Провадження № 22-ц/803/1642/25 Справа № 183/2140/24 Суддя у 1-й інстанції - Оладенко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
04 березня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
судді-доповідача: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»» на заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2024 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У березні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» звернулося до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що між ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» та ОСОБА_1 був укладений договір №230508-61705-1 від 08.05.2023 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 2550 грн., строком на 150 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3 % від суми кредиту за кожен день користування та 3% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту.
Даний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://monetka.ua або https://monetka.com.ua та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав. Натомість відповідач на умовах, погоджених сторонами, не повернув кредитні кошти на не сплатив відсотки за користування ними.
Станом на 01.03.2024 року заборгованість відповідача становить 19074 грн., яка складалася з наступного: 2550 гривень - заборгованості за кредитом; 2295 грн. - заборгованості за нарахованими процентами за ставкою 3% за кожен день користування кредитом; 14229 грн. - заборгованості за нарахованими процентами за ставкою 3% за кожен день користування кредитом відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України. Тому просили стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість та судові витрати.
Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»» заборгованість за Договором №230508-61705-1 від 08.05.2023 року у розмірі 4845 грн., з яких 2550 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло кредиту), 2295 - заборгованість за процентами відповідно до п.1.2 кредитного договору за період з 08.05.2023 року по 07.06.2023 року, та судові витрати у сумі 2901,46 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2286,10 та витрат по сплаті судового збору у сумі 615,26 грн.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Ріальто», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить заочне рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3 % за кожен день користування кредитом за період з 08 червня 2023 року по 10 грудня 2023 року (включно) у розмірі 11475,00 грн.; стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн., понесені у суді першої інстанції та стягнути 2422,40 грн. судового збору за
подання позову. Стягнути 12000 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та судовий збір у розмірі 3633,60 грн.
Скарга обґрунтована тим, що відповідно до укладеного договору №230508-61705-1 від 08.05.2023 року між позивачем та відповідачем, відповідач отримав кредит у розмірі 2550,00 грн., строком на 150 днів, шляхом переказу на його платіжну картку емітовану АТ «ПУМБ» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3% від суми кредиту за кожен день користування та 3% від залишку суми кредиту за кожен день прострочення терміну повернення кредиту. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань заборгованості за договором №230508-61705-1 від 08.05.2023 року станом на 01.03.2024 року становить 14025,00 грн., яка складається з 2550,00 грн. - заборгованість за кредитом; 11475,00 грн. - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3% за кожен день користування кредитом за період з 08.05.2023 року по 05.10.2023 року (включно).
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 19074,00 грн., тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду оскаржується позивачем лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в частині розподілу судових витрат, тому відповідно до ст. 367 ЦПК України переглядається в цій частині.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 08.05.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» та ОСОБА_1 із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором укладено кредитний договір №230508-61705-1, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 2550 грн на строк 150 днів шляхом переказу вказаної суми на його платіжну картку НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 3% від суми кредиту за кожен день користування.(п. п. 1.1, 1.3, 1.6 п.1 договору).
Пунктом 1.2 договору встановлено процентну ставку за користування кредитними коштами у розмірі 3 % від суми кредиту за кожен день використання кредиту у межах строку, визначеного п. 1.3 договору.
Окрім того, ТОВ «Фінансова компанія «РІАЛЬТО» ознайомила відповідача з таблицею обчислення загальної вартості кредиту, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за договором №230508-61705-1 від 08.05.2023 (додаток № 1).
Пунктом 3.3 договору №230508-61705-1 визначено, що у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених п. 1.3 договору (з урахуванням пролонгації строку дії договору), позичальник сплачує товариству плату за неправомірне користування кредитом за процентною ставкою 3 % від суми несвоєчасно повернутого кредиту за кожен день користування кредитом понад строк, зазначений у п. 1.3 цього договору. Сторони домовились, що процентна ставка, визначена у цьому пункті, нараховується відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Підписуючи кредитний договір, відповідач також погодився на використання електронного підпису у якості аналога його власноручного підпису (п.5.2.3 договору).
На підтвердження укладення між ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» та ОСОБА_1 вищевказаного кредитного договору до позовної заяви долучено витяги з інформаційно-телекомунікаційної системи https://monetka.ua та довідку від 04.03.2024 року, у яких відображено хронологію подання ОСОБА_1 анкети-заяви на кредит, а також укладення договору №230508-61705-1 від 08.05.2023 року.
Згідно квитанції №572432945 від 08.05.2023 року на виконання умов кредитного договору ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» здійснило переказ коштів на суму 2250 грн. на банківську картку № НОМЕР_2 .
Згідно розрахунку заборгованості за договором №230508-61705-1 від 08.05.2023 року станом на 01.03.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором становила 19074 грн., з яких 2550 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло кредиту), 2295 - заборгованість за процентами відповідно до п.1.2 кредитного договору за період з 08.05.2023 року по 07.06.2023 року; 14229 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за неправомірне користування грошовими коштами згідно п. 3.3 договору за період з 08.06.2023 року по 10.12.2023 року відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ріальто» в частині стягнення із відповідача процентів за кредитом у розмірі 14229,00 грн., суд першої інстанції виходив із того, що позивач, нараховуючи відсотки сумі 14229 грн, за період з 08.06.2023 року по 10.12.2023 року, на положення «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу» не звернув увагу та не врахував їх при зверненні до суду, а тому заборгованість по відсотках в цій частині стягненню з відповідача не підлягає. Судові витрати було зменшено судом першої інстанції пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (стаття 207 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відтак будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Матеріалами справи підтверджується, що 08.05.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто» та ОСОБА_1 із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором укладено кредитний договір №230508-61705-1, на підставі якого відповідачу надано кредит у розмірі 2550 грн. на строк 150 днів шляхом переказу вказаної суми на його платіжну картку НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 3% від суми кредиту за кожен день користування.(п. п. 1.1, 1.3, 1.6 п.1 договору).
З'ясовано, що відповідач своїх зобов'язань за кредитними договорами не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №230508-61705-1 від 08.05.2023 року станом на 01.03.2024 року заборгованість ОСОБА_1 становила 19074 грн., з яких 2550 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло кредиту), 2295 - заборгованість за процентами відповідно до п.1.2 кредитного договору за період з 08.05.2023 року по 07.06.2023 року; 14229 грн. - заборгованість за нарахованими процентами за неправомірне користування грошовими коштами згідно п. 3.3 договору за період з 08.06.2023 року по 10.12.2023 року відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.
Тому, враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доказів належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором суду не надано, а тому з нього на користь ТОВ«ФК«Ріальто» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №230508-61705-1 від 08.05.2023 у розмірі 4845 грн., з яких 2550 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту (тіло кредиту), 2295 - заборгованість за процентами відповідно до п.1.2 кредитного договору за період з 08.05.2023 по 07.06.2023 року.
Що стосується заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 3.3 кредитного договору за неправомірне користування грошовими коштами у сумі 14229 грн., за період з 08.06.2023 по 10.12.2023, нарахованими відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, то суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивач не звернув увагу та не врахував їх при зверненні до суду, а тому заборгованість по відсотках в цій частині стягненню з відповідача не підлягає, з огляду на наступне.
У силу ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 3.3 розділу 3 кредитного договору №230508-61705-1 від 08.05.2023 «Відповідальність сторін та порядок повернення кредиту», у випадку порушення строків повернення кредиту, встановлених цим договором, позичальник сплачує товариству проценти за неправомірне користування грошовими коштами за процентною ставкою 3% від суми несвоєчасно повернутих грошових коштів переданих позичальнику за цим договором за кожний день користування (річна процентна ставка становить 1277,50%). Сторони домовились, що процентна ставка визначена в цьому пункті договору нараховується відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.
Тобто, сторони встановили цим пунктом договору свій інший розмір процентів - 1095% річних від суми несвоєчасно повернутого кредиту та те, що процентна ставка, визначена в цьому пункті договору нараховується відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У пункті 6.20. цієї постанови також зазначається, що термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 січня 2019 року в справі №5017/1987/2012 вказувала, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Однак, відповідно до п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Воєнний стан в Україні введений з 24 лютого 2022 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції надана вірна оцінка доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об'єктивно з'ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надана належна правова оцінка.
Також, у апеляційній скарзі апелянт просить задовольнити позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за нарахованими процентами відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за
ставкою 3 % за кожен день користування кредитом за період з 08 червня 2023 року по 10 грудня 2023 року (включно) у розмірі 11475,00 грн., в задоволенні яких за текстом апеляційної скарги судом першої інстанції було відмовлено.
Колегією суду встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем при зверненні до суду першої інстанції у позовній заяві було заявлено вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Ріальто»» заборгованість за кредитним договором станом на 01.03.2024 року у розмірі 19074 грн., яка складалася з наступного: 2550 гривень - заборгованості за кредитом; 2295 грн. - заборгованості за нарахованими процентами за ставкою 3% за кожен день користування кредитом; 14229 грн. - заборгованості за нарахованими процентами за ставкою 3% за кожен день користування кредитом відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.
Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Отже, колегія апеляційного суду, не приймає і не розглядає позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Щодо витрат на правову допомогу та судового збору, то суд першої інстанції правильно вказав, що оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, то відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, як і витрати з оплати судового збору.
З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того,необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності,які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права та
невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення апеляційної скарги і зміни судового рішення немає.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 19074,00 грн. що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»» залишити без задоволення.
Заочне рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2024 року залишити без змін, відновивши його дію.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: