155 від 14 листопада 1944 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 дитини жіночої статі на прізвище та ім'я « ОСОБА_7 », батько дитини - « ОСОБА_8 »; місце роботи - «РККА», мати - « ОСОБА_6 »; постійне місце проживання - « АДРЕСА_2 ».
Відомості (докази) щодо реєстрації шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відсутні.
31 травня 1975 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».
Згідно інформації відділу обліку проживання фізичних осіб управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 12 грудня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 (була зареєстрована до 25 травня 1998 року).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 02 червня 1992 року..
13 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кохан Г. Л. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік І. Л. від 26 квітня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з неможливістю встановлення її родинних відносин зі спадкодавцем.
Допитані в судовому засіданні ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які є родичами ОСОБА_1 , зазначили, що ОСОБА_2 дійсно є рідним батьком ОСОБА_1 , вони проживали разом у АДРЕСА_1 та вели спільне господарство. ОСОБА_1 доглядала за батьком до дня його смерті.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказаний факт підлягає встановленню в іншому порядку, а саме шляхом встановлення факту батьківства в порядку статті 130 СК України, приймаючи до уваги відсутність в актовому записі про народження заявника відомостей про батька.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною сьомою статті 19 ЦПК України передбачено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, родинних відносин між фізичними особами.
Родинні відносини (споріднення) (у теорії права) - це кровний зв'язок між людьми, з наявністю якого закон пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків. Правове значення має як пряме споріднення так і не пряме (бокове), коли родинні зв'язки виникають за наявності спільного пращура (родоначальника). Виходячи з вимог діючого ЦК України поняттями «родичі», «родинні стосунки» охоплюється коло осіб, які пов'язані між собою певним ступенем споріднення. Такими особами можуть бути близькі родичі за походженням, зокрема, батьки, діти, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, брат та сестра (повнорідні і неповнорідні), двоюрідні брати та сестри, тітка, дядько, племінниця, племінник. Усиновлений та усиновлювач прирівнюються до родичів за походженням.
Доказом родинних відносин є зокрема свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії судових рішень, які набрали законної сили щодо встановлення факту родинних відносин.
У заяві ОСОБА_1 стверджувала, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її батьком, оскільки у свідоцтві про народження заявника відсутні відомості про батька, вона звернулась до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин з метою подальшого оформлення спадщини після смерті батька.
Верховний Суд у постанові від 05 березня 2024 року у справі № 761/3765/23, виснував, що встановлення факту походження дитини від батька і є встановленням факту родинних відносин між батьком та дитиною, а тому суди попередніх інстанції безпідставно зазначили, що у разі, якщо особи не перебувають у родинних відносинах, але фактично вважать себе народженими від певної особи, захист прав у такому випадку відбувається шляхом встановлення батьківства чи встановлення факту визнання батьківства. Відмова заявнику у встановленні факту родинних відносин з батьком виключно через неналежно обраний спосіб захисту порушеного права, яким має бути позов про встановлення батьківства в порядку статті 130 СК України, без дослідження доказів, що подавались на підтвердження факту родинних відносин між заявником та померлим батьком порушує права заявника на справедливий розгляд справи судом.
Враховуючи зазначене, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо неналежно обраного заявником способу захисту прав заявника.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
На момент виникнення правовідносин, діяв Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану від 31 травня 1926 року.
Указ Президії Верховної ради СРСР від 08 липня 1944 року скасував можливість судового встановлення батьківства, який діяв згідно Кодексу законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР 1926 року. В умовах воєнної диспропорції жіночого і чоловічого населення було прийняте рішення про юридичне визнання лише шлюбу, зареєстрованого в компетентних органах.
На підставі Указу Президії Верховної ради СРСР від 15 вересня 1945 року внесено зміни до статті 2 вищезазначеного кодексу, а саме при реєстрації в органах запису актів громадянського стану народження дитини від матері, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбі, дитина записується за прізвищем матері з присвоєнням їй по батькові за вказівкою матері. Отже заповнення графи «батько» у актовому записі про народження дитини не передбачалося.
Такі вимоги діяли до прийняття Основ законодавства СРСР та союзних республік про шлюб та сім'ю 1968 року, зокрема статті 53 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР (далі - КпШС УРСР).
Відповідно до пунктів 6, 7 Указу Президії Верховної ради УРСР від 29 липня 1969 року «Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР» правила частин другої, третьої статті 53 Кодексу про шлюб та сім'ю УРСР про встановлення в судовому порядку батьківства особи, з якою мати не перебувала у шлюбі, застосовуються у відношенні дітей, що народилися після введення в дію Основ законодавства СРСР і союзних республік про шлюб та сім'ю, тобто після 01 жовтня 1968 року.
У відношенні дітей, які народилися до 01 жовтня 1968 року від осіб, що не перебувають між собою у шлюбі, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини. В разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений в судовому порядку. На підставі спільної заяви батьків або рішення суду про встановлення факту визнання батьківства провадиться відповідна реєстрація в органах запису актів громадянського стану з внесенням запису про батька у свідоцтво про народження дитини.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 570/2797/13-ц.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 травня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до частини другої статті 55 КпШС УРСР запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.
При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують такі обставини у їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір'ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Таким чином, встановлення судом фактів батьківства може мати місце в разі доведення хоча б однієї із зазначених обставин.
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. У необхідних випадках суд для з'ясування питань, пов'язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц, від 29 серпня 2018 року у справі № 641/9147/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 225/6301/15-ц.
Чинне законодавство не містить вичерпного переліку засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватися факт родинних відносин, тому застосовуються загальні правила щодо доказів та обов'язків щодо доказування.
Згідно положень статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Заявником до заяви долучено належні, допустимі та достовірні докази, а саме архівну довідку від 24 січня 2024 року № Б-163/0/271-24, видану Державним архівом Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо наявності актового запису про народження ОСОБА_13 , в якій міститься щонайменше ім'я батька заявника, запис акту про народження ОСОБА_13 від 14 листопада 1944 року № 1155, показанням допитаних у судовому засіданні свідків, зокрема свідка ОСОБА_11 , яка є старшою сестрою заявника, та наданим фотографіям.
Оцінюючи зазначені доказі, колегія суддів приходить до висновку що ці докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми в розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України та підтверджують факт родинних відносин заявників і спадкодавця як синів і батька.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене,колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення вимог.
Керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 лютого 2024 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Стаднік Ірина Леонідівна, про встановлення факту родинних відносин задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним батьком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини проголошена 05 березня 2025 року.
Повний текст постанови складено 06 березня 2025 року.
Головуючий :
Судді :