Провадження № 22-ц/803/995/25 Справа № 209/1296/24 Суддя у 1-й інстанції - Багбая Є. Д. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
04 березня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,
за участю секретаря Кругман А. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 липня 2024 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У березні 2024 року ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що 28 серпня 2018 року та 08 листопада 2018 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № С-407-005243-18-980 та № С-407-005688-18-980.
07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 07072023, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передає за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників № 4 від 26.07.2023 року до Договору факторингу відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № С-407-005243-18-980 в сумі 151600,00 гривень і який складається із суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 48124,14 гривень; сума заборгованості за відсотками в розмірі 103476,10 гривень та за кредитним договором № С-407-005688-18-980 в розмірі 11893,72 гривень і яка складається із заборгованості за основним боргом в розмірі 4594,02 гривень та заборгованості по відсоткам в розмірі 7299,70 гривень. 03 квітня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № R01.00400.005106935. 07 липня 2023 року між ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та АТ «Ідея Банк» було укладено договір факторингу № 07072023 року.
Відповідно до Реєстру боржників №3 від до договору факторингу №07072023 ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 98713,77 гривень і яка складається із: сума заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 54699,24 гривень; сума заборгованості за відсотками в розмірі 44014,53 гривень.
Відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати надані йому кредити в строки, передбачені кредитним договором.
Просив суд стягнути заборгованість за кредитним договором № С-407-005243-18-980 від 28 серпня 2018 року в розмірі 151600,24 гривень та за кредитним договором № С-407-005688-18-980 від 08 листопада 2018 року в розмірі 11893,72 гривень; за кредитним договором №R01.00400.005106935 від 3 квітня 2019 року в розмірі 98713,77 гривень.
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 липня 2024 року позовні вимоги задоволені: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № С-407-005243-18-980 від 28 серпня 2018р. в розмірі 151600,24 ( сто п'ятдесят одна тисяча шістсот гривень двадцять чотири копійки) і яка складається із заборгованість за основним боргом в розмірі 48124,14 (сорок вісім тисяч сто двадцять чотири гривні чотирнадцять копійок) та заборгованість за відсотками в розмірі 103476,10 (сто три тисячі чотириста сімдесят шість гривень десять копійок); за кредитним договором № С-407-005688-18-980 від 8 листопада 2018р. в розмірі 11893,72 грн. і яка складається із заборгованість за основним боргом в розмірі 4594,02 грн. та заборгованість за відсотками 7299,70 грн.; за кредитним договором № R01.00400.005106935 від 3 квітня 2019 року в розмірі 98713,77 грн. і яка складається із заборгованість за основним боргом в розмірі 54699,24 грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 44014,53 грн.; всього в загальному розмірі 262207,73 грн., та сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3933,12 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Вважає, що задовольняючи позовні вимоги суд, першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачем порушений перебіг позовної давності, який почався від дня, коли відповідач порушив умови договору, не повернув заборгованість, тобто з першого дня невиконання договору, який закінчився 12.06.2023 року, а позивач звернувся до суду 12.08.2024 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
Також, позивачем не надано на підтвердження виконання ним вимог ст. 516, 517 ЦК України щодо повідомлення відповідача про відступлення йому прав вимоги за спірними кредитними договорами.
Крім того, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), який в якості доказу надав позивач.
Також, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новим кредитором грошових коштів первісному кредитору за передачу права грошової вимоги, та зарахування їх на рахунок останнього.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, заочне рішення без змін.
Зазначає, що доводи і аргументи, на яких ґрунтуються вимоги апелянта, як на підставу для зміни рішення суду першої інстанції, є суб'єктивною думкою сторони апелянта, яка суперечить нормам цивільного законодавства та низки правових позицій викладених до уваги суду.
Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчать довідка про отримання документів в електронному суду та довідка про доставлення повідомлення у додаток «Viber». Рекомендоване повідомлення з повісткою на адресу відповідача,зазначеною ним в апеляційній скарзі, повернулося із відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пунктів 3,4 частини 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність осіб, які не з'явилися до суду, оскільки вони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи і від них не надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи із зазначенням поважності причин.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 серпня 2018 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 була укладена Угода № С-407-005243-18-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування кредитної картки /а.с.5/ на підставі подання заяви № С-407-005243-18-980 про акцент публічної оферти Пат «Ідея Банк» на укладення Договору про використання аналога власноручного підпису та відтиску печатки банку Пат «Ідея Банк» із особистим підписом ОСОБА_1 .
Також 08 листопада 2018 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 була укладена Угода № С-407-005688-18-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування кредитної картки . Згідно Паспорту споживчого кредиту на підставі подання заяви № С-407-005688-18-980 на приєднання до Договору добровільного страхування життя, тобто сторони погодили умови споживчого кредиту, згоду на яку дав відповідач.
03 квітня 2019 року ОСОБА_1 надав АТ «Ідея Банк» заяву № R01.00400.00510693514 про акцепт публічної оферти АТ «Ідея Банк» на укладення договору на підставі якої було укладено кредитний договір № R01.00400.00510693514, що підтверджується його копією.
07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 07072023, що підтверджується його копією, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» передає за плату, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі Боржників № 4 від 07.07.2023 року, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № С-407-005243-18-980 в сумі 151600 грн., сума заборгованості за відсотками в розмірі 103476,10 грн. та за кредитним договором № С-407-005688-18-980 в розмірі 11893,72 гривень.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 4 до Договору факторинга №07072023 від 07.07.2023 року (а.с.29) до позивача перейшло право грошової до відповідача за кредитним договором № R01.00400.00510693514 на суму 98713,77 гривень.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом № R01.00400.00510693514 від 03 квітня 2019 року за період з 07.07.2023 по 31.01.2024 року (а.с.25) заборгованість ОСОБА_1 становить 98713,77 гривень і яка складається із: сума заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 54699,24 гривень; сума заборгованості за відсотками в розмірі 44014,53 гривень.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом № С-407-005243-18-980 від 28 серпня 2018 року за період з 07.07.2023 по 31.01.2024 року (а.с.11) заборгованість ОСОБА_1 становить 151600,24 гривень і який складається із суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 48124,14 гривень; сума заборгованості за відсотками в розмірі 103476,10 гривень.
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом № С-407-005688-18-980 від 08 листопада 2018 року за період з 07.07.2023 по 31.01.2024 року (а.с.17) заборгованість ОСОБА_1 становить 11893,72 гривень і яка складається із заборгованості за основним боргом в розмірі 4594,02 гривень та заборгованості по відсоткам в розмірі 7299,70 гривень.
Відповідач не виконав свого обов'язку та припинила повертати надані йому кредити в строки, передбачені кредитним договором.
Згідно з умовами Кредитних договорів позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що укладений між сторонами кредитний договір відповідає вимогам закону, зобов'язання по договору відповідачем у встановлений строк не виконані, сума заборгованості підтверджена документально і підлягає стягненню на користь позивача.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Підставами позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору № С-407-005243-18-980 від 28 серпня 2018 року, кредитного договору № С-407-005688-18-980 від 08 листопада 2018 року, кредитного договору № R01.00400.005106935 від 03 квітня 2019 року та стягнення заборгованості за цими кредитами, заборгованості за процентами, визначеними відповідно до умов кредитування.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про електрону комерцію», електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути
підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України йдеться про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Як передбачено ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції на виконання умов вказаних кредитних договорів ОСОБА_1 були надані у розпорядження кредитні кошти на умовах сплати процентів за обумовленими по кожному договору ставками, однак будучи ознайомленим з істотними умовами кредитного договору, що засвідчено особистими підписами позичальника, не виконує належним чином зобов'язання за кредитними договорами у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Із розрахунків заборгованості за кредитними договорами вбачається, що в порушення вимог діючого законодавства, умов кредитних договорів, ОСОБА_1 не здійснив погашення заборгованості в обумовлений в договорах строк та порядку, тому були нараховані відсотки за користування кредитними коштами.
Наданими суду доказами спростовуються доводи апеляційної скарги про безпідставне стягнення заборгованості по процентах.
За встановлених обставин справи та умов договору суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за вказаними кредитними договорами в розмірі 262207,73 грн.
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою
забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке настане у майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦК України).
Факт переходу за плату до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за спірними кредитними договорами до боржника ОСОБА_1 підтверджується Договором факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року укладеним з АТ «Ідея Банк».
Доказами переходу до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права вимоги до ОСОБА_1 є також складені на виконання зазначених договорів факторингу Витяг з Реєстру боржників №3 від 07.07.2023 року, платіжна інструкція № 119913 від 11.07.2023 року про оплату за договором факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року.
З вимог позивача вбачається, що ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" не нараховувало ніяких сум заборгованості за кредитними договорами відносно позичальника, а вказаний розмір заборгованості є незмінним з моменту отримання ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права вимоги за договорами кредиту.
Встановлено, що станом на дату звернення позивачем до суду з цією заявою, відповідачем не погашена заборгованість за кредитним договором, остання є незмінною з моменту відступлення прав вимоги до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів".
Розмір заборгованості за кредитними договорами № С-407-005243-18-980 від 28 серпня 2018 року, № С-407-005688-18-980 від 08 листопада 2018 року, та № R01.00400.005106935 від 03 квітня 2019 року відповідачем ОСОБА_1 фактично не оспорюється в апеляційній скарзі.
Всупереч вимогам ст.ст. 12, 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надано доказів сплати заборгованості за кредитними договорами ні новому, ні старому кредитору.
Окрім того, ОСОБА_1 за правилом частини 2 статті 78 ЦПК України на спростування вказаного розрахунку ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції контррозрахунку надано не було.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором № С-407-005243-18-980 від 28 серпня 2018 року, кредитного договору № С-407-005688-18-980 від 08 листопада 2018 року, кредитного договору № R01.00400.005106935 від 03 квітня 2019 року на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Щодо посилань апелянта на те, що він не був повідомлений про укладення договору про передачу права вимоги новому кредитору, слід зауважити, що саме по собі неотримання повідомлення про відступлення права вимоги не припиняє зобов'язань сторін за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості на користь нового кредитора, адже, боржник не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Колегія суду відхиляє доводи апелянта, щодо відсутності в матеріалах справи виписки за кредитними договорами, так як в матеріалах справи наявні розрахунки заборгованості, тому відсутність виписки в даному випадку не впливає на правильність висновків суду.
Відповідачем не надано будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним договором чи підтверджували погашення заборгованості на рахунок первісного кредитора чи його правонаступника, а тому такий розрахунок приймається судом до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем в частині заборгованості за тілом кредиту та нарахованими відсотками.
Також, розмір заборгованості за кредитними договорами № С-407-005243-18-980 від 28 серпня 2018 року, № С-407-005688-18-980 від 08 листопада 2018 року, та № R01.00400.005106935 від 03 квітня 2019 року відповідачем ОСОБА_1 фактично не оспорюється в апеляційній скарзі.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивач звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності, колегія зазначає наступне.
Позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Крім того,відповідно до п.19 Перехідних та Прикінцевих положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Водночас початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 715/1402/19 (провадження № 61-11830св20)).
Отже, початком перебігу є день, коли банк довідався або міг довідатися про порушення свого права невиконання позичальником основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування ним.
В постанові Верховного Суду від 18 серпня 2021 року в справі № 201/15310/16 (провадження № 61-547св21) зазначено, що «слід розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо). Устатті 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності до нового строку не зараховується. Тлумачення статті 264 ЦК України дає підстави для висновку, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов'язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим обов'язком, у тому числі забезпечувальним. Отже, вчиненням позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов'язанням, не переривається позовна давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов'язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено».
Отже, звертаючись до суду з даним позовом 04.03.2024 року про стягнення заборгованості за кредитними договорами, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось за захистом свого порушеного права в межах позовної давності.
Разом з тим, станом на дату звернення позивача до суду з цим позовом діяв правовий режим воєнного стану на території України, який станом на день винесення рішення продовжує свою дію.
Таким чином, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України,
оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того,необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності,які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення апеляційної скарги і зміни судового рішення немає.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 262207,73 грн., що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 368,369, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 липня 2024 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 04 березня 2025 року.
Судді: