Провадження № 11-сс/803/500/25 Справа № 210/5657/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
05 березня 2025 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року, якою відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, -
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року підозрюваному ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13 квітня 2025 року включно. Розмір застави залишено у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 грн.
Своє рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованістю пред'явленої ОСОБА_8 підозри та наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. На думку слідчого судді, більш м'які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 Кримінального процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді скасувати, застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання. У випадку неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України визначити розмір застави у мінімально можливому розмірі. Вказує на необгрунтованість пред'явленої ОСОБА_8 підозри за ч. 2 ст. 307 КК України та як наслідок, відсутність підстав для продовження найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що прокурором не надано доказів на підтвердження існування заявлених ризиків. Наголошує, що оцінка ризику переховування на підставі лише суворості можливого покарання є порушенням принципів національного законодавства та практики ЄСПЛ. Звертає увагу, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, де проживає зі своїми батьками та братом, є студентом та не працює, за місцем навчання та проживання має виключно позитивні характеристики, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що на його думку, дає підстави для застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Вважає, що визначений слідчим суддею розмір застави є непід'ємним для родини підозрюваного та його близьких.
Заслухавши доповідача, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно із ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані, висновки суду про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
30.10.2024 ОСОБА_8 затриманий у порядку ч. 2 ст. 208 КПК України, якому 31.10.2024 згідно вимог ст. 278 КПК України, повідомлено про підозру в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованого правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 276-278 КПК України, є початковим моментом притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Отже, на початковій стадії розслідування оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Так, оцінюючи в сукупності обставини провадження та враховуючи достатню наявність доказів про вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, колегія суддів вважає, що наявна обґрунтованість підозри ОСОБА_8 в контексті її розуміння ЄСПЛ.
При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
01.11.2024 р. ОСОБА_8 ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб до 28.12.2024 р. включно, з визначенням розміру застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242 240,00 гривень.
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.02.2025 року продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 на 60 днів до 13 квітня 2025 року включно, розмір застави залишено без змін у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 грн.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України судом встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам протиправної поведінки підозрюваного.
Наявність таких ризиків підтверджується тяжкістю кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_8 , вагомістю наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим.
При продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_8 слідчим суддею було встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, вплинути на свідків, а також вчинити спробу втечі чи переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Зазначені ризики мали місце під час застосування запобіжного заходу і на даний час не зменшились.
Колегія суддів зауважує, що ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій.
Заявлені прокурором ризики є цілком ймовірними та чинний КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково, тобто поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні надалі, а тому доводи захисників про необґрунтованість заявлених ризиків є такими, що не заслуговують на увагу.
Продовжуючи відносно підозрюваного ОСОБА_8 строк тримання під вартою, слідчий суддя достатньо врахував обставини, які враховуються при продовженні строку тримання під вартою, передбачені ст.178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. ст.307 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, з санкцією від 6 до 10 років позбавлення волі, з конфіскацією майна. Вік та стан здоров'я підозрюваного дозволяє застосувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Слідчим суддею прийняті до уваги дані, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 , який раніше не судимий, має постійне місце проживання, де проживає зі своїми батьками та братом, є студентом Придніпровської державної академії фізичної культури і спорту.
Доводи захисника щодо непомірності визначеного розміру застави колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В пункті 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що позбавлення свободи - захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.
Частиною 5 ст. 182 КПК України закріплені межі розміру застави залежно від ступеня тяжкості вчиненого особою злочину, зокрема розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Разом з тим, із статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в цілому та її третього пункту вбачається, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі Musucv.Moldova від 06.11.2007, заява №42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі Олександр Макаров проти Росії від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі Mangourasv. Spain).
З огляду на наведене, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
На думку апеляційного суду, при визначенні розміру застави, слідчим суддею дотримано вимоги, встановлені ст.ст. 177, 178, 182 КПК України, та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2025 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_8 та залишено розмір застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 грн., залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді